Заняття № 3 - 4

ТЕМА: КОМПЛЕКСНА ДІАГНОСТИКА ОСОБИСТІСНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЗА

ДОПОМОГОЮ П"ЯТИФАКТОРНОГО ОСОБИСТІСНОГО ОПИТУВАЛЬНИКА

Р. МкКРЕЯ ТА П. КОСТИ.

МЕТА: Діагностувати риси особистості та характерологічні ознаки, які входять до складу

п’ятифакторної моделі особистості.

ПЛАН

1. Ознайомлення з теоретичними положеннями П’ятифакторної моделі особистості та опитувальником.

2. Проведення опитування.

3. Обробка отриманих результатів.

4. Побудова особистісного профілю (за п’ятьма факторами). Побудова характерологічного профілю особистості.

5. Інтерпретація отриманих даних.

Хід роботи

1. Ознайомлення з теоретичними положеннями п’ятифакторної моделі особистості та опитувальником.

Логічним продовженням трифакторної теорії особистості стала популярна у наш час п'ятифакторна модель особистості, яка отримала назву "велика п’ятірка" або OCEAN за абревіатурою перших літер: відкритість до досвіду (Openness to experience), сумлінність (Conscientiousness), екстраверсія (Extraversion), гармонійність у відносинах (Agreeableness), нейротизм (Neuroticism).

З появою і активною розробкою "великої п'ятірки" пов'язані імена таких вчених як Р. МкКрей, П. Коста (R. McCrae & P. Costa), Л.Р. Голдберг (L.R. Goldberg), О. Джон (О. John). Запропонована модель була докладно обґрунтована Л. Голдбергом, Н. Такемото, А. Комреєм, Дж. Віггінсом на симпозіумі з факторних досліджень особистості (Гонолулу, 1980) [1, c. 76]. В останні два десятиріччя ХХ ст. популярність цього підходу зросла настільки, що деякі вчені (Digman, J.Wiggins) побачили у ній основу для поєднання різних теорій і дослідницьких даних, а також створення єдиної науки про особистість [4, c. 101].

Вважається, що п'ятифакторна модель є суперницею трифакторної моделі особистості. Обидві теорії мають два загальних фактори "екстраверсія-інтроверсія", "нейротизм-емоційна стабільність". Варіацію психотизму п'ятифакторна модель розділяє на два - свідомість і доброзичливість, а також додає зовсім новий чинник - відкритість новому досвіду (як цілком природне набуття культурно-історичного розвитку). Важко визначити, яка з двох концепцій більш ефективна. Можливо, трифакторна модель має більш біологічну спрямованість, у той час як п'ятифакторна більш корисна для опису різних боків поведінки людини [5].

У різних редакціях чинники "великої п'ятірки" можуть називатися по-різному, але їх схожість безсумнівна. Отже, докладно про фактори:

1. Відкритість до досвіду, або просто відкритість, або експресивність, або когнітивна відкритість. За Д.Ф. Швецовим, пов'язана з активним пошуком нового досвіду і визнанням його самостійної цінності, терпимістю до чужого, незвичного та дослідницьким інтересом до нього [6, c. 5]. І.А. Грабська розуміє людину, відкриту до досвіду як інтелектуальну, блискучу, незалежно мислячу [3]. Відкритість до досвіду (або у деяких інтерпретаціях когнітивна відкритість) має прояв у сприйнятливості до будь-якого виду знань, в активності відповідно до нових ідей або ситуацій. За звичай, цей фактор співвідносять з фантазією, естетикою, почуттями та ідеями, з умінням незалежно мислити. На протилежному полюсі цього чинника - люди з обмеженими інтересами, "консерватори", більш схильні дотримуватися стереотипів та традиційних способів дій [2, c. 127].

2. Сумлінність, або свідомість, або самоконтроль, відображає "міру організованості, наполегливості і вмотивованості індивіда у цілеспрямованій поведінці; протиставляє людей надійних та вимогливих тим, хто апатичний і не ретельний у роботі" [6, c. 5]. Сумлінність, або свідомість, як риса, характеризує організованість, внутрішню дисципліну, пунктуальність тощо.

3. Екстраверсія - інтроверсія характеризує широту та інтенсивність міжособистісних взаємодій; рівень активності; потребу у зовнішній стимуляції; здатність радіти життю. Екстраверсія (та, відповідно, інтроверсія на іншому полюсі) - спрямованість на зовнішній або внутрішній світ, інтерес до зовнішніх подій та інших людей, активність, товариськість, чутливість до зовнішньої стимуляції або схильність до незалежності, самостійності та індивідуалізму [2, c. 126 - 127].

4. Схильність до згоди, або доброзичливість, або прихильність, або поступливість, або конформність, - "якість ставлення людини до інших людей на усьому континуумі від співчуття до ворожості у думках, почуттях та діях" [6, c. 5]. Схильність до згоди представлена у діапазоні між схильністю підкорювати свої інтереси інтересам групи, прийняттям принципів групи, ніж власних, довірливістю, добрим норовом та між переважанням власних інтересів, їх протиставленням груповим нормам, впритул до своєрідного виклику суспільству, жорсткістю і підозрілістю [2, c. 127 - 128].

5. Нейротизм, або невротицизм, або негативна емоційність, або емоційна нестабільність, або емоційна нестійкість, відображає "пристосованість, або емоційну нестабільність; ідентифікує індивідів, схильних до неприємних хвилювань (дистресів), до надмірних пристрастей і поривів, до ідей, далеких від реальності, та до неадекватних реакцій на дійсність" [6, c. 5]. Під цим терміном автори теорії розуміли чутливість індивіда до стресогених ситуацій, що проявляється мірою легкості виникнення негативних емоцій. На одному полюсі передбачається стабільність, стійкість і низький рівень тривожності на відміну від протилежного, який характеризується нестабільністю та високими показниками тривожності [2, c. 126 - 127].

П’ятифакторний особистісний опитувальник, більш відомий як "Велика п’ятірка", розроблений американськими психологами Р. МкКрае і П. Коста у 1983-1985 р.р. Пізніше опитувальник удосконалювався і в остаточному варіанті у 1992 р. представлений тестом NEO PI (абревіатура від англ. словосполучення "нейротизм, екстраверсія, відкритість - особистісний опитувальник"). За думкою R.McCrae i P.Costa, визначених на основі факторного аналізу п’яти незалежних змінних (нейротизму, екстраверсії, відкритості досвіду, співпраці, сумлінності) повністю достатньо для адекватного опису психологічного портрету особистості.

У теперішній час тест-опитувальник "Велика п’ятірка" набув великої популярності і практичне значення у різних країнах світу. У російському перекладі опитувальник був адаптований до умов російської культури В.Є. Орлом у співавторстві з А.А. Рукавішніковим та І.Г. Сеніним. Відома японська версія "Великої п’ятірки" 5PFQ (уклад. Хійджіро Теуйн), яка також була перекладена та адаптована у 1999 р. до вітчизняних умов соціального середовища психологами Курганського державного університету в інтерпретації А.Б. Хромова.

П’ятифакторний тест-опитувальник являє собою набір з 75 парних, протилежних за своїм значенням, стимульних висловлювань, що характеризують поведінку людини. Стимульний матеріал має п’ятизначну оцінну шкалу Лайкерта (-2; -1; 0; 1; 2), за допомогою якої можна вимірювати міру вираженості кожного з п’яти факторів.