
- •Основні закономірності і теорії походження держави і права.
- •Поняття держави та її ознаки.
- •Характеристика функцій держави.
- •Форми держави (форми правління, форми державного устрою, політичні режими).
- •Державний механізм.
- •Характеристика держав, які існували на території сучасної України.
- •Поняття права та його ознаки, принципи, функції.
- •Поняття, ознаки і види норм права.
- •Структура правової норми.
- •Норми права та інші соціальні норми.
- •Поняття, система джерел (форм) права.
- •Характеристика нормативних актів як джерела права, їхня система, межі дій.
- •Систематизація законодавства: поняття, форми та значення.
- •Поняття системи права її елементів.
- •Характеристика основних галузей права.
- •Поняття, форми та способи реалізації норм права.
- •Поняття, види і способи тлумачення права.
- •Поняття, зміст і види правових відносин.
- •Структура (елементи) правовідносин: суб'єкти, об'єкти, юридичні факти.
- •Поняття законності, правопорядку та дисципліни.
- •Правова культура: поняття і види.
- •Правомірна поведінка. Правопорушення: поняття, причини і види.
- •Склад правопорушення, зміст його елементів, його ознаки.
- •Юридична відповідальність: загальне поняття, мета, принципи, види.
- •Поняття, джерела, система цивільного права. Предмет та метод цивільно –правового регулювання.
- •1.Поняття цивільного права.
- •Цивільно – правові відносини: суб'єкти, об'єкти, юридичні факти.
- •Поняття та зміст права власності, види форм власності.
- •Правосуб'єктність громадян (фізичних осіб).
- •Порядок виникнення, реорганізації та ліквідації юридичних осіб. Органи юридичних осіб.
- •Правосуб'єктність юридичних осіб.
- •Поняття та класифікація (види), форма угод.
- •Умови дійсності угод. Визнання угоди недійсною та її правові наслідки.
- •Реституція та варіанти вирішення про її застосування. Види недійсних угод.
- •Поняття, види представництва. Повноваження представника.
- •Доручення: форма, строк, припинення. Передоручення.
- •Цивільно – правове зобов'язання: поняття, суб'єкти, предмет та підстави виникнення.
- •Цивільно – правовий договір: поняття, види, процес (порядок) укладання.
- •Загальні умови виконання зобов’язань.
- •Способи забезпечення виконання зобов'язань: неустойка, застава, порука, завдаток, гарантія, притримання.
- •Припинення зобов'язань, способи припинення зобов’язань.
- •Цивільно – правова відповідальність: поняття, підстави, види.
- •Поняття, джерела, система, принципи сімейного права. Сімейні правовідносини.
- •Порядок і умови укладання шлюбу. Припинення шлюбу. Недійсність шлюбу.
- •Особисті та майнові права і обов’язки подружжя.
- •Особисті і майнові права та обов'язки батьків і дітей.
- •Усиновлення (удочеріння).
- •Поняття, метод, принципи та джерела трудового права.
- •Колективний договір: поняття, зміст, порядок укладення.
- •Трудовий договір: поняття, умови, порядок укладання, форми, види. Контракт.
- •Зміна трудових правовідносин: переміщення, переведення працівника.
- •Розірвання трудового договору з ініціативи працівника: підстави і порядок.
- •Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу: підстави порядок.
- •Підстави розірвання трудового договору з ініціативи органів, що не є стороною договору. Порядок звільнення.
- •Правове регулювання робочого часу: тривалість, режим, облік.
- •Ненормований робочий день. Робота в нічний час. Надурочні роботи.
- •Правове регулювання часу відпочинку: поняття та види.
- •Трудова дисципліна: поняття і зміст.
- •Дисциплінарна відповідальність. Дисциплінарні стягнення, порядок їх накладання.
- •Трудові спори: поняття, класифікація, органи, що розглядають, порядок розгляду.
- •Поняття державного управління (здійснення виконавчої влади).
- •Поняття, предмет, метод, система, джерела адміністративного права.
- •Адміністративні правовідносини, поняття, елементи.
- •Поняття, підстави адміністративної відповідальності.
- •Види адміністративних стягнень та їхній зміст.
- •Органи, що розглядають справи про адміністративні правопорушення.
- •Поняття, підстави і умови правомірності адміністративного примусу.
- •Поняття, предмет, система, джерела кримінального права.
- •Поняття злочину, ознаки, класифікація, стадії вчинення злочину.
- •Склад злочину: суб’єкт, суб’єктивна сторона, об’єкт, об’єктивна сторона.
- •Поняття кримінальної відповідальності. Обставини, що виключають кримінальну відповідальність.
- •Покарання, його мета, види покарань. Обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність.
Усиновлення (удочеріння).
Усиновлення — це прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, здійснене на підставі рішення суду. Усиновлення провадиться виключно в інтересах дитини.
Усиновленою може бути дитина (у виняткових випадках суд може постановити рішення про усиновлення повнолітньої особи), яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування. Суд бере до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема відсутність у нього своїх дітей, та інші обставини, що мають істотне значення.
Дитина, покинута в пологовому будинку, в іншому закладі охорони здоров'я або яку відмовилися забрати звідти батьки, інші родичі, може бути усиновлена після досягнення нею двомісячного віку.
Якщо на обліку дітей для можливого усиновлення перебувають рідні брати та сестри, вони не можуть бути, як правило, роз'єднані при усиновленні.
Усиновлювачем дитини може бути повнолітня дієздатна особа, старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п'ятнадцять років. Кількість дітей, яких може усиновити один усиновлювач, не обмежується.
Не можуть бути усиновлювачами особи:
обмежені у дієздатності;
визнані недієздатними;
позбавлені батьківських прав;
що були усиновлювачами іншої дитини, але усиновлення було скасоване або визнане недійсним з їхньої вини;
що перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
що зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами
що не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
що страждають на хвороби, перелік яких затверджений Міністерством охорони здоров'я України.
Посередницька, комерційна діяльність щодо усиновлення дітей, передання їх під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї громадян України, іноземців або осіб без громадянства забороняється.
Усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків, яка може бути дана лише після досягнення дитиною двомісячного віку. Письмова згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом. Для усиновлення дитини потрібна також її згода, яка дається у формі, що відповідає вікові дитини. Усиновлення проводиться без згоди дитини, якщо вона у зв'язку з віком або за станом здоров'я не усвідомлює факту усиновлення.
Усиновлення дитини проводиться без згоди батьків, якщо вони:
невідомі;
визнані безвісно відсутніми;
визнані недієздатними;
позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновляється.
Усиновлення дитини може бути проведено без згоди повнолітніх батьків, якщо судом встановлено, що вони, не проживаючи з дитиною понад шість місяців без поважних причин, не проявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її.
На усиновлення дитини одним із подружжя потрібна письмова згода другого з подружжя, за виключенням випадку, коли подружжя проживають окремо.
Суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема:
стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини;
мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину;
мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення;
ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити;
як довго особа вже опікується дитиною;
особу дитини та стан її здоров'я.
За бажанням усиновлювача, державний орган реєстрації актів цивільного стану видає на підставі рішення суду свідоцтво про усиновлення.
Усиновлювачі мають право на таємницю усиновлення. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини.
Усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо:
воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання;
дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковану хворобу, про що уси-новлювач не знав і не міг знати на час усиновлення;
між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання обов'язків.