Недобросовісна конкуренція

Основними методами є:

• економічний (промислове шпигунство)

• підробка продукції конкурентів

• підкуп і шантаж

• обман споживачів

• махінації з діловою звітністю

• валютні махінації

• приховання дефектів і т.д.

До цього можна також додати і науково-технічне шпигунство, тому що будь-яка науково-технічна розробка тільки тоді є джерелом прибутку, коли вона знаходить застосування в практиці, тобто коли науково-технічні ідеї втілюються на виробництві у виді конкретних товарів або нових технологій.

Основними об'єктами уваги промислового шпигунства є патенти, креслення, секрети виробництва, технології, структура витрат; економічне шпигунство крім промислових секретів охоплює, і макроекономічні показники і містить у собі розвідку природних ресурсів, виявлення промислових запасів; у зв'язку з розвитком маркетингу велику цінність здобуває збір інформації про смаки і доходи різних соціальних груп суспільства.

3. Розвиток конкуренції в сучасних умовах

Найбільш важлива сфера змагання виробників – ринки збуту та споживання. Поруч із боротьбою за ринки збуту зростає конкуренція за ринки сировини, трудові ресурси, капітал, право використання науково-технічних відкриттів. Особливо загострилася в останній час конкуренція в галузі трудових ресурсів та науково-технічних нововведень. Це пов’язано зі значним зростанням наукомісткості виробництва, вимогами його подальшої інновації (система освіти не може в повній мірі задовольнити потреби фірм в висококваліфікованих кадрах).

Конкуренція набуває все більш широкий міжнародний характер, з’являються нові форми та методи конкурентної боротьби; підвищується роль конкуренції в інвестиційній діяльності.

Для України сьогодні характерне різке загострення конкурентної боротьби в сфері малого бізнесу, що пояснюється значним розвитком сектору малого підприємництва, інтеграційними процесами в економіці країни. Проте цей процес пов’язано із рядом негативних аспектів. Так, на думку більшості підприємців малого сектору, вони працюють у відносно конкурентному середовищі, і великою перешкодою для їх діяльності є:

• неправомірний збір або розповсюдження конфіденційної інформації про діяльність фірм;

• змова між конкурентами на ринку;

• використання неправдивої інформації під час реєстрації товару на митниці;

• неправомірне використання конкурентами торгових марок;

• вплив конкурентів на митні органи (з метою затримки товару підприємства, тощо);

створення органами міської влади сприятливих умов для конкурентів (надання конкурентам привілейованого доступу до інфраструктури, до клієнтів, субсидії, спеціальні умови оподаткування і т.д.)

Тема 9. Особливості оподаткування малих підприємств:

1. Суб’єкти малого бізнесу.

2. Єдиний податок в малому підприємництві.

3. Особливості обліку для малих підприємств.

4. Фінансова звітність в малих підприємствах.

1. Суб’єкти малого бізнесу.

Суб’єктами малого бізнесу визнано:

• юридичних осіб — суб 'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, що в них за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 10 осіб, а величина виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становить не більше 250 тис. гривень;

• фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, а кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з такою особою, включаючи членів її сім'ї, за рік не перевищує 10 осіб і величина виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 250 тис. гривень.

Нині в Україні налічується майже два мільйони суб’єктів підприємницької діяльності, з яких 275 тисяч малих підприємств і один мільйон 656 тисяч СПД – фізичних осіб. Загальна кількість зайнятих у малому підприємництві становить понад 5 мільйонів осіб.

2. Єдиний податок в малому підприємництві

На перших етапах становлення системи оподаткування в Україні малому підприємництву надавались певні пільги. Особливо це сто­сувалося оподаткування прибутку малих підприємств. Згодом пода­ткові пільги для малого підприємництва практично було ліквідова­но, що негативно вплинуло на його розвиток.

З метою реалізації державної політики щодо розвитку й під­тримки малого підприємництва, підвищення його ролі в розвитку національної економіки з 1 січня 1999 року вносяться зміни в оподаткування суб'єктів малого підприємництва (згідно з Ука­зом Президента України від 3 липня 1998 року «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого під­приємництва»).

Указані зміни пов'язані зі спрощенням системи оподаткування (встановлення єдиного податку), обліку та звітності суб'єктів мало­го підприємництва.

Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, звільняється від сплати таких податків і зборів (обов'язкових пла­тежів):

• податку на прибуток;

• податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності);

  • плати (податку) за землю;

  • збору за спеціальне використання природних ресурсів;

• збору до Державного інноваційного фонду;

  • збору на обов'язкове соціальне страхування;

  • відрахування до пенсійного фонду;

• відрахувань та зборів на фінансування автомобільних доріг загального користування;

  • комунального податку;

  • податку на промисел;

• збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

• внесків до Фонду соціального захисту інвалідів.

Для переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт мало­го підприємництва має подати письмову заяву в орган державної податкової служби за місцем державної реєстрації не пізніше ніж за місяць до початку наступного календарного року, за умови сплати всіх установлених податків та зборів у поточному році.

Суб 'єкти підприємницької діяльності — юридичні особи (на яких поширюється дія названого Указу) поряд з чинною системою опо­даткування можуть самостійно вибрати спосіб оподаткування дохо­дів. При цьому вибраний спосіб оподаткування не може змінювати­ся протягом звітного року.

Ставка єдиного податку для суб'єктів підприємницької діяльнос­ті — юридичних осіб встановлюється в розмірі 6 відсотків обсягів виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Суми єди­ного податку перераховуються щомісячно до 20 числа місяця насту­пного за тим, в якому одержано виручку, на окремий рахунок відді­лень Державного казначейства України.

Наступного дня після надходження коштів відповідне відділення казначейства перераховує суми єдиного податку:

• до державного бюджету — 20 відсотків;

• до місцевого бюджету — 35 відсотків;

• до Пенсійного фонду — 40 відсотків;

  • на обов'язкове соціальне страхування — 5 відсотків.

Суб'єкти малого підприємництва (юридичні особи) за результа­тами господарської діяльності за звітний період (квартал) подають до органу державної податкової служби (до 20 числа місяця, насту­пного за звітним періодом) розрахунок сплати єдиного податку, ак­цизного збору і податку на додану вартість.

На спрощену систему оподаткування суб'єктів малого підприєм­ництва не можуть бути переведені:

• довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

• суб'єкти підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» в частині придбання спеціального тор­гового патенту;

• суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам—учасникам та за­сновникам даних суб'єктів (які не є суб'єктами малого під­приємництва), перевищують 25 відсотків;

• фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які за­ймаються підприємницькою діяльністю без створення юриди­чної особи і здійснюють торгівлю підакцизними товарами (крім сфери громадського харчування);

• фізичні особи, які відповідно до законодавства України спла­чують фіксований податок.

Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб'єкти малого підприємництва, які подали заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, стають суб'єктами вказаної сис­теми оподаткування з того кварталу, в якому здійснено їх державну реєстрацію.

Суб'єкт малого підприємництва може відмовитися від застосу­вання спрощеної системи і повернутися до загальної системи опода­ткування з початку наступного календарного року. Для цього необ­хідно подати заяву до відповідного органу державної податкової служби за 15 днів до закінчення календарного року.

3. Особливості обліку для малих підприємств.

Відповідно до Закону України від 16.07.99р. №996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, який поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб‘єктів господарської діяльності (далі - підприємства), бухгалтерський облік є обов‘язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи, які за чинним законодавством самостійно обрали спосіб оподаткування доходів за єдиним податком (далі - суб'єкти малого бізнесу), можуть застосовувати спрощену форму бухгалтерського обліку, порядок ведення якої встановлено Вказівками про склад та порядок заповнення облікових регістрів малими підприємствами, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 31 травня 1996 року №112 (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 13 червня 1996 року №297/1322), з урахуванням наступного.

На даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник,.

Для суб’єктів малого підприємництва (малих підприємств) передбачено більш “стислий” регістр бухгалтерського обліку.

Суб'єкти малого бізнесу, незалежно від технології та наявності виробництва продукції (робіт, послуг), його матеріаломісткості та кількості здійснюваних за місяць господарських операцій (обсягу документообороту), можуть обрати один з таких варіантів ведення спрощеної форми бухгалтерського обліку:

1. просту форму бухгалтерського обліку;

2. форму бухгалтерського обліку з використанням (веденням) регістрів обліку майна малого підприємства.

Якщо суб'єкти малого бізнесу обрали просту форму бухгалтерського обліку, то, за наявності у них основних засобів, матеріальних цінностей, готової продукції і товарів, рекомендується для ведення аналітичного обліку такого майна використовувати (вести) Відомість обліку основних засобів, нарахованих амортизаційних відрахувань (зносу) за типовою формою В-1 та Відомість обліку виробничих запасів, готової продукції і товарів за типовою формою В-2.

Потреба у веденні обліку витрат за статтями калькуляції та витратами обігу, видами продукції (робіт, послуг), за виробничими підрозділами (цехами, дільницями, відділеннями та іншими структурними одиницями) визначається виключно суб'єктом малого бізнесу.

4. Фінансова звітність в малих підприємствах.

Фінансова звітність є завершальним етапом облікового процесу, системою взаємозалежних показників, що характеризують діяльність підприємства за певний період часу. Показники звітності повинні відображатися в порівнянних цінах і становити систему достовірних і порівнянних зведень, необхідних широкому колу внутрішніх і зовнішніх користувачів. Фінансова звітність складається в нашій країні за типовими формами.

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб‘єктів господарської діяльності та суб‘єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.

Для суб‘єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб‘єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.

Фінансова звітність суб'єктами малого бізнесу складається у порядку, установленому Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 року №39, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 березня 2000 року за №161/4382.