- •1. Що таке система, види систем
- •2. Що таке управління? Основні його елементи.
- •7. Емерсон і його 12 принципів продуктивності.
- •8. Трентовський і його філософське бачення управління.
- •9. Приватні (специфічні) функції управління
- •10. Ланки в організаційній структурі управління
- •11. Ступінь управління
- •12. Управлінські процедури
- •15. Три підходи до організації структури управління
- •16. Загальні функції управління
- •17. Характеристика підсистеми атп, що управляє
- •18. Визначення рівня централізації управління
- •19. Суть аналізу організаційних стуктур управління
- •20. Алгоритм побудови організаційних структур управління
- •23. Богданов і його "Тектологія"
- •25. "Технократична школа" управління, її представники
- •26. Системний підхід в управлінні - ст.52
- •27. Ситуаційний підхід в управлінні - ст.52
- •28. Загальна теорія управління
- •29. Слідство із аксіоми.
- •30. Основні характеристики організаційних структур управління
- •33. Алгоритм вдосконалення структур упраління
- •35. Класифікація автотранспортних підприємств
- •40. Емпірична школа менеджменту та її представники
- •41. Процес управління та його характеристика
- •42. Принципи побудови організаційних структур
- •43. Психологічний клімат в колективі та його формування
- •44. Принцип контролю та його зміст
- •45. Закономірності управління, їх характеристика
45. Закономірності управління, їх характеристика
Закономірності управління займають центральну ланку вітчизняної теорії управління. На відміну від емпіричного підходу, науковий підхід до управління грунтується на врахуванні потреб об'єктивних закономірностей його розвитку.
Закономірність «єдність системи управління виробництвом» означає стійкість внутрішніх зв'язків системи під час зміни стану зовнішнього середовища.Єдність системи управління виробництва не встановлюється автоматично і проявляється не тільки при формуванні системи управління. Вона свідомо формується та підтримується.
Закономірність «пропорційність виробництва й управління». Пропорційність, необхідна як у народному господарстві в цілому, так і на виробництві. Пропорційність визначається як співвідношення розвитку основного та допоміжного виробництва, а також і тим, наскільки повно обслуговується нове виробництво, щоб із мінімальними затратами надати необхідну суспільну продукцію.
Закономірність «централізація й децентралізація управління». Оптимальне співвідношення централізації й децентралізації означає необхідність розподілу завдань, функцій та повноважень (прав і відповідальності за рівнем ієрархії управління).Відповідно цієї закономірності не можна вважати поганим або добрим високо централізоване або децентралізоване управління. Для кожного етапу розвитку виробництва повинен бути свій оптимальний рівень централізації.Головний зміст закономірності зміни рівня централізації знаходить своє відображення при розподілі управління за ієрархією системи управління. У формальному відношенні це, насамперед, розподіл повноважень за вертикаллю системи управління та делегування повноважень у процесі управління.
Закономірність «співвідношенність та адекватність систем управляючої та тієї, якою управляють». Під співвідношенністю слід розуміти відповідність управляючої системи тій, якою управляють. Співвідношення суб'єкта та об'єкта управління змінюється під впливом різних чинників. Найважливішими з них є організаційні та економічні. Вони проявляються у збільшенні вартості управління. Ця тенденція відображає підвищення технічного рівня управління на основі використання дорогих технічних засобів управління (наприклад, дорогі комп'ютерні технології і т.ін.)