- •1. Практична функція макроекономіки. Місце макроекономіки в системі економічних наук.
- •2. Об’єкт та предмет макроекономіки. Економічна система як об’єкт макроекономіки.
- •3. Суб’єкти змішаної економіки.
- •4. Макроекономіка та економічна політика.
- •5. Методологія макроекономіки.
- •6.Моделюванняя як основний метод макроекономічногоаналізу.
- •7.Становлення та розвиток макроекономіки.
- •8. Система національних рахунків як міжнародний стандарт
- •9.Показники результатів макроекономічної діяльності.
- •10. Валовий випуск та валовий внутрішній продукт (ввп).
- •11. Методи обчислення ввп: виробничий, кінцевого використання,
- •12. Валовий національний дохід та валовий національний дохід наявний. Особистий та післяподатковий дохід. Макроекономічні показники на чистій основі.
- •13. Номінальний та реальний ввп. Поточні та постійні ціни.
- •14. Зайнятість та безробіття. Види безробіття: фрикційне, структурне,
- •15. Механізм функціонування ринку праці. Теорії зайнятості.
- •16. Чинники, що впливають на безробіття. Закон Оукена та втрати
- •17. Економічний кругообіг в умовах чистого ринку. Структура моделі економічного кругообігу. Роль фінансових посередників в економічному кругообігу.
- •18. Сукупний попит. Крива сукупного попиту. Цінові фактори сукупного
- •19. Нецінові фактори сукупного попиту та їх вплив на його криву.
- •На іноземний попит - ввп ін. Країн, валютний курс, торговельна п-ка.
- •20. Сукупна пропозиція. Класична модель сукупної пропозиції.
- •21. Нецінові фактори сукупної пропозиції та їх вплив на її криву.
- •22. Сукупна пропозиція. Кейнсіанська модель сукупної пропозиції.
- •23. Сукупний попит-сукупна пропозиція як базова модель економічної рівноваги. Довгострокова та короткострокова рівновага.
- •24. Механізм відновлення рівноваги, яка порушується сукупним попитом.
- •25. Механізм відновлення рівноваги, яка порушується сукупною пропозицією.
- •26. Грошова пропозиція та грошові агрегати. Графік грошової пропозиції. Грошовий мультиплікатор.
- •27. Попит на гроші для угод, попит на гроші як активи та їх графічна
- •28. Модель грошового ринку. Процентна ставка.
- •29. Сутність і види інфляції. Темп інфляції та способи його обчислення.
- •За незмінної as, яку відображує крива as, збільш. Ad від ad1 до ad3 викликає зрост. Цін від p1 до p3. В умовах різного рівня зайнят. Реакція цін на однаковий приріст ad є різною.
- •30. Причини та наслідки інфляції.
- •31. Інфляція та безробіття.
- •32. Доходи домогосподарств. Нерівність в розподілі доходів та її вимірювання.
- •33. Кейнсіанська функція споживання. Споживання як функція
- •34. Середня схильність до споживання та заощадження. Гранична схильність до споживання та заощадження.
- •35. Автономне споживання та чинники, які на нього впливають.
- •36. Функції споживання з урахуванням фактора часу.
- •37. Роль інвестицій в економіці. Інвестиційні функції. Відсоткова ставка як чинник інвестиційного попиту.
- •38. Крива сукупного попиту на інвестиції.
- •39. Чинники автономних інвестицій та їх вплив на криву інвестиційного попиту.
- •40. Мультиплікатор інвестицій. Сутність мультиплікатора. Модель простого мультиплікатора. Мультиплікативна зміна реального ввп.
- •41. Сукупні витрати і рівноважний ввп. Визначення рівноважного ввп на основі методу «видатки-випуск». Фактичні та заплановані видатки. Модель «кейнсіанський хрест»
- •42. Визначення рівноважного ввп за методом «вилучення-ін’єкції». Система вилучень та ін’єкцій в економічному кругообігу.
- •4 3. «Заощадження — інвестиції» як спрощена модель економічної рівноваги. Заплановані та незаплановані інвестиції.
- •44. Сукупні видатки і потенційний ввп. Рецесійний розрив як наслідок дефіциту сукупних видатків. Графічна та математична інтерпретація рецесійного розриву.
- •45. Інфляційний розрив як наслідок надмірних сукупних видатків. Графічна та математична інтерпретація інфляційного розриву.
- •46. Основні засади теорії економічного зростання. Сутність і форми економічного зростання.
- •4 7. Теорії економічного зростання.
- •48. Модель Солоу. Передумови моделі Солоу.
- •Передумови моделі Солоу:
- •4. Капіталоозброєність ставиться в залежність від трьох факторів: нагромадження капіталу, приріст нас., техн. Прогрес. Чинники екон. Зрост. В моделі Солоу:
- •49. Джерела економічного зростання.
- •50. Економічний цикл та його фази. Види економічних циклів.
- •51. Роль держави в економічному кругообігу. Відносини держави з іншими суб’єктами економічного кругообігу
- •52. Вплив держави на економічну рівновагу.
- •53. Модель економічної рівноваги за методом «видатки-випуск». Державні та національні заощадження.
- •54. Модель економічної рівноваги за методом “вилучення-ін’єкції”
- •55. Стабілізаційна політика. Полеміка навколо стабілізаційної політики.
- •56. Платіжний баланс. Модель платіжного балансу
- •57. Валютний курс. Форми котирування валютного курсу. Види валютного курсу залежно від режиму його формування. Зв’язок валютного курсу з платіжним балансом.
- •58. Валютні системи в розвитку.
- •59. Вплив зовнішньої торгівлі на ввп
- •60. Економічна рівновага в умовах відкритої економіки. Вплив чистого експорту на ввп
- •1. Практична функція макроекономіки. Місце макроекономіки в системі економічних наук.
- •42. Визначення рівноважного ввп за методом «вилучення-ін’єкції». Система вилучень та ін’єкцій в економічному кругообігу.
34. Середня схильність до споживання та заощадження. Гранична схильність до споживання та заощадження.
Спожив.
залежить також від граничної схильності
до спожив. (c
-
коефіцієнт, який показує, на ск. змін.
величина спожив. у разі зміни доходу
на одну од.:
автономного
спожив.
ГСС характер. рівень викор. поточного доходу на поточне спожив.. Кейнс окремо виділяв чинники, що впливають на ГСС. Їх Кейнс поділ. на 2 групи: об’єктивні (зміни у рівні з/п, податковій п-ці, співвідношенні між поточ. і майб.м доходами, зниж. ставки %) та суб’єктивні (намагання д/г створити грош. резерви на випадок непередбачених обставин, нагромадити гроші на старість, бажання залиш. дітям спадщину).
«Люди
схильні, як правило, збільш. своє спожив.
у зв’язку зі зрост. доходу, але повільніше,
ніж зростає дохід». Це означає, що у
разі зрост. доходу на од. спожив. збільш.
менше, ніж на од., тобто C
< Y.
Оскільки решта приросту доходу д/г
спрямовують на збільш. заощаджень, то
S
= Y
– C.
Це означає, що оберненою стороною ГСС
є гранична схильність до заощадж. (s).
Вона являє собою коефіцієнт, який
показує, на ск. од. змінюється величина
заощадж. у разі зміни доходу на од.:
Якщо Y = C + S, то 1 = c + s. Але коли витрати на спожив. фінанс. за рахунок не лише поточного доходу, а й інших джерел (позики), то сума коефіцієнтів граничних схильностей може відхилятися від 1.
Середня
схильність до спожив. - коефіцієнт, який
показує відношення обсягу спожив. до
величини поточного доходу. Оберненою
стороною цього інструмента є середня
схильність до заощаджень — коефіцієнт,
що показує відношення обсягу заощадж.
до поточного доходу.
;
.
Сума коефіцієнтів сер. схильності також
дор. 1, оск. будь-яка зміна у складі доходу
частки спожив. супроводж. адекватно
протилежною зміною частки заощадж.
Кейнс припускав: зі зрост. доходу середня
схильність до спожив. зменш.. В короткостр.
періодах індивідууми незалежно від
динаміки доходу намагаються підтримувати
звичні для себе життєві стандарти. Тому
в межах цих періодів зрост. доходу
супроводж. збільш. заощадж., а зменш.
доходу — скороч. заощадж. порівняно з
їх величиною, яка підтримувалася в
мин.. Внаслідок цього зі зрост. доходу
частка заощадж. у його складі зростає,
а частка спожив. падає.
35. Автономне споживання та чинники, які на нього впливають.
Спожив.,
яке фінансується поточним доходом,
наз. індуційованим,
тобто залежним від поточного доходу.
Є також автономне
(
).
Його існування Кейнс пов’язував
виключно зі зменш. доходів д/г, викликаним
падінням рівня зайнят.. Та частина
спожив., яка фінансується не за рахунок
поточного доходу, є автономним спожив..
Чинники автономного спожив. не пов’язані з поточним доходом. До чинників автономного спожив. належать ті, що впливають на спожив. поточ. періоду через доходи, заощаджені д/г у поперед. періодах або які мали б заощаджуватися у періоди майб. (багатство та запозичення).
Під багатством д/г розуміють всі активи, якими вони володіють. Проте джерелом автономного спожив. можуть бути переважно такі фін. активи як ощадні рахунки, акції, облігації. Його величина залежить від рівня доходу в поперед. періодах, а також від того, як вони його розподіляють між спожив. і заощадж.. Чим більше багатства нагромаджують д/г в попередні періоди, тим більшою може бути величина спожив. у кожному наступному періоді за будь-якого рівня поточного доходу.
За рахунок позик д/г мають можливість покривати дефіцит особ. доходів у поточн. періоді за рахунок доходів або від’ємних заощадж. у майб. періоді. Запозичення д/г збільш. їх спожив. відносно поточн. доходу певного періоду, але воно зменш. заощадж. у майб. періоді.
Крива С1 є поч. ф-ією спожив.. Якщо під впливом багатства і запозичення автономне спожив. збільш. порівняно з почат. величиною, то ф-ія спожив. зміщ. вгору в положення С2. Якщо під впливом зазначених чинників автономне спожив. зменш. відносно почат. величини, то ф-ія спожив. зміщ. вниз у положення С3.
Отже, згідно з кейнс. теорією зміна індуційованого спожив. залежить від поточного доходу, а автономного — від багатства і запозичення. У граф. моделі зміна індуційованого спожив. проявляється як переміщ. точки спожив. вздовж нерухомої кривої спожив.. Зміна автономного спожив. проявляється через переміщ. кривої спожив. вгору або вниз.
