Дисциплінарна відповідальність. Дисциплінарні стягнення, порядок їх накладання.
Дисциплінарний проступок - винне, протиправне невиконання або
неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків, за яке до нього може
бути застосовано дисциплінарне стягнення.
Під дисциплінарною відповідальністю відповідно до діючого законодавства України варто розуміти винне порушення трудової дисципліни й службових обов'язків. Такі порушення можуть бути виражені як у діях, так і в бездіяльності, допускатися як свідомо, так і по необережності. Деякі категорії державних службовців у зв'язку з виконанням своїх повноважень несуть відповідальність у дисциплінарному порядку й за провини, які ганьблять їх як державних службовців або дискредитують органи, у яких вони працюють (керівники, державні службовці - співробітники правоохоронних органів, військовослужбовці й ін.).
Законодавством закріплені такі види дисциплінарної відповідальності державних службовців: 1) у порядку, установленому законами України; 2) у порядку, установленому Кодексом законів про працю України (далі - Кзот); 3) відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників та службовців[1]; 4) на підставі дисциплінарних уставів і спеціальних положень[2], що діють у ряді галузей керування й деяких сфер державної діяльності.
Підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарна провина, сутність якого складається в невиконанні або неналежному виконанні працівником покладених на нього трудових або службових обов'язків (ст. 24 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників та службовців підприємств, установ, організацій[3]).
Нормами адміністративного права встановлюються дисциплінарна відповідальність і порядок її реалізації, коло суб'єктів і повноваження органів керування (посадових осіб), які наділені "дисциплінарною" владою, категорії службовців, відповідальність яких регулюється адміністративним правом. Для більшості працівників дисциплінарна відповідальність передбачена нормами трудового й адміністративного права, а відносно деяких категорій осіб (військовослужбовців термінової служби, працівників органів внутрішніх справ, Служби безпеки України й ін.) - повністю нормами адміністративного права, що пояснюється необхідністю поряд із загальними правилами дисциплінарної відповідальності враховувати особливі вимоги дисципліни до них, специфіку їхньої дисциплінарної відповідальності.
Разом з тим, незалежно від того, на підставі якого законодавчого акту наступає дисциплінарна відповідальність, вона характеризується такими загальними ознаками:
1) її підставою є дисциплінарна провина;
2) за таку провину передбачене накладення дисциплінарного стягнення;
3) стягнення накладає уповноваженим на те органом (посадовою особою) у порядку підпорядкованості;
4) рамки "дисциплінарної" влади цього органа (посадової особи) чітко встановлюються правовими нормами;
5) службовець, на який накладене дисциплінарні санкції, може оскаржити його у вищий орган (вищестоящій посадовій особі) або в суд;
6) за одна дисциплінарна провина може бути накладено тільки одне дисциплінарні санкції.
Умови, за яких настає дисциплінарна відповідальність
• протиправність (порушення працівниками певних норм);
• винність дій працівника;
• анти суспільна спрямованість;
• встановлення дисциплінарної відповідальності у вигляді санкції здійснення
дисциплінарного проступку.
Дисциплінарні стягнення (стаття 147і КЗпП)
Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право
прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного
працівника.
На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами,
положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів,
вказаних у частині першій цієї статті.
Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за
рішенням
органу, який їх обрав, і лише з підстав,
передбачених законодавством
Заходи дисциплінарного впливу:
• позбавлення премії;
• позбавлення винагороди за рік;
• позбавлення пільг, передбачених контрактом.
Заходи дисциплінарного впливу можуть накладатися на працівника разом з
дисциплінарним стягненням.
Поняття, підстави, умови, види матеріальної відповідальності.
Матеріальна відповідальність являє собою обов'язок працівника відповісти перед роботодавцем за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації
внаслідок порушення покладених на нього трудових обов'язків і відшкодувати збиток. Умови і підстави наявність відносин між тим, хто завдав збитку і власником. Наявність прямого дійсного збитку (втрачена вигода, нестриманий прибуток за трудовим законодавством не відшкодовується).'Збиток заподіяно винними, протиправними діями працівника (провину особи доведено).
ВИДИ матеріальної відповідальності: обмежена, повна, кратна, колективна.
Обмежена матеріальна відповідальність - полягає в обов'язкові працівника
відшкодувати заподіяний збиток у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше
свого середньомісячного заробітку.
Обмежену матеріальну відповідальність несуть у випадках:
• працівники - за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів,
напівфабрикатів, виробів;
- за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів,
вимірювальних приладів, спецодягу, виданих підприємством, установою,
організацією;
• керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також
керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього
місячного заробітку - за шкоду підприємству, установі, організації заподіяно
зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання
матеріальних чи грошових цінностей,
- за невжиття необхідних заходів до запобігання простоям,
випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню, зіпсуттю
матеріальних чи грошових цінностей.
Повна матеріальна відповідальність - полягає в обов'язку працівника
відшкодувати заподіяні збитки у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини
підприємству, установі, організацій.
Повна матеріальна відповідальність настає у випадках, коли:
1. Про це укладено письмовий договір між власником і працівником.
2. Майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за
разовою довіреністю або ін. разовими документами.
3. Шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у
кримінальному порядку.
4. Шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані.
5. Шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям
матеріалів, напівфабрикатів, спеціального одягу, вимірювальних приладів
виданих підприємством працівникові в користування.
6. Шкоди заподіяно при виконанні трудових обов'язків (після роботи).
7. Відповідно до законодавства на працівника покладено повну
матеріальну відповідальність за шкоду при виконанні трудових обов'язків.
8. службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні
працівника на іншу роботу.
Кратна матеріальна відповідальність - полягає у тому, що особа,
звинувачена у завданні збитку, відшкодовує його у розмірі, який перевищує його
номінальний розмір (стосовно дорогоцінних металів, каменів, хутра, рідкісних
тварин, книг та ін.). Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність) настає при спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, пов'язаних із збереженням, обробкою, продажем, перевезенням, застосуванням у процесі виробництва переданих їм
цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір.
Укладається письмовий договір між підприємством, установою, організацією і всіма членами колективу (бригади).
Перелік робіт, при виконанні яких запроваджується колективна матеріальна відповідальність, розробляється профспілковими об'єднаннями України і затверджується Кабінетом Міністрів України.
Покриття шкоди, заподіяної працівниками, проводиться з розпорядження власника, з розпорядження вищого у порядку підлеглості органу чи за рішенням районного (міського) суду.