3.Система csrp

Концепція управління CSRP (customer synchronized resource planning) - планування ресурсів синхронізоване зі споживачем є більш сучасною. Вона охоплює майже цілком увесь життєвий цикл продукції. Це дуже важливо з погляду управління вартістю продук­ції.

Реалізація концепції CSRP на конкретному підприємстві дозво­ляє управляти замовленнями клієнтів і в цілому усією роботою з ними на порядок якісніше, ніж це було можливо раніше.

CSRP - це перша бізнес методологія, що включає діяльність, орієнтовану на інтереси покупця, у центр системи управління біз­несом. Уперше запропонована методологія ведення бізнесу засно­вана на поточній інформації про покупця.

4. Системи aps

Розвиток методів і засобів управління підприємствами привело до появи систем нового покоління – APS. Системи APS являють собою узагальнену модель і модулі, а не інтегровану систему. Вони використовуються разом з ERP і CSRP.

У сучасних системах APS застосовується широкий спектр методів оптимізації, заснованих на лінійному програмуванні, алгоритмах типу випадкового пошуку, алгоритмах теорії обмежень і евристичних алгоритмів. Одним з основних засобів APS є моделювання і підтримка прийняття рішення. Діапазон можливостей APS досить широкий – від ведення численних копій планів для покрокового порівняння до можливості аналізу витрат для різних планів.

Слід зазначити, що в тому чи іншому вигляді всі функції, що підлягають автоматизації, є практично на будь-якому торговельному підприємстві, будь це міні-маркет або торговельне підприємство, що об’єднує десятки великих магазинів.

Питання для самостійного вивчення:

1. Загальні концепції формування інформаційних систем у менеджменті.

2. Зв'язок інформаційних технологій з моделями менеджменту.

3. Ціль, завдання та функції інформаційних систем управління.

4. Страховий запас підприємства.

Тема 4: управління виробничим потенціалом підприємства

1. Виробничий потенціал підприємства

2. Класифікація чинників виробничого потенціалу

3. Діагностика виробничого потенціалу підприємства

4. Існуючи підходи до визначення виробничого потенциалу підприємства

Виробничий потенціал – це сукупність вартісних і натурально-речовинних характеристик виробничої бази, що виражається в потенційних можливостях виробляти продукцію визначеного складу, технічного рівня і якості в необхідному обсязі.

Оцінка виробничого потенціалу має враховувати всі чинники, такі як: вік засобів праці, сучасність та знос основних фондів, технологічну оснащеність, прогресивність предметів праці, стан трудових ресурсів, можливість їх давати потрібну продуктивність і т.д.

Діагностика виробничого потенціалу підприємства базується на трьох складових : оцінці чинників, що впливають на виробничий потенціал підприємства; виділенні найбільш значущих об’єктів оцінки; розробці спеціальної методики оцінки показників, що характеризують виробничий потенціал підприємства (ВПП).

Задачею діагностичного аналізу є виявлення найбільш значущої групи чинників, які визначають розвиток і використання виробничого потенціалу підприємства.

Оцінка елементів, які утворюють виробничий потенціал, повинна зводитися до оцінки конкретних, визначених характеристик об’єктів, що відображають їх зміст.

Кожен із зазначених елементів може бути охарактеризовано безліччю показників як загальних, так і частинних.

Оцінювання виробничого потенціалу підприємства проводиться на підставі аналізу рівня ефективного використання структурних робочих місць, а також на базі заелементного підxoдy.

Підходи до визначення виробничого потенциалу підприємства : сформовано три основних підходи до визначення виробничого потенціалу: ресурсний (або обліково-звітний), структурний (функціональний) та цільовий (проблемно-орієнтований).

У загальному випадку показники ефективності використання виробничого потенціалу можна диференціювати за п'ятьма групами: пов'язаних з використанням інформаційних ресурсів, з удосконаленням організації управління, з удосконалюванням організації праці, з удосконалюванням організації ви­робництва та з підвищенням творчої активності трудящих.

Сукупний потенціал підприємства визначає його технічний рівень, його конкурентноздатність на зовнішніх ринках. Найпоширенішим показником рівня використання виробничого потенціалу, а саме основних фондів, є фондовіддача.

Основним показником ефективності використання промислово-виробничого персоналу є продуктивність праці.

Продуктивність праці є комплек­сним показником, що відображає сумарний вплив усіх інших еле­ментів виробничого потенціалу на рівень та ефективність застосу­вання трудових ресурсів у процесі функціонування останнього.

При оцінці рівня використання технологічного елемента потенціалу можна застосувати показник - технологічну оснащеність виробництва. Він є ве­личиною, зворотною ефективності технології виробництва, і показує витрати в розвиток технології, необхідні для забезпе­чення одиниці кінцевого результату функціонування по­тенціалу. Ефективність інфор­маційних ресурсів показує, на скільки їхнє використання дозволяє знижувати витрати виробництва в планованому періоді. Як інший частковий показник пропонується використову­вати показник віддачі повної заробітної плати. Він показує, яка кількість кінцевого результату підприємства в грошовому вираженні припадає па 1 грн. виплачених промисловому пер­соналу заробітної плати й премії.

Показником, що характеризує використання виробничого потенціалу підприємства, технології, можна вважати показник, яким називаємо ефективністю тех­нології виробництва. Він являє собою відношення кінцевого результату функціонування потенціалу до вартості його тех­нологічної складової й показує результат, який можна одержа­ти на 1 грн. вкладень у розвиток технології.

Оцінювання рівня використання останньої складової ви­робничого потенціалу інформації, можливе тільки на основі застосування сукупності приватних показників, оскільки сам цей елемент включає безліч різноманітних компонентів.

Питання для самостійного вивчення:

1. Оцінювання ефективності використання основних елементів виробничого потенціалу підприємства

2. Основні підходи до визначення виробничого потенциалу підприємства.