21. Непотокові методи організації виробництва

Для здійснення неперервних виробничих процесів устаткування (робочі місця) розміщуються за ходом технологічного процесу. Такі методи виробництва відносять до потокових, решту – до непотокових.

Непотокове виробництво характеризується наступними показниками:

1) устаткування та робочі місця розміщуються за технологічною ознакою (без будь-якого зв’язку з послідовністю виконання операцій);

2) на робочих місцях обробляються різні за конструкцією і технологією виготовлення предмети праці;

3) технологічне обладнання в основному універсальне;

4) деталі переміщуються в процесі виготовлення складними маршрутами. У зв’язку з цим виникають великі перерви в їх обробці через пролежування їх на проміжних складах і в підрозділах відділів технічного контролю. Кожний робітник отримує деталь для виготовлення наступної операції не з попередньої операції, а з проміжного складу або від контролера ВТК.

Непотоковий метод використовують переважно в одиничному і серійному виробництвах.

Не потокове виробництво може бути організоване за такими формами:

• технологічна;

• предметно-групова;

• змішана.

І. Технологічна форма організації виробництва характеризується створенням технологічних дільниць, на яких устаткування (робочі місця) спеціалізовані за ознакою їх технологічної однорідності та (або) розмірів.

При цьому окремі предмети праці одиницями або невеликими партіями, які не повторюються, передаються за ходом технологічного процесу.

На окремих технологічних дільницях окремі операції можуть проводитися одночасно на кількох одиницях устаткування.

Така форма організації виробництва поширена на підприємствах машинобудування, легкої та деревообробної промисловості, завдяки чому забезпечується максимальне завантаження устаткування в умовах дрібносерійного виробництва і гнучкість до зміни технологічного процесу.

Різновидом є партійно-технологічна форма – предмети праці надходять на іншу операцію технологічного циклу партіями, які періодично повторюються.

Це дає змогу зменшити кількість переналагоджень устаткування, внаслідок чого зменшуються затрати на підготовчо-завершальні роботи, поліпшується його використання, спрощується оперативне планування і облік.

Однак при цьому зростає обсяг незавершеного виробництва і, як наслідок, збільшується потреба у складських приміщень та оборотних коштах, що призводить до додаткових витрат.

У цьому методі важливу роль відіграє визначення розміру оптимальної партії, при якій будуть мінімальні затрати на її виготовлення.

ІІ. Різновидами предметно-групових форм організації виробництва є предметно-замкнуті дільниці та метод групової технології обробки деталей.

На предметно-замкнутих дільницях повинні виконуватися, як правило, всі (від першої до останньої) чи більшість операцій, необхідних для повної обробки деталей або складання складальних одиниць в даному цеху.

Дільниця великогабаритних деталей

1	2
3	4

Предмет А

Предмет Б

Предмет В

Предметно-замкнуті дільниці є найпростішою формою потокових ліній.

Предметно-замкнуті дільниці можуть формуватися за різними ознаками:

• вид заготовки;

• габаритні розміри деталей;

• конструктивний тип деталей;

• основних технологічний маршрут обробки тощо.

Приклад: дільниця виробництва продукції А, В, С, дільниця габаритних деталей, дільниця технологічних маршрутів 2-5 і т.д.

Організація предметно-замкнутих дільниць забезпечує:

• скорочення числа дільниць, на яких проходить обробку кожна деталь;

• зменшення числа і різноманітності маршрутів оброблюваних на дільниці деталей;

• зменшення міжопераціного часу;

• ліквідація витрат міждільничого і міжцехового часу.

Суть методу групової технології обробки деталей полягає у розробленні технологічного процесу і технологічного оснащення для групи подібних між собою деталей або операцій, для яких повинно використовуватися однотипне устаткування і оснащення.

При цьому до одної групи обробки деталей відносяться деталі, для яких можна розробити загальний типовий технологічний процес.

З одного боку, це дає змогу зменшити кількість переналагоджень устаткування, внаслідок чого поліпшується його використання та зменшуються затрати на підготовчо-завершальні роботи, спрощується оперативне планування і облік.

З іншого, - збільшується обсяг незавершеного виробництва, що приводить до додаткових витрат (на складські приміщення, зростає потреба в оборотних коштах і т.д.) .

Важливою проблемою при організації не потокового виробництва є визначення потреби у необхідному устаткуванні.

Кількість устаткування при непотоковому виробництві обчислюється для кожної групи однотипних, технологічних взаємозамінних верстатів:

М – кількість верстатів у технологічній групі;

n – кількість найменувань предметів, які обробляються на даному устаткуванні;

N_i – кількість предметів і – го найменування (за рік);

t_i – норма часу на обробку і – того предмета;

Т_р – плановий фонд часу роботи одиниці устаткування за розрахунковий період (год);

К_н – коефіцієнт виконання норм часу.

Недоліки не потокового методу виробництва:

• застосування дорогого універсального устаткування;

• необхідність залучення робітників високої кваліфікації;

• збільшення тривалість виробничого циклу.