3. Перспективи інноваційної діяльності малих підприємств

В останні кілька років спостерігається зростання темпів формування малих інноваційних підприємств, відповідно до чого виділяються такі їх групи:

1. Ті, що виокремлюються з великих НВО, НДІ, які стають все більш непридатними до умов швидких змін, інновацій, що здійснюються цими підприєм­ствами, мають характер "та­ких, що покращують" .

2. Ті, які створюється як "ринкові дублери" лабораторій і відділів галузе­вих НДІ і за­водів. Вони займаються як чисто науковими і прикладними дослі­дженнями, так і повним інноваційним циклом, а інколи і виробництвом.

3. Що утворюються за ініціативою підприємливих розробників, які об'єд­нуються для виробництва конкурентоспроможної і прибуткової науковомісткої продукції. Часто з метою спрощення кооперації із зарубіжними партнерами в процесі створення науковомісткої про­дукції і виходу її на ринки інших країн ці малі фірми об'єднуються у спільні підприємства.

4. Що виступають посередниками в просуванні інновацій і технологій. Зарубіжний досвід свідчить про те, що останнім часом інвестори ризикового капіталу намагаються по­глибити міжнародну кооперацію.

У 1983 р. за підтримки Комісії Європейських співтовариств (КЄС) була створена Європейська асоціація венчурного капіталу (ЄАВК). Основна мета цієї асоціації - сприяння розвитку ринкового підприємства у країнах Західної Європи шляхом збирання і поширення відповідної інформації, встановленні контактів між зацікавленими підприємцями різних країн, допомога малим фірмам, створе­ним за підтримки ризикового капіталу, у виході на за­рубіжні ринки.

Малий інноваційний бізнес у нашій країні сьогодні перебуває в найбільш важкому стано­вищі, бо цей вид бізнесу може бути ефективним лише в умовах добре налагодже­ної інфраструктури передачі технологій (взаємодія між різними секторами науки, наукою і ви­робництвом, центром і регіонами) і системи комунікацій. Але така система сьогодні відсутня, а інформації, яка була у доперебудовчий період, стала недостатньою.

У зв'язку із цим доцільно:

• створити базу даних про розробки і попит на них;

• надання до­помоги у розширенні такої інформації;

• формування спеціальних структур з визначення перспективності технологій;

• формування структур з оцінки технологій на базі існуючих НДІ.

На дер­жавному рівні такою структурою має бути агентство сприяння дослідженням з подальшим утворенням мережі регіональних представництв, які могли б посісти центральне місце в сис­темі державної допо­моги малим і середнім підприємствам, що здійснюють інноваційні про­екти, впро­ваджують у виробництво нові продукти і технології.

Тема 7. Формирование капитала малого ппредприятия

1. Понятие и процедура формирования капитала малого предприятия.

2. Банковские механизмі формирования капитала малого предприятия.

3. Механизмы формирования капитала малых предприятий.

1. Поняття та процедура формування капіталу.

Під капіталом розуміють матеріальні і грошові кошти, а також інтелектуальні напрацювання і організаторські навики, котрі використовують у професії виробництва і його обслуговування та є джерелом і засобом отримання прибутку.

Підприємницький капітал о х о п л ю є:

• усі технічні засоби виробництва (будівлі, споруди, устаткування, рухомий склад транспорту) використовувані підприємцем на законній підставі (не лише як об’єкти власності, а й на правах оренди, лізингу і ін.);

• матеріальні оборотні елементи виробництва (сировина і матеріали, пристосування і інструменти одноразового або короткочасного використання);

• оборотні кошти у грошовій формі (фонд оплати праці, кошти для придбання елементів оборотних фондів, фонди обігу, у тому числі грошові кошти на розрахунковому рахунку у банку);

• інтелектуальна власність (власна підприємницька ідея, спосіб виготовлення сировини або готової продукції – все те,що прийнято називати “нау – хау”);

Величину підпрриємницького капіталу К_н можна обчислити:

К_н = Т_е + К_о + М_ое + В_ін

Т_е - технічні елементи;

К_о - оборотні кошти;

М_ое – матеріальні оборотні елементи;

В_ін – інтелектуальна власність (нематеріальні активи).

Організація нового підприємства будь якого типу неминуче пов’язана з наявністю достатнього капіталу.

Початковим називають капітал, котрий вкладається у будь-яке власне діло з самого початку практичної реалізації підприємницького проекту.

Капітал будь-якої підприємницької структури поділяють на основний та оборотний.

Основний – всі технічні засоби виробництва.

Оборотний – охоплює все те, що проходить через підприємство і призначений для виробничого й особистого споживання або продажу на ринку.

Розподіл капіталу на основний та оборотний має практичне значення у зв’язку з різним за часом кругообігом і періодом повернення. Оборотний швидше щодо основного. Основний відшкодовується частинами у вигляді амортизаційних ввідрахувань в міру його зношування, то оборотний – відразу після виробництва та реалізації товару, його сплати споживачами.

Капітальні вкладення характеризують реальні інвестиції у відтворення основних фондів (фінансових активів) і на приріст матеріально-виробничих запасів. Капітальні вкладення уособлюють певну сукупність фінансових коштів, що органічно зв’язана з функціонуванням основного капіталу.

Отже, за абсолютною величиною капітал значно переважає капітальні вкладення, які в подальшому матеріалізуються в найбільшому елементі капіталу – технічних засобах виробництва.

Розмір початкового (стартового) підприємницького капіталу визначається на основі економічних розрахунків щодо конкретного проекту, розробленого стосовно прийнятої нової підприємницької ідеї. Ясна річ, на момент початку реалізації підприємницького проекту виявити (розрахувати з достатньою точністю всі потреби у фінансових ресурсах складно). Тому варто передбачити якісь резервні кошти. При формуванні стартового підприємницького капіталу підприємець має враховувати не тільки його загальну величину, а й прогнозовану економічну вигоду від вкладень у власне діло.

До можливих способів формування підприємницького капіталу належать:

• перший – фінансові підсумки попередньої підприємницької діяльності, (власної або успадкованої);

• другий – особисті заощадження (не лише у грошовій, а у речовій, товарній формі);

• третій – позичкові кошти, тобто отримані в борг з певними зобов’язаннями (сплата встановленого відсотка за рік).

2. Банківськи механізми формування капіталу малого підприємства.

Формування початкового статутного капіталу за допомогою кредиту має значне поширення на Україні, це так зване “зростання з нуля”. При цьому варто зазначити, що отримати кредит не так просто – потрібна тверда гарантія щодо його вчасного повернення. Такою гарантією може бути якість підприємницького проекту, точність економічних розрахунків, висока ймовірність значного ефекту, швидка оборотність і окупність капіталу.

З огляду на економічне розуміння не треба плутати терміни “позика” і “кредит” (хоч кредит виступає у формі позики - безвідсоткового кредиту).

П о з и к а – це вид господарсько-економічної операції, у процесі здійснення котрої одна сторона (позикодавець) передає іншій стороні (позичальнику) у тимчасову власність гроші або товари, а позичальник зобов’язується повернути таку саму суму чи кількість товару в обумовлений строк.

Отже позика надається завжди на умовах повернення, але без комерційного зиску, тобто безкоштовно.

К р е д и т – це господарсько-економічна операція з наданням однією стороною (юридичною особою) іншій (юридичній чи фізичній особі) грошей чи певного товару в борг (строкове користування на засадах повернення і, як правило, за певну плату встановленого відсотка від загальної суми кредиту).

В країнах з розвинутою економікою найбільш поширеною формою фінансової підтримки малого бізнесу (70%) є кредитні ресурси банків. Кредити видаються як для працюючих підприємців, так і для початківців.

Держава всіляко сприяє зацікавленості кредитним установам надавати пільгові кредити початківцям і залучає до цієї справи різні верстви населення. Для цього створюють спеціальні урядові програми для молоді, безробітних, непрацюючих жінок, реалізація яких здійснюється через вибрані банки. З метою заохочення виконання таких програм держава формує систему мотивацій – виділення додаткових кредитних ресурсів, встановлення пільгової системи оподаткування для кредитодавця тощо.

Банківська система є гнучкою, а тому має багато переваг. При банках видаються мікро кредити, створюються лізингові фірми, венчурні та інвестиційні фонди, які в різних формах також мають пряме чи опосередковане відношення до реалізації подібних програм розвитку малого підприємництва. Однак в Україні поки що дуже гостро стоїть проблема кредитування малих підприємств, їх доступу до фінансових ресурсів. Далеко не кожне МП спроможне сплачувати досить високі процентні ставки. Комерційні ж банки, своєю чергою, не поспішають розвивати відносини з малими підприємствами через підвищений ризик щодо повернення кредитів. Комерційні банки видають МП лише короткострокові кредити і їх не можна вважати джерелом кредитування малого бізнесу.

3. Механизмы формирования капитала малых предприятий.

Рост инвестиций, который ведет к росту национального дохода, способствует еще и достижению полной занятости в силу определенного эффекта, который в экономической теории получил название эффекта мультипликатора. Суть его в системе рыночных отношений состоит в следующем: увеличение инвестиций приводит к росту национального дохода общества, причем на большую величину, чем первоначальный объем инвестиций.

Пример: Допустим, что первоначальный объем инвестиций равен 1000 долл. Инвестиции, в данном случае, - это строительство новых предприятий, закупка оборудования, сырья и материалов, найм рабочих. Рабочие часть своего заработка предъявляют в виде спроса на рынке потребительских товаров. Другая часть доходов рабочими сохраняется. Таким образом, денежный доход производителей потребительских товаров возрастет. Часть этого дохода производители также потратят на покупку потребительских товаров, а другую – в сбережения. Процесс начинает охватывать все новые и новые слои населения, которые получив свои доходы, предъявят их в виде спроса на рынке потребительских товаров.

Возникает цепная реакция: первоначальные 1000 долл. в виде инвестиций вызовут рост совокупного спроса, более чем на 1000 долл., т.е. 1000 долл. нужно умножить на коэффициент мультипликатора. Его величина зависит от того, какая часть дохода идет на потребление, а какая – сберегается. Так, если 80% потребление, то из 1000 долл. потреблено будет 800 долл., на втором этапе – 640 долл. и т.д. Рост национального дохода, вызванный первоначальными инвестициями, будет равен:

1000 * (1+0,8+0,8²+0,8³+…) = 5000 (долл.)

Т.е. инвестиции в 1000 долл. вызвали пятикратный рост национального дохода, используемого на потребление. Эффект мультипликатора будет равен 5.

Литература: 13