
- •Основні закономірності і теорії походження держави і права.
- •Поняття держави та її ознаки.
- •Характеристика функцій держави.
- •Форми держави (форми правління, форми державного устрою, політичні режими).
- •Державний механізм.
- •Характеристика держав, які існували на території сучасної України.
- •Поняття права та його ознаки, принципи, функції.
- •Поняття, ознаки і види норм права.
- •Структура правової норми.
- •Норми права та інші соціальні норми.
- •Поняття, система джерел (форм) права.
- •Характеристика нормативних актів як джерела права, їхня система, межі дій.
- •Систематизація законодавства: поняття, форми та значення.
- •Поняття системи права її елементів.
- •Характеристика основних галузей права.
- •Поняття, форми та способи реалізації норм права.
- •Поняття, види і способи тлумачення права.
- •Поняття, зміст і види правових відносин.
- •Структура (елементи) правовідносин: суб'єкти, об'єкти, юридичні факти.
- •Поняття законності, правопорядку та дисципліни.
- •Правова культура: поняття і види.
- •Правомірна поведінка. Правопорушення: поняття, причини і види.
- •Склад правопорушення, зміст його елементів, його ознаки.
- •Юридична відповідальність: загальне поняття, мета, принципи, види.
- •Поняття, джерела, система цивільного права. Предмет та метод цивільно –правового регулювання.
- •1.Поняття цивільного права.
- •Цивільно – правові відносини: суб'єкти, об'єкти, юридичні факти.
- •Поняття та зміст права власності, види форм власності.
- •Правосуб'єктність громадян (фізичних осіб).
- •Порядок виникнення, реорганізації та ліквідації юридичних осіб. Органи юридичних осіб.
- •Правосуб'єктність юридичних осіб.
- •Поняття та класифікація (види), форма угод.
- •Умови дійсності угод. Визнання угоди недійсною та її правові наслідки.
- •Реституція та варіанти вирішення про її застосування. Види недійсних угод.
- •Поняття, види представництва. Повноваження представника.
- •Доручення: форма, строк, припинення. Передоручення.
- •Цивільно – правове зобов'язання: поняття, суб'єкти, предмет та підстави виникнення.
- •Цивільно – правовий договір: поняття, види, процес (порядок) укладання.
- •Загальні умови виконання зобов’язань.
- •Способи забезпечення виконання зобов'язань: неустойка, застава, порука, завдаток, гарантія, притримання.
- •Припинення зобов'язань, способи припинення зобов’язань.
- •Цивільно – правова відповідальність: поняття, підстави, види.
- •Поняття, джерела, система, принципи сімейного права. Сімейні правовідносини.
- •Порядок і умови укладання шлюбу. Припинення шлюбу. Недійсність шлюбу.
- •Особисті та майнові права і обов’язки подружжя.
- •Особисті і майнові права та обов'язки батьків і дітей.
- •Усиновлення (удочеріння).
- •Поняття, метод, принципи та джерела трудового права.
- •Колективний договір: поняття, зміст, порядок укладення.
- •Трудовий договір: поняття, умови, порядок укладання, форми, види. Контракт.
- •Зміна трудових правовідносин: переміщення, переведення працівника.
- •Розірвання трудового договору з ініціативи працівника: підстави і порядок.
- •Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу: підстави порядок.
- •Підстави розірвання трудового договору з ініціативи органів, що не є стороною договору. Порядок звільнення.
- •Правове регулювання робочого часу: тривалість, режим, облік.
- •Ненормований робочий день. Робота в нічний час. Надурочні роботи.
- •Правове регулювання часу відпочинку: поняття та види.
- •Трудова дисципліна: поняття і зміст.
- •Дисциплінарна відповідальність. Дисциплінарні стягнення, порядок їх накладання.
- •Трудові спори: поняття, класифікація, органи, що розглядають, порядок розгляду.
- •Поняття державного управління (здійснення виконавчої влади).
- •Поняття, предмет, метод, система, джерела адміністративного права.
- •Адміністративні правовідносини, поняття, елементи.
- •Поняття, підстави адміністративної відповідальності.
- •Види адміністративних стягнень та їхній зміст.
- •Органи, що розглядають справи про адміністративні правопорушення.
- •Поняття, підстави і умови правомірності адміністративного примусу.
- •Поняття, предмет, система, джерела кримінального права.
- •Поняття злочину, ознаки, класифікація, стадії вчинення злочину.
- •Склад злочину: суб’єкт, суб’єктивна сторона, об’єкт, об’єктивна сторона.
- •Поняття кримінальної відповідальності. Обставини, що виключають кримінальну відповідальність.
- •Покарання, його мета, види покарань. Обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність.
Цивільно – правові відносини: суб'єкти, об'єкти, юридичні факти.
Цивільно-правові відносини — врегульовані нормами цивільного права майнові та особисті не-майнові відносини, учасники яких виступають юридична рівними носіями прав та обов'язків.
Цивільно-правові відносини складаються з трьох основних елементів: суб'єктів, об'єктівізмісту.
Суб'єктами цивільно-правових відносин можуть бути фізичні та юридичні особи.
Правові відносини між фізичними особами вини-» кають здебільшого з приводу матеріальних, духовних та інших потреб. З урахуванням зазначеного об'єктами цивільно-правових відносин можуть бути: речі, дії, продукти творчої діяльності, особисті немайнові блага.
Змістом цивільно-правових відносин є цивільні права та обов'язки суб'єктів таких відносин.
Юридичні факти в цивільному праві поділяються на юридичні дії та юридичні події.
Юридичні дії — це такі юридичні факти, спричинення яких залежить від волі людей та породжує певні правові наслідки (наприклад, укладання учасниками цивільних правовідносин певного договору).
Дії, що вчиняються відповідно до закону, визнаються правомірними (скажімо, угоди, адміністративні акти і под.), а ті дії, що вчиняються всупереч законові, — неправомірними (укладання фіктивних угод і т. ін.).
Юридичні події — це юридичні факти, що настають незалежно від волі людини (наприклад, природні явища стихійного характеру).
Суб'єктами цивільно-правових відносин є фізичні та юридичні особи, які вступають між собою в цивільно-правові відносини з приводу майна та особистих немайнових благ.В окремих випадках суб'єктом зазначених відносин може бути держава.
Поняття та зміст права власності, види форм власності.
Власність - економічна категорія, що є одним із проявів суспільних відносин із приводу привласнення матеріальних благ.
Право власності - це сукупність правових норм, які регулюють і закріплюють суспільні відносини, що виникають із присвоєнням матеріальних благ громадянами, юридичними особами та державою, які надають названим суб'єктам рівні права та обов'язки з володіння, користування і розпорядження майном.
Право власності розглядають як в об'єктивному, так і в суб'єктивному аспектах.
В об'єктивному аспекті право власності - сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини з володіння, користування і розпорядження майном.
Правовою основою закріплення права власності в Україні є Конституція України, Цивільний кодекс України, Закон України "Про власність" від 7 лютого 1991 р. та інші законодавчі й нормативні акти.
Зокрема, Закон України "Про власність" складається з 8 розділів (57 статей):
Розділ І. Загальні положення.
Розділ II. Право виключної власності народу України.
Розділ III. Право індивідуальної власності.
Розділ IV. Право колективної власності.
Розділ V. Право державної власності.
Розділ VI. Право інтелектуальної власності.
Розділ VII. Право власності інших радянських республік, Союзу РСР, інших держав, їх юридичних осіб, спільних підприємств та міжнародних організацій.
Розділ VIII. Захист права власності.
У суб'єктивному аспекті право власності являє собою сукупність повноважень власника з володіння, користування і розпорядження майном.
Володіння - фактична наявність речі в господарстві власника і його можливість впливати на неї безпосередньо. Володіння може бути законним (наприклад, наявність у особи речі за правом власності) і незаконним (скажімо, володіння майном, добутим злочинними діями, привласнення знахідки). Незаконне володіння поділяється на добросовісне (коли особа не знала і не могла знати про те, Що володіє чужим майном) і недобросовісне (коли особа знала чи повинна була знати про те, що володіння незаконне).
Користування - це право вилучати з речей їхні корисні властивості (наприклад, обробляти землю та отримувати врожай, вживати продукти харчування, носити одяг і взуття).
Розпорядження - це право визначати юридичну або фактичну долю майна (наприклад, продавати, дарувати, обмінювати, переробляти, заповідати тощо).
Сукупність зазначених повноважень у особи дають підстави вважати її власником відповідного майна.
Розглядають такі форми власності:
власність народу України - надра землі, повітряний простір, вод ні та інші природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони;
приватна власність - майнові та особисті немайнові блага конкретної фізичної особи (жилі будинки, транспортні засоби, грошові кошти, цінні папери, результати інтелектуальної творчості та інше майно споживчого й виробничого призначення);
колективна власність - це майно, що належить певному колективу і є необхідним для його функціонування (майно колективного підприємства, кооперативу, орендного чи акціонерного підприємства, господарського товариства, господарського об'єднання, професійної спілки, політичної партії чи іншої громадської організації, релігійної організації тощо);
державна власність - це майно, необхідне для виконання державою своїх функцій (як-от: єдина енергетична система, інформаційна система, системи зв'язку, транспорту загального користування, кошти державного бюджету тощо). Державна власність поділяється на загальнодержавну та власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальну).