15. Папуаси

Їжа рослинна:

Мункі (кокоси) – їдять круглий рік, насаджують пальми біля домівок. М’якоть кокосового горіха, полита кокосовим молоком – улюблена страва папуасів, носить назву «мункі-ля». Старий тертий кокосовий горіх використовується замість жиру чи масла. Аян – розводиться на плантаціях, збирається із серпня по січень і тоді ж найбільше споживається. Варять в воді, а в горах, де води нема – печуть в попелі. Бау – головна страва з березня по серпень. Їдять у вареному та печеному виді. Дегарголь – також печуть і варять. Є 2 види плодів – червоний і білий. Аусь – розводять на плантаціях в грудні, січні, лютому. Варять, або печуть, загорнувши в листя. Банани – розводять рідко, їдять вареними. Також варять нижню частину стовбура і коріння молодих бананів. Також їдять – плоди хлібного дерева, плоди пальми саго, боби, цукрову тростину. Особливий делікатес – орлан.

Їжа тваринна:

Свині – вбивають тільки на урочистості. Виловлюють диких, а також розводять домашніх. Собаки – утримують заради м’яса, вбивають для менш урочистих подій. Маб (незрозуміла фігня). Пташки – кури та їхні яйця – їдять рідко. Також їдять ящірок, комах, рибу, молюски.

Алкоголь: «кеу» - листя, стебло і корені жують і випльовують в кокосову шкаралупу, добавляють воду й фільтрують. Мають право пити лише дорослі чоловіки.

Приготування їжі лежить як на жінках, так і на чоловіках. Для гостей і на урочистості – готують лише чоловіки. Жінки і чоловіки ніколи не їдять за одним вогнищем.

Із посуду виготовляють – горшки (веб), дерев‘яні блюда (табір), шкаралупа кокосового горіха (гамба) – також служить за тарілку, вилки (хассен) –одна або три загострених палички, що також використовують для чухання голови, ложки з раковини чи кокосового горіха(кай) і т.д.

Одяг:

Чоловіки носять маль з дерев’яної кори. Це кусок тканини 3 м на 15-20 см. Зазвичай червоного кольору. Жінки носять фартухи, що теж називаються маль. Складаються з бахроми в півметра довжини, прикріпленої до поясу. Жіночі малі мають чорні та червоні горизонтальні смужки; дівчата носять малі коротші і з більш рідкісною бахромою, ніж у заміжніх жінок. У деяких селах маль у дівчат складається аж до заміжжя з одного поясу, на якому ззаду і спереду прикріплено по кисті. З обох боків сідниць у дівчат висять прикраси з раковин і забарвлених плодових зерен. Коли стає холодно – на плечі накидають довгі й широкі куски матерії. Прикраси носять в носі і в роті. Чоловіки постійно носять маленький мішок на шиї – для тютюну і маленьких речей і більший на лівому плечі. На руках носять браслети – сагю. Над ікрами кільця – самба-сагю. Особливою прикрасою є ікла диких свиней чи собак на грудях. Сережки носять як чоловіки так і жінки. Жінки також носять два види мішків на спині. В них носять плоди з плантацій та дітей (за відсутності дітей маленьких поросят чи щенят).

Житло:

Село складається з декількох груп хатин, розташованих навколо відкритого майданчика і з'єднаних вузькими стежками. Хатини стоять не на палях, мають здебільшого малі розміри і темні, але побудовані вони добре і міцно. Особливо гарні дахи, які завжди є опуклими. Мета такого пристрою - дати кращий стік дощової води. Стіни хатин складені з розщепленого бамбука або з черешків сагового листя, а іноді і грубо розколотих деревних стовбурів. Двері підноситься звичайно на півметра над землею, щоб свині не могли проникнути всередину хатини. Розрізняють 3 види хатин: одиночні, сімейні і так звані буа мбрамра. Хатини служать переважно коморами і притулками на ніч і під час негоди. Дивлячись за розмірами хатини, в ній є одна або декілька барлі (високих і широких бамбукових лав), розташованих уздовж стін.