
- •Основні закономірності і теорії походження держави і права.
- •Поняття держави та її ознаки.
- •Характеристика функцій держави.
- •Форми держави (форми правління, форми державного устрою, політичні режими).
- •Державний механізм.
- •Характеристика держав, які існували на території сучасної України.
- •Поняття права та його ознаки, принципи, функції.
- •Поняття, ознаки і види норм права.
- •Структура правової норми.
- •Норми права та інші соціальні норми.
- •Поняття, система джерел (форм) права.
- •Характеристика нормативних актів як джерела права, їхня система, межі дій.
- •Систематизація законодавства: поняття, форми та значення.
- •Поняття системи права її елементів.
- •Характеристика основних галузей права.
- •Поняття, форми та способи реалізації норм права.
- •Поняття, види і способи тлумачення права.
- •Поняття, зміст і види правових відносин.
- •Структура (елементи) правовідносин: суб'єкти, об'єкти, юридичні факти.
- •Поняття законності, правопорядку та дисципліни.
- •Правова культура: поняття і види.
- •Правомірна поведінка. Правопорушення: поняття, причини і види.
- •Склад правопорушення, зміст його елементів, його ознаки.
- •Юридична відповідальність: загальне поняття, мета, принципи, види.
- •Поняття, джерела, система цивільного права. Предмет та метод цивільно –правового регулювання.
- •1.Поняття цивільного права.
- •Цивільно – правові відносини: суб'єкти, об'єкти, юридичні факти.
- •Поняття та зміст права власності, види форм власності.
- •Правосуб'єктність громадян (фізичних осіб).
- •Порядок виникнення, реорганізації та ліквідації юридичних осіб. Органи юридичних осіб.
- •Правосуб'єктність юридичних осіб.
- •Поняття та класифікація (види), форма угод.
- •Умови дійсності угод. Визнання угоди недійсною та її правові наслідки.
- •Реституція та варіанти вирішення про її застосування. Види недійсних угод.
- •Поняття, види представництва. Повноваження представника.
- •Доручення: форма, строк, припинення. Передоручення.
- •Цивільно – правове зобов'язання: поняття, суб'єкти, предмет та підстави виникнення.
- •Цивільно – правовий договір: поняття, види, процес (порядок) укладання.
- •Загальні умови виконання зобов’язань.
- •Способи забезпечення виконання зобов'язань: неустойка, застава, порука, завдаток, гарантія, притримання.
- •Припинення зобов'язань, способи припинення зобов’язань.
- •Цивільно – правова відповідальність: поняття, підстави, види.
- •Поняття, джерела, система, принципи сімейного права. Сімейні правовідносини.
- •Порядок і умови укладання шлюбу. Припинення шлюбу. Недійсність шлюбу.
- •Особисті та майнові права і обов’язки подружжя.
- •Особисті і майнові права та обов'язки батьків і дітей.
- •Усиновлення (удочеріння).
- •Поняття, метод, принципи та джерела трудового права.
- •Колективний договір: поняття, зміст, порядок укладення.
- •Трудовий договір: поняття, умови, порядок укладання, форми, види. Контракт.
- •Зміна трудових правовідносин: переміщення, переведення працівника.
- •Розірвання трудового договору з ініціативи працівника: підстави і порядок.
- •Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу: підстави порядок.
- •Підстави розірвання трудового договору з ініціативи органів, що не є стороною договору. Порядок звільнення.
- •Правове регулювання робочого часу: тривалість, режим, облік.
- •Ненормований робочий день. Робота в нічний час. Надурочні роботи.
- •Правове регулювання часу відпочинку: поняття та види.
- •Трудова дисципліна: поняття і зміст.
- •Дисциплінарна відповідальність. Дисциплінарні стягнення, порядок їх накладання.
- •Трудові спори: поняття, класифікація, органи, що розглядають, порядок розгляду.
- •Поняття державного управління (здійснення виконавчої влади).
- •Поняття, предмет, метод, система, джерела адміністративного права.
- •Адміністративні правовідносини, поняття, елементи.
- •Поняття, підстави адміністративної відповідальності.
- •Види адміністративних стягнень та їхній зміст.
- •Органи, що розглядають справи про адміністративні правопорушення.
- •Поняття, підстави і умови правомірності адміністративного примусу.
- •Поняття, предмет, система, джерела кримінального права.
- •Поняття злочину, ознаки, класифікація, стадії вчинення злочину.
- •Склад злочину: суб’єкт, суб’єктивна сторона, об’єкт, об’єктивна сторона.
- •Поняття кримінальної відповідальності. Обставини, що виключають кримінальну відповідальність.
- •Покарання, його мета, види покарань. Обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність.
Органи, що розглядають справи про адміністративні правопорушення.
Система органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначена в ст. 213 Кодексу про адміністративні правопорушення. Ці органи можна поділити на колегіальні, тобто ті, що розглядають справи колегіально, й одноособові, де справи розглядаються одноосібно уповноваженими службовими особами.
До першої групи належать адміністративні комісії при міськрайвиконкомах, виконавчі комітети селищних та сільських рад, місцеві суди. Друга група органів численніша. До неї входять органи внутрішніх справ (міліція), органи державного пожежного нагляду, органи залізничного транспорту, органи морського транспорту, органи річкового транспорту, органи повітряного транспорту, органи держгіртех-нагляду, органи держатомнагляду, митні органи, органи Міністерства оборони, органи, які здійснюють державний пробірний нагляд, органи Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування, органи державної статистики. Від імені цих органів справи про адміністративні правопорушення розглядають уповноважені на це службові особи: начальники, заступники, державні інспектори, інспектори-ревізори.
Серед названих органів найширше коло справ підвідомче адміністративним комісіям, які, згідно з чинним законодавством, утворюються при виконавчих комітетах і діють на підставі положення про ці комісії від 9 березня 1988 р.
Повноваженнями розглядати справи про адміністративні правопорушення наділені виконавчі комітети селищних і сільських рад. Підвідомче їм коло справ визначається ст. 219 Кодексу про адміністративні правопорушення, а також Законом України “Про органи місцевого самоврядування".
Місцеві суди (судді), згідно зі ст. 221, розглядають справи, що межують з небезпечними діяннями, наприклад, про дрібне хуліганство, дрібне розкрадання державного та громадського майна. До компетенції місцевих судів віднесено також розгляд скарг і протестів на постанови інших органів (службових осіб) у справах про адміністративні правопорушення.
Особливе місце серед органів адміністративної юрисдикції займають адміністративні комісії. В той час, як інші органи (внутрішніх справ, державні інспекції, військкомати тощо) здійснюють свою юрисдикційну діяльність поряд з виконанням інших функцій управління – організацією, контролем, наглядом і т. ін., то головне призначення адміністративних комісій – розгляд справ про адміністративні правопорушення.
Адміністративні комісії утворюються районними державними адміністраціями, виконкомами міських, районних в містах, селищних і сільських рад у складі голови, заступника голови, відповідального секретаря та не менше 6-ти членів комісії. До них входять депутати, представники підприємств, установ, організацій, громадськості. Не можуть бути членами комісій працівники прокуратури, судді, адвокати, а також представники органів, посадові особи яких мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення.
Адміністративні комісії розглядають усі справи про адміністративні правопорушення, за винятком віднесених до компетенції інших органів (посадових осіб). Зокрема вони можуть розглядати справи про ряд правопорушень в галузі охорони праці та здоров’я населення, охорони пам’ятників історії та культури, в будівництві та в галузі використання електричної та теплової енергії, в сільському господарстві, в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства, благоустрою і т. ін.
Районні (міські) суди (судді) розглядають справи про найбільш серйозні адміністративні проступки, за які передбачено найсуворіші адміністративні стягнення та стягнення, які застосовуються виключно у судовому порядку, – штраф у підвищеному розмірі, оплатне вилучення транспортних засобів, конфіскація, виправні роботи та адміністративний арешт (дрібне розкрадання, порушення правил про валютні операції, дрібне хуліганство, злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції, порушення правил адміністративного нагляду тощо), а також справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років (ст.221 КпАП) та про правопорушення, пов’язані з корупцією (Закон України "Про боротьбу з корупцією").
Органам внутрішніх справ (міліції) надано право розглядати справи про порушення громадського порядку, правил паспортної системи, правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України іноземців і осіб без громадянства, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, правил дозвільної системи та інші правопорушення, які посягають на громадянський порядок та громадську безпеку (ст.222 КпАП). Юрисдикційними повноваженнями в міліції наділено багатьох посадових осіб: начальників та заступників начальників відділів (управлінь) внутрішніх справ, начальників та заступників начальників органів внутрішніх справ на транспорті, інших органів внутрішніх справ, прирівнених до відділів (управлінь) внутрішніх справ, начальників лінійних пунктів міліції, а також інших працівників транспортної міліції, які здійснюють нагляд за додержанням відповідних правил, начальників відділень міліції, що є в системі органів внутрішніх справ, дільничних інспекторів (старших дільничних інспекторів) міліції, начальників та заступників начальників відділень (відділів, управлінь, Головного управління) Державної автомобільної інспекції, командирів та заступників командирів окремих підрозділів дорожньо-патрульної служби, інші працівники Державної автомобільної інспекції, які мають спеціальні звання.
Органи державного контролю та нагляду (державні інспекції) та деякі галузеві органи управління розглядають справи про порушення тих загальнообов’язкових правил, нагляд та контроль за виконанням яких на них покладено. Це органи державного пожежного нагляду, Міністерства праці та соціальної політики України, природоохорони, Міністерства оборони України, державної санітарно-епідеміологічної служби, державного ветеринарного контролю, залізничного, морського, річкового, повітряного, автомобільного і міського електротранспорту, зв’язку, Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації і т. ін. (ст.ст.223–244-8 КпАП).