38 На уроках природознавства вчитель в поєднанні з іншими методичними

прийомами може використовувати різноманітні загадки, цікаві завдання,

кросворди, вірші, казки, оповідання про звірів: проводити ігри, ігри -

подорожі, вікторини, хвилинки цікавого тощо, залежно від. мети уроку,

змісту навчального матеріалу, знань учнів та ін.

Все це дуже зацікавлює дітей, дає їм більш поширені знання, вони краще

і швидше запам’ятовують матеріал.

В іграх діти виконують різноманітні пізнавальні завдання.

Пізнавальні завдання в іграх на матеріалі природи можуть бути

найрізноманітнішими і передбачати закріплення уявлень про предмети і явища

природи розвиток умінь, порівнювати предмети, виділяти основні і другорядні

ознаки їх, здійснювати класифікацію предметів, встановлювати логічну

послідовність подій та ін.

При повторенні іноді пропонується гра, коли вчитель називає предмети,

серед яких треба визначити ті, які поставлені за умовою.

Наприклад, вчитель називає звірів, серед них треба виділити тих звірів,

які впадають в зимову сплячку. Подібні ігри допомагають не тільки виявити

знання, а. й виробляють уважність.

Для розвитку кмітливості дітей широко використовують загадки. Вони

дають не повний але досить точний опис предметів або явиш природи.

Навколишній світ дає великі можливості для створення різних загадок про

рослин, тварин, явища природи. Загадки можна використати на різних етапах

уроку. Для цього вчитель заздалегідь підбирає їх відповідно до теми і мети

вивченого матеріалу і визначає на якому етапі доцільніше їх використати.

Можна використовувати загадки на початку викладання нового матеріалу, як

цікаве введення в світ того предмета або явища, про які йтимуться на уроці

загадки доцільно включати у різноманітні форми роботи.

За допомогою різноманітних форм роботи, які здійснюються на основі

податкового матеріалу / загадки, оповідання, цікаві завдання, вірші,

скоромовки, приказки тощо/, ознайомити учнів з звичками, поведінкою,

способом життя звірів, їхню взаємодією з природою навколишнім світом,

показати, яку користь приносять звірі, як люди становляться по них, а також

за допомогою цих форм роботи і узагальнити знання учнів про звірів,

розвивати у дітей мислення, увагу, спостережливість, любов до природи, по

наших чотириногих друзів.

39 матеріальна база н ауроках природознавства: У початкових класах застосування наочності має на меті збагачення й розширення безпосереднього чуттєвого досвіду учнів, розвиток спостережливості, пізнання конкретних властивостей предметів під час практичної діяльності, створення умов для переходу до абстрактного мислення, опори для самостійного навчання й систематизації навчального матеріалу. Відповідно до функцій наочності засоби унаочнення також дуже різноманітні: предмети та явища навколишньої дійсності; дії вчителя й учнів, що демонструють, як треба виконувати ту чи іншу операцію та як і яким обладнанням користуватися; зображення реальних предметів – різноманітні іграшки, предметні малюнки, картини, образні моделі з паперу, картону й символічні зображення – карти, таблиці, схеми, креслення тощо. До наочних засобів належить також інформація, яку учні сприймають за допомогою технічних засобів навчання: кінофільми, діафільми, звукозапис, радіо, телепередачі. Ці види наочності називають аудіовізуальними, оскільки інформацію вони передають через звук і зображення У початкових класах застосовується природна, малюнкова, об’ємна, звукова і символічно-графічна наочність. Зрозуміло, що кожна з них має свої позитивні і негативні моменти, і це слід враховувати, визначаючи їх роль на уроці. У навчальних програмах з предметів дається, як правило, перелік наочності та навчального обладнання. Використання наочності відіграє переважно допоміжну роль, однак іноді навчальний матеріал (наприклад, явища, предмети, які учні не можуть безпосередньо спостерігати) має такий характер, що без унаочнення правильне уявлення про новий об’єкт взагалі неможливе. Дидактичні функції схематичної наочності – педагогічна підтримка міркувань учнів на етапі первинного сприймання, опора для дітей, які не встигають, використання опори під час самостійної роботи й повторення. Вибір наочності для конкретного уроку зумовлюється не тільки його навчальною метою, а й іншими чинниками. Зокрема, специфікою мікросередовища школи та попереднім рівнем готовності дітей, їхнім емоційним станом, віком, резервом навчального часу. Особливо важливим джерелом чуттєвого досвіду майже на всіх уроках є актуалізація емоційних спостережень дітей. Це положення глибоко розвинув у своїх працях В.О. Сухомлинський. «Природа мозку дитини, – писав він, – потребує, щоб її розум виховувався біля джерела думки – серед наочних образів, і насамперед – серед природи, щоб думка переключалася з наочного образу на «обробку» інформації про цей образ. Якщо ж ізолювати дітей від природи, якщо з перших днів навчання дитина сприймає тільки слово, то клітини мозку швидко стомлюються і не справляються з роботою, яку пропонує вчитель. Вчасно використана виразна наочність – це змістове й емоційне підживлення процесів сприймання, мислення, пам’яті молодших учнів.

40 У початковій школі живе слово вчителя використовується в трьох формах: розповідь, бесіда і читання вголос.

Розповідь учителя є одним із способів викладання нового матеріалу. Розповідь — це систематичне викладання фактичного навчального матеріалу або опис певного природного об'єкта чи явищ природи. До розповіді вчитель вдається тоді, коли вивчається тема, з якої в дітей немає відомостей або вони незначні, а текст підручника не дає повних уявлень про предмети або явища. Розповідь учителя дає учням можливість ознайомитися з матеріалом у послідовному, систематичному вигляді, вчить їх правильно й логічно мислити. Вона повинна створити в учнів образні уявлення про виучувані предмети і явища.

Розповідь учителя за формою викладу повинна бути доступною і популярною з урахуванням віку і рівня розвитку дітей, зрозумілою всім учням, а не окремим з них, повинна бути яскравою й емоційною, пробуджувати інтерес і активізувати розумову діяльність учнів. Розповідь повинна бути також ідейно спрямованою, не містити помилок і неточностей. Розповісти чітко і просто вчитель зможе лише тоді, коли сам знатиме досконало той матеріал, який пояснює дітям. Щоб докладно ознайомитися з науковим трактуванням того або іншого питання, вчитель використовує різні додаткові джерела: енциклопедії, науково-популярну літературу, довідники та ін. Розповідь повинна бути логічно і стилістично правильною, не містити неправильних слів. Тільки правильно побудована, емоційна і яскрава розповідь захопить дітей, зацікавить їх, буде прикладом правильної побудови відповіді. Вона повинна мати і виховне значення.

Під час розповіді вчитель використовує образні описи природи, вірші або читає окремі уривки з художнього твору чи науково-популярної літератури. Проте розповідь не слід перевантажувати зайвими фактами і описами.

К. Д. Ушинський зазначав, що педагогічна розповідь не тільки повинна відрізнятися цікавістю, а й вміщувати в собі чисто педагогічні якості: вона має бути такою, щоб могла легко закарбуватися в пам'яті дітей, щоб, дослухавши розповідь до кінця, дитина запам'ятала її середину і початок, щоб деталі не затінювали головного і щоб головне, позбавлене деталей, не стало сухим.

Отже, в розповіді вчитель використовує головне, найтиповіше і розповідає про нього більш докладно, але не вникає в подробиці.

Щоб створити образні уявлення, вчитель обов'язково ілюструє свою розповідь різними наочними посібниками — таблицями, картинами, картами, гербаріями, колекціями, макетами та ін., а також спирається на ті уявлення й поняття, які вже мають діти. Без унаочнення розповідь втрачає свою якість і гірше сприймається учнями. Вона може супроводжуватись демонструванням дослідів, діафільмів, кінофільмів та діапозитивів. Проте якою цікавою не була б розповідь, вона не повинна бути довгою. Сприймання розповіді вчителя вимагає від дітей великого розумового напруження.

Тривалість розповіді: до 7—10 хв. у 2 і 10—15 хв. у 3 класах. Досвідчений учитель стежить за станом учнів під час розповіді і при перших ознаках стомленості переключає увагу учнів на інші прийоми і методи роботи. Найчастіше розповідь учителя чергується з бесідою, яку проводять за картиною або таблицею, зарисовками на дошці, роботою з картою. Доцільно названий об'єкт запропонувати дітям самим знайти на картах, застосовуючи орієнтири, які дає вчитель. Для бесіди можна використати результати спостережень дітей або елементи евристичної бесіди (найчастіше під час демонстрування дослідів).

До розповіді вчитель повинен старанно готуватися: заздалегідь визначити її місце на уроці, тему, навчальну та виховну мету; ознайомитися з відповідними матеріалами підручника, науковою, науково-популярною літературою; добрати вірші, загадки або уривки з художніх творів, скласти план, виділити місця, на які слід звернути особливу увагу. Вчитель обов'язково добирає потрібні наочні посібники, ознайомлюється з їх змістом, намічає послідовність і момент демонстрування, продумує запитання для проведення бесіди. Відмічає нові слова та назви, які діти повинні запам'ятати.

41 Сучасний урок – це передусім урок, на якому створено реальні для інтелектуального, соціального, морального становлення особистості учня, що допомагає досягти високих результатів у навчанні. Це особистісно-зорієнтований урок, у центрі якого особистість учня.

Умови творчої діяльності учителя:

усвідомлення себе як творця в педагогічному процесі;

прийняття школяра як суб’єкта процесу пізнання;

усвідомлення мети, значення та завдань власної педагогічної діяльності;

усвідомлення особистісної творчої індивідуальності.

Компетентність учителя – володіння вчителем необхідною сумою знань, умінь і навичок, що визначають сформованість його педагогічної діяльності, педагогічного спілкування й особистості вчителя, як носія визначених цінностей, ідеалів і педагогічної свідомості.

Творчість – необхідна умова становлення самого педагога, його самопізнання, розвитку і розкриття як особистості. Творчість є основою педагогічної талановитості кожного вчителя Отже, щоб урок був сучасним, необхідно, щоб вчитель був творчою, компетентною особистістю, якій притаманні педагогічна креативність, толерантність у спілкуванні, творчість у діяльності. Або без цих рис урок буде мало ефективнім, не цікавим для учнів. Урок тоді буде продуктивним, коли учитель може створити ситуацію успіху.

Ситуація успіху – це те, що може організувати учитель на уроці та в позаурочний час. Ситуації успіху можна досягти тільки тоді, коли не лише вчитель, а й сама дитина визначає цей результат як успіх. Реалізація ситуації успіху відкриває великі можливості учня, нові обрії перед учнями і вчителями, дає стимули до подальшої діяльності.

Ефективність використання інновацій під час проведення уроку значною мірою залежить від того, як реалізується творчий потенціал особистості учня. Ми з вами, хочемо того чи ні, є вчителями нового століття, і ціле життя працюватимемо для того, щоб навчання було ефективним і плідним для кожної дитини, стало радістю і задоволенням.