- •Основні закономірності і теорії походження держави і права.
- •Поняття держави та її ознаки.
- •Характеристика функцій держави.
- •Форми держави (форми правління, форми державного устрою, політичні режими).
- •Державний механізм.
- •Характеристика держав, які існували на території сучасної України.
- •Поняття права та його ознаки, принципи, функції.
- •Поняття, ознаки і види норм права.
- •Структура правової норми.
- •Норми права та інші соціальні норми.
- •Поняття, система джерел (форм) права.
- •Характеристика нормативних актів як джерела права, їхня система, межі дій.
- •Систематизація законодавства: поняття, форми та значення.
- •Поняття системи права її елементів.
- •Характеристика основних галузей права.
- •Поняття, форми та способи реалізації норм права.
- •Поняття, види і способи тлумачення права.
- •Поняття, зміст і види правових відносин.
- •Структура (елементи) правовідносин: суб'єкти, об'єкти, юридичні факти.
- •Поняття законності, правопорядку та дисципліни.
- •Правова культура: поняття і види.
- •Правомірна поведінка. Правопорушення: поняття, причини і види.
- •Склад правопорушення, зміст його елементів, його ознаки.
- •Юридична відповідальність: загальне поняття, мета, принципи, види.
- •Поняття, джерела, система цивільного права. Предмет та метод цивільно –правового регулювання.
- •1.Поняття цивільного права.
- •Цивільно – правові відносини: суб'єкти, об'єкти, юридичні факти.
- •Поняття та зміст права власності, види форм власності.
- •Правосуб'єктність громадян (фізичних осіб).
- •Порядок виникнення, реорганізації та ліквідації юридичних осіб. Органи юридичних осіб.
- •Правосуб'єктність юридичних осіб.
- •Поняття та класифікація (види), форма угод.
- •Умови дійсності угод. Визнання угоди недійсною та її правові наслідки.
- •Реституція та варіанти вирішення про її застосування. Види недійсних угод.
- •Поняття, види представництва. Повноваження представника.
- •Доручення: форма, строк, припинення. Передоручення.
- •Цивільно – правове зобов'язання: поняття, суб'єкти, предмет та підстави виникнення.
- •Цивільно – правовий договір: поняття, види, процес (порядок) укладання.
- •Загальні умови виконання зобов’язань.
- •Способи забезпечення виконання зобов'язань: неустойка, застава, порука, завдаток, гарантія, притримання.
- •Припинення зобов'язань, способи припинення зобов’язань.
- •Цивільно – правова відповідальність: поняття, підстави, види.
- •Поняття, джерела, система, принципи сімейного права. Сімейні правовідносини.
- •Порядок і умови укладання шлюбу. Припинення шлюбу. Недійсність шлюбу.
- •Особисті та майнові права і обов’язки подружжя.
- •Особисті і майнові права та обов'язки батьків і дітей.
- •Усиновлення (удочеріння).
- •Поняття, метод, принципи та джерела трудового права.
- •Колективний договір: поняття, зміст, порядок укладення.
- •Трудовий договір: поняття, умови, порядок укладання, форми, види. Контракт.
- •Зміна трудових правовідносин: переміщення, переведення працівника.
- •Розірвання трудового договору з ініціативи працівника: підстави і порядок.
- •Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу: підстави порядок.
- •Підстави розірвання трудового договору з ініціативи органів, що не є стороною договору. Порядок звільнення.
- •Правове регулювання робочого часу: тривалість, режим, облік.
- •Ненормований робочий день. Робота в нічний час. Надурочні роботи.
- •Правове регулювання часу відпочинку: поняття та види.
- •Трудова дисципліна: поняття і зміст.
- •Дисциплінарна відповідальність. Дисциплінарні стягнення, порядок їх накладання.
- •Трудові спори: поняття, класифікація, органи, що розглядають, порядок розгляду.
- •Поняття державного управління (здійснення виконавчої влади).
- •Поняття, предмет, метод, система, джерела адміністративного права.
- •Адміністративні правовідносини, поняття, елементи.
- •Поняття, підстави адміністративної відповідальності.
- •Види адміністративних стягнень та їхній зміст.
- •Органи, що розглядають справи про адміністративні правопорушення.
- •Поняття, підстави і умови правомірності адміністративного примусу.
- •Поняття, предмет, система, джерела кримінального права.
- •Поняття злочину, ознаки, класифікація, стадії вчинення злочину.
- •Склад злочину: суб’єкт, суб’єктивна сторона, об’єкт, об’єктивна сторона.
- •Поняття кримінальної відповідальності. Обставини, що виключають кримінальну відповідальність.
- •Покарання, його мета, види покарань. Обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність.
Поняття законності, правопорядку та дисципліни.
Законність - це такий режим державного і суспільного життя, при якому забезпечується повне і неухильне дотримання та виконання законів і підзаконних нормативних актів усіма без винятку органами держави, громадськими організаціями, посадовими особами і громадянами.
Правопорядок визначають як результат дотримання законності. Тому зміцнення законності має своїм наслідком більш високий рівень правопорядку.
Правопорядок передбачає закріплення справжнього демократичного правового статусу особи, неухильне втілення в життя демократичних прав і свобод особи, гарантованість від свавілля. Поряд із цим, такий порядок неможливий без найсуворішого виконання кожним громадянином своїх обов'язків, закріплених у нормах права.
Зміцнення правової основи державного та громадського життя передусім залежить від стану законності і правопорядку в роботі державного апарату та дотримання дисципліни.
Дисципліна і правопорядок взаємопов'язані і характеризують у суспільстві взаємозв'язок людини зі своїм трудовим колективом, суспільством, масою інших спільнот.
Таким чином, дисципліна - це певний порядок поведінки людей, що забезпечує узгодженість їх дій у колективі, державному та суспільному житті.
Правова культура: поняття і види.
Правова культура- це система правових цінностей, що відповідають рівню досягнутого суспільством правового процесу і відбивають у правовій формі стан свободи особи, інші соціальні цінності ; -це глибоке знання і розуміння права та свідоме
Правова культура являє собою різновид загальної культури, що складає з духовних і матеріальних цінностей, що відносяться до правової дійсності. При цьому правова культура включає лише те, що є в правових явищах щодо прогресивного, соціально корисного і коштовного. Вона не тільки результат, але і спосіб діяльності, і в цьому змісті духовна правова культура розуміється як спосіб мислення, норми і стандарти поводження.
Як і правосвідомість, правова культура підрозділяється на
-правову культуру суспільства, групи (колективу)
-індивідуальну правову культуру (особистості).
Вищий рівень правової культури індивіда — це правова активність. Вона виявляється, по-перше, у готовності особистості до активних свідомих, творчих дій як у сфері правового регулювання, так і в сфері реалізації права, по-друге, у законодоцільності (чи законності) поводження (діяльності), в основі чого лежить переконання в необхідності служіння закону як вищої цінності. Особливий різновид групової й індивідуальної правової культури складає професійно-правова культура юристів.
Соціально-правову активність варто відрізняти від правомірного поводження. Не всяке правомірне поводження можна вважати здійсненням такої активності. Критеріями розмежування тут служать мета, засоби її досягнення і суспільно значимий результат діяльності в правовій сфері. Не слід відносити до неї і просто ініціативне виконання своїх обов'язків посадовою особою. Така ініціатива є прямим службовим боргом, зокрема професійним боргом юриста, і полягає в обов'язку бездоганно служити закону.
Правова чи активність, точніше, інтелектуальна активність, відповідно до концепції Д. Б. Богоявленської, має три рівні:
1) якщо суб'єкт права при самій сумлінній і енергійній роботі залишається в рамках заданого чи спочатку знайденого способу дії, його інтелектуальна активність відноситься до пасивного рівня, що підкреслює не відсутність розумової діяльності взагалі, а те, що ця діяльність щораз визначається дією якогось зовнішнього стимулу;
2) якщо суб'єкт права, маючи досить надійний спосіб рішення своєї задачі, продовжує аналізувати склад, структуру своєї діяльності, зіставляє між собою мети і задачі, що приводить його до відкриття нових, зовні більш дотепних способів рішення, до формулювання закономірності, те такий рівень інтелектуальної активності називається евристичним. Цей рівень найбільш характерний для слідчих і представників інших подібних професій;
3) найвищий рівень інтелектуальної активності зветься творчого. Тут виявлена закономірність стає не евристичною — формальним прийомом (способом) дії, а самостійною проблемою. Не стимульована ззовні, самостійна постановка проблеми — якісна особливість особистостей, що володіють цим рівнем інтелектуальної активності. Інтелектуальна активність, у тому числі в правовій сфері, є інтегративною характеристикою особистості, що поєднує її розумову і мотиваційну сфери.