53. Український культурний процес в еміграції. Роль та місце української діаспорної культури хх ст. В історії української культури.

Невід’ємну складову частину процесу національно-культурного відродження становить творчість представників української еміграції. Високохудожню спадщину залишив відомий поет, критик і публіцист Є.Маланюк чиї художньо-естетичні принципи формувалися в період втрати Української державності. Поразку УHP. У вірші “Доба” поет наголошує, що запорукою відродження України є активність, воля і наполегливість народу, вміння не лише досягти, а й зберегти свободу. Є.Маланюк — самобутній національний поет і стиліст. Він органічно синтезував необарокові та неоромантичні форми в єдності неокласичної поетики. Є.Маланюк — автор оригінальних есе, присвячених філософії української культури. Між українською та світовою культурою будував мости С.Гординський. З 1944 р. — за кордоном. Поет, перекладач, художник, мистецтвознавець. Людина енциклопедичних знань, Великий знавець української поетики і мови, він написав низку поетичних збірок. Серед письменників, які викривали тоталітарну систему нищення особи, привертає увагу творчість І.Багряного. Він навчався у Київському художньому інституті, належав до літературного об’єднання “Марс”. Був репресований , a 1945 р. емігрував за кордон. Його роман “Звіролови розкрив перед світом національну трагедію поневоленого в центрі Європи народу. Твори написані на документальному матеріалі й особистих переживаннях автора.Світового визнання набула творчість скульптура О.Архипенка ,який 1908 р. емігрував до Франції. З його ім’ям пов’язаний розвиток скульптурної пластики XX ст. В розвиток музичної культури значний внесок зробив композитор А.Рудницький. Емігрував у США. В його творчій спадщині — опери “Довбуш” (1938 p.). “Княгиня Ольга” (1968 р) . З усіх форм культурного розвитку поза кордонами України, мабуть, найуспішніше і творчо виявила себе українська вища школа. Першою українською вищою школою за кордоном був створений у Відні 1921 р. Український вільний університет. Важливим культурним центром української еміграції був Український науковий інститут у Берліні. Першим ректором інституту став відомий український історик Д.Дорошенко. Після Другої світової війни центр науково-культурного життя української діаспори перемістився до Північної Америки — Канади та США. Висновок Впродовж століть український етнос розвивався у несприятливих умовах. Імперські та тоталітарні режими економічно, соціально сприяли поширенню комплексу культурної неповноцінності української нації або безпосередньо руйнували її культурні структури. Проте культура засвідчила свою міцність. Творчі сили народу не вичерпалися, а культура, створена в еміграції, стала підтвердженням життєдайності творчого генія народу.

54.Культурні перетворення в Україні в перші роки незалежності. Відродження національної кулбтури та історичної памяті.

Проголошення волею народу незал У призвело до радикальних змін в су-ві, які суттєво позначились на становищі ку-ри. Склад нова соц і культ ситуація, породжуючи нову соціокультурну реальність. Осн особливістю нової соцкульт дійсності є насамперед те, що наше су-во занходиться в періоді перелому, зміну типу своєї організації існування. Радикальне реформування су-ва активно формує нову культ реальність, яка хар й новими відносинами між людьми в цілому (як суб’єктами), новими уовами свого розвитку, особливою системою цінностей, норм і правил, культ потреб і засобів їх задоволення. Основною рисою є зміна статусу, а відповідно ролі й функцій націон ку-ри, яка стає одним із визначальних факторів прогресу су-ва, його державності, формув націон ідентичності. Базовою основою всіх змін в сусп свідомості є структурні зміни у формах власності на засоби вир-ва, у формуванні нових виробничих відносин, які породжують нові класи і верстви су-ва, нову психологію, мораль, людські взаємини. Ку-ра соціалізується, соц класово увиразнюється і спосіб життя:набувають нового, часто захзорієнтованого іміджу. Розподіл культ цінностей набуває соц ознак. Соц-культ ст.-ра укр. Су-ва стає більщ різноманітною, підкреслюючи соц диференціацію су-ва. Одним із проявів збагачення змісту духовного життя су-ва є формув його специфічних ст-р в окремих регіонах Укр. Відпов дотих давніх традицій, які в них побутували, складання інфраструктури сфери культури та культ потреб місцевого середовища. Достатньо чітко визначились особливості духовного життя Львівського культ-худ комплексу, Харкова та Одеси. Нові умови дали можливість виявитися тим культурним потребам, які раніше заборонялися. Зявлялись незнані раніше суб’єкти культури, д-ть яких пов’язана з недержавними формами культурно-дозвіллєвої д-ті, задоволенням нових потреб. Утв конкурентноспроможні державні культурологічні ст.-ри, що відкриває нові шляхи вдосконалення культ д-ті. Радикальні зміни відбув в системі худ к-ри, в худ житті су-ва. Нові соц-худ відносини склад між осн учасниками-субєктами цього процесу, між митцем, творчими спілками. Культ трансформація, щи триває в су-ві, пов’язана з появою нових духовних потреб, які були пробуджені зростаючим інтересом до націон ку-ри, а також потоком нових культ цінностей - як вітчизняних так і заруб.

Після здобуття Україною незалежності в 1991 р. почався новий етап розвитку українського суспільства. Україна стала суверенною демократичною державою, почалися радикальні реформи. Ми можемо говорити про те, що в суспільстві склалася нова соціокультурна ситуація, яка характеризується іншими соціально-економічними умовами, формами власності, характером стосунків між людьми, соціальною структурою, системою цінностей. Принципово новий статус в наші дні отримала національна культура. Одним з найважливіших для розвитку культури є питання про національну мову. У 1989 р. Верховною Радою був ухвалений “Закон про мови в Українській РСР". Статус української мови як державної закріпила Конституція України. З прийняттям нового законодавства почався процес переходу на українську мову державних органів, засобів масової інформації, установ культури, освіти. Життя вже виявило багато труднощів, які стоять на цьому шляху. За переписом 1989 р. українці становили 72% населення республіки, серед них рідною українську мову назвали 67%, російська мова переважає на сході України, в Криму. американського соціолога І.Бремера (1994), 54% росіян у Львові і 65% у Києві згодні з тим, щоб їхні діти навчалися в українських школах і майже всі росіяни у Львові та Києві (відповідно 96 та 91 %) визнають, що їхні діти повинні вільно володіти українською мовою. У Симферополі так думають 54 % росіян. Фінансові проблеми перешкоджають збільшенню тиражів українських книг, комерційна література в основному привозиться з Росії. Скорочуються тиражі книг. Оптимальним показником вважається, коли на душу населення друкується 12-14 книг на рік. Якщо в 1991 р. в Україні цей показник становив 3,6, то в кінці 90-х - 0,99. Населення значною мірою позбавлене можливості читати періодику (зараз в Україні тільки близько 8% сімей передплачують газети або журнали).