16. Загальні функції управління

До найбільш важливих загальних функцій управління відносяться

наступні:

1) планування та прогнозування;

2) організація взаємодії та повноважень;

3) координація та регулювання;

4) контроль;

5) мотивація.

1. Функція планування та прогнозування представляє визначення цілей

фірми та вияв шляхів, методів та засобів їх досягнення.

2. Функція “організації взаємодій та повноважень” є базовою функцією

менеджменту. В широкому розумінні – це вид діяльності управлінського

персоналу, який зорієнтований на забезпечення оптимального функціонування

фірми.

3. Функція координації та регулювання – це узгодженість дій виконавців

відповідно цілям організацій. Координація та регулювання в управлінні

здійснюється шляхом забезпечення взаємодії різних підрозділів в системі

виробництва. Ця управлінська діяльність спрямована на забезпечення

необхідної відповідності між елементами системи, на ліквідування відхилень

від планових завдань, графіків, норм вироблення.

4. Функція контролю – це процес, за допомогою якого керівництво

організації отримує інформацію поточного стану справ з виконання плану,

розвитку рішень поставлених задач.

5. Функція мотивації – це процес спонукання особистості до діяльності

досягнення суб’єктивних цілей і цілей організації (фірми).

17. Характеристика підсистеми атп, що управляє

Процеси управлінської трансформації характеризуються зростанням ролі стратегічного управління,

зміною організаційної структури управління, переході від жорстких до гнучких видів і методів

управління.

Зростання ролі стратегічного управління полягає в тому, щоб утримувати стан керуючої підсистеми

на траєкторії, що забезпечує максимум ефекту від її функціонування.

Через взаємодію упорядкованих і ймовірних станів утримати керовану підсистему в оптимальному

режимі задача складна, а інколи і неможлива. Тому досягти оптимізації розвитку АТП практично

неможливо і приймається така траєкторія розвитку, яка на даний момент повністю задовольняє цілям і

необхідним ресурсам. В основі стратегічного управління лежить стратегічне планування, яке націлене на

пошук найбільш ефективних шляхів розвитку. В теперішній час існує безліч організаційних структур

управління. Вибрати і використати їх у практичній діяльності задача не з простих. У цьому випадку

необхідно керуватись принципом різновиду, який передбачає, що на кожний можливий стан керованої

підсистеми повинна бути управляюча дія. Невідповідність можливих станів керованої підсистеми і

можливих впливів керуючої підсистеми призводить до некерованості. Звичайно, зміна організаційної

структури управління вимагає нових методів управління, таких як економічні, соціально-психологічні та

інші.

Перехід від жорстких до гнучких методів управління пов'язаний з більш широким використанням

методів, які розкривають ініціативу і талант працюючих. Таким чином, в ринкових умовах велике

значення має саморегулювання АТП на всі зміни зовнішнього середовища.