14. Поняття системи права її елементів.

'Система права — це внутрішня структура права, що визначає певну взаємодію між його елементами — галузя­ми, інститутами та нормами, іДля системи права характерні такі риси: єдність, яка виявляється в заснованості системи права на єдиних принципах і нормах права;

диференціація, що характеризується поділом права на галузі та інститути залежно від особливостей суспільних відносин, що регламентуються правом;

Найзначнішим елементом системи права є галузь права.

Галузь права — це сукупність правових норм, що станов­лять самостійну частину системи права та регулюють якісно однорідну сферу суспільних відносин своїм особливим мето­дом.

Структурним елементом галузі є правовий інститут (інститут права), що об'єднує споріднені правові норми і відрізняється від галузі права обсягом відносин, які регла­ментуються.

Інститут права — це система юридичних норм, що регла­ментують певну сторону однорідних відносин, які складають особливу частину галузі права.

Інститути права поділяють на галузеві, що вміщають норми всередині однієї галузі, та міжгалузеві, що об'єднують норми, які належать до різних галузей права.

Основним елементом системи права, що визначає зміст галузей та інститутів права, є норма права. Юридична норма —це первинна «клітинка» системи права.

Вона має всі ознаки, притаманні будь-якій соціальній нормі: є загальним правилом, що діє безперервно в часі, регламентує поведінку соціальних суб'єктів і надає суспіль­ству рис системності; водночас юридична норма має ряд особливостей, які тотожні особливостям права в цілому.

Отже, правова норма —це відображене в законах чи інших джерелах права загальнообов'язкове правило поведінки, що є взірцем можливої чи необхідної поведінки та охороняється від порушень засобами державного примусу.

15. Характеристика основних галузей права.

Сучасне право України складається з таких основних галузей:

конституційне (державне) право, яке закріплює основи державного і суспільного ладу, основи правового становища громадян, порядок формування та компетенцію органів держави;

адміністративне право, яке регулює відносини, що складаються у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності;

фінансове право, яке регулює відносини, що виникають у процесі надходження та розподілу коштів державного" бюджету;

земельне право, яке регулює відносини між державою та суб'єктами різних форм власності на землю;

цивільне право, яке регулює майнові та пов'язані з ними особисті немайнові відносини;

трудове право, яке регулює відносини між працівником і власником (уповноваженим органом) у трудових відноси­нах;

сімейне право, яке регулює шлюбно-сімейні відносини і питання опіки та піклування;

кримінальне право, яке визначає види суспільно небез­печних діянь (злочинів) і покарання, що застосовуються до осіб, які їх скоїли;

цивільно-процесуальне право, яке регулює відносини, що виникають під час розгляду цивільних справ судами, вине­сення та оскарження рішень;

кримінально-процесуальне право, яке регулює відносини, Що виникають у процесі порушення, попереднього розслі­дування (досудового слідства) і судового розгляду кримінальних справ, а також винесення та оскарження вироку суду;

виправно-трудове право, яке регулює відносини, що виникають у процесі реалізації кримінальних покарань.