
- •1.Предмет и задачи курса «и. У».Лит-ра, источники
- •2.Древней.Племена на тер-рии у
- •3.Античні міста-держави в Північному Причорномор ї
- •4.Концепции происхожд-я и рассел-я вост.Славян
- •5.Східні слов’яни, їх побут, звичаї та традиції.
- •6.Теории образования кр.
- •7.Деят-ть 1-ых киевских князей.
- •8.Владимир Великий
- •9.Принятие христианства на Руси и его знач.
- •10. Ярослав Мудрый
- •12.Полит устройство и соц-классовая структура кр.
- •13. Культура кр
- •14. Феодал.Раздробленность кр.Её причины и послед-я.
- •15.Главная идея «Слова..»и пути его реализации.
- •16.Роль и место галицко-волынского княжества.
- •17.Напад-е монголо-татар на земли Укр
- •18. Причины и послед-я завоев-я укр.Земель Польшей и Литвой в сер.14ст.
- •19. Люблинская уния. Ее последствия для укр народа
- •20.Бресткая церковная уния и ее последствия для укр народа
- •21. Возникнов-е укр казацтва и его роль в истории.
- •22.Запорожская Сечь.
- •23.Казацко-сельское восстание
- •24.Развитие укр культуры в 16-17вв
- •25.Причины, цели и движущие силы нац-осв.В-ны.
- •27.Создание укр гос Войска запорожского.
- •29.Переяславская рада мартовские статьи 1654.
- •30.Руина.Раздел Укр на Левобережн и Правобережн.
- •31. Дорошенко
- •32.Иван Мазепа
- •33.Усиление наступл-я рос.Царизма на укр.Автономию в Iпол.XviiIст.
- •34.Окончательная ликвид укр гос-тиво 2пол.19ст.
- •36.Разделы Польши и их последствия для у.,
- •38.Соц эк и полит полож-е укр земель в составе Австрии
- •39. Нац культурное возрожд-е в 18-19вв
- •40.Початок нац.-культ. Відродження.
- •41.Кирило-Мефодейское братство и его роль.
- •42.Реформы 60-70-г.
- •43.Надніпрянська Украіна
- •44.Граждан.И нар.Движ-е в Наднепрянской Укр.
- •45.Соціально-економічний розвиток укр земель у складі австро-угорської імперії
- •46.Культура у. Во 2пол.19 в.
- •47. Формирование и деятельность политических партий в Украине.
- •48.Революция в 1905-07
- •49. Революционные действия 1905 – 1907 годов и её последствия на у..
- •51. Столыпинская аграрная р-ма. Её последствия на у..
- •52.Укр землі в роки першої світової війни.
- •53.Лютнева революція
- •54. Универсалы Центральной Рады
- •57.Украинская держава Павла Скоропадского.
- •58.Грушевский.
- •59. Директория унр.
- •61.Провозгл-е и пол-ка сов.Власти в у.(дек.1917-1920гг)
- •62.Политика военного коммунизма в у.
- •63.Нэп и её осуществл-е на у..
- •64. Вхождение Украины в состав ссср.
- •65. Индустриализация в Советской Украине и её последствия.
- •66. Коллективизация в Украине. Голод 1932-1933гг.
- •67. Установление тоталитарного режима в ссср.
- •68. Развитие культуры в 20-30г
- •69.Западно-укр земли между двумя войнами
- •70.Украинский вопрос в международной политике накануне и в начале второй мировой войны. Вхождение западно-украинских земель в усср.
- •73.Сов партизанское движ.
- •74.Діяльність оун-упа в роки Другої світової війни.
- •75.Освобождение советской армии Украины от фашистских захватчиков.
- •76. Відбудова и подальш.Розвиток нар.Господарства у.В2пол.40х-поч.50х рр.20ст.
- •77.Збройна борьба оун-упа проти Радянської влади.
- •78.Наступл-е сталин-ма в идеологии и культуре во 2пол.40-х-нач.50-х гг.
- •79.Либерализация общ-пол.Жизни в период хрущ.«оттеп.».
- •81.Диссидент.Дв-е в у.(60-сер.80х гг.20ст.)
- •83.Перестройка в ссср и Украина (май1985-авг.1991)
- •84.Достиж-е Укр.Гос незав-ти.Распад ссср.Создание снг.
- •85.Становл-е властных структур независим Укр.
- •86.Принятие Конституции Укр.
- •87.Становление и развитие многопартийности.Парламентские выборы 2007.Президентские выборы 2010
- •88. Социально-єкономические процессы в годы независимости.
- •89. Цели и основные направл-я внешней политики.
- •90.Нац культ строительство.Українська діаспора
73.Сов партизанское движ.
В ответ на зверство фашистов в Укр развернулось движ «Сопротивл-е».Оно сосостояло и здвух сил:1.сов партизаны и подпольщики.эта сила ставила задачу-изгнание оккупантов с тер-рии Укр. 2.ОУН УПА. Она ставила задачу-создание укр независим гос. За годы войны было создано 46партизанский соедин-й,2000партиз. отрядов,особенно отличились партиз соедин-я под командыванием: Ковпака, Фёдорова, Сабурова, Наумова, Медведева, Карноухова. Наиболее эфективным средством борьбы партизан была рельсовая война. Влад партизан в победу над фашистскими захватчиками: 1. уничтожены 500 тыс. Оккупантов. 2. взорвали 5 тыс. Вражеских эшелонов,91 бронепоезд; 3. уничтожили 1,5 тыс. Танков и 211 самолётов. 4. 820 пушек и миномётов. 5. взорвали около 100 тыс. Складских помещ-й. 6. партизаны срывали отправку молодёжи в германию. Для борьбы с партизанским движ-ем вынуждено было отвлекать с фронт аболее 10-ти% своих войск. За мужество и отвагу 95 партизан и подпольщиков удостоились звания героя советского союза, а командиры соедин-й Ковпак и Фёдоров награждены дважды. Организация украинских националистов (ОУН), лидер – Евг-й Коновалец, создана в 1929 году. До войны действовала в галичине, которая входила в состав польши. В 1938 году Коновалец был убит. В организации произошёл раскол. Образовалось 2 направл-я: 1. Умеренное, в оглаве с Мельником. ОУН(м). 2. радикальное, в оглаве с Бэндэрой ОУН(б). Первые дни войны националисты надеялись, что германия поможе твоссоздать украинскую государственность. 30 июня 1941 года бандэровцы во львове провозгласили «Акт восстановл-я украинского государства». Но гитлеровское руководство не признало этого акта. Активных националистов фашисты отправляли в тюрьмы и концлагеря. После чего украинцы начал исоздавать вооружённый отряд, которые объед-лись 14 октября в 1942 году. В повстанческую партию. Численность УПА доходила до 100 тысяч. Армию возглавлял Шухевич. Армия боролась на два фронта: против немецкой армии и против красно йармии.
74.Діяльність оун-упа в роки Другої світової війни.
В українській історіографії у висвітленні ролі і місця ОУН-УПА у визвольному русі в Україні під час війни і після неї вирують нині чи не найзапекліші політичні пристрасті, суперечки, дискусії, обстоюються непримиренні позиції. У новітніх, як правило, політизованих публікаціях, передачах радіо і телебачення переважають схематично-містифіковані уявлення і емоції щодо ОУН-УПА, а не вагомі аргументи і обгрунтовані висновки, запроваджується думка про те. Що ніби окрім ОУН-УПА в Україні й не було організованих сил, які активно протидіяли агресорам. Навряд чи е підстави надмірно героїзувати учасників оунівського руху, однозначно зображати їх у вигляді ледве не єдиних "рятівників нації".
Організація українських націоналістів в умовах окупаційного режиму дійсно намагалася активно відігравати роль "третьої сили". Після невдалої спроби 30 червня 1941 р. проголосити без погодження з німцями створення Української держави та сформувати уряд на чолі з Ярославом Стецьком, німці заборонили діяльність уряду, заарештували і розстріляли багатьох керівників ОУН. Бандерівці, збагнувши, що Німеччина розглядає Україну як колонію, кинули клич до самооборонної боротьби як єдиного шляху збереження й захисту народу. Вже у жовтні 1942 р. вони створили власні збройні сили - Українську Повстанську Армію (УПА) Вона стала значною силою, яка повела боротьбу як проти німецьких загарбників, так і проти радянських партизанів.
У 1943 р. значні терени Волині та Полісся були очищені від окупантів. Для загального керівництва було створено Головне командування УПА на чолі
з Романом Шухевичем під псевдонімом Тарас Чупринка.
Прихід на західноукраїнські землі радянських військ супроводжувався продовженням боротьби ОУН-УПА протии більшовистської влади в Україні, за самостійну Українську державу. Бої УПА з регулярними військами тривали й після проходження основних сил діючої армії через західноукраїнську територію.
В тилу Червоної Армії, на щойно очищеній від фашистів українській землі, розгорнулася справжня партизанська війна. У багатьох селах нелегально діяла влада ОУН, тобто фактично існувало двовладдя. Курс ОУН-УПА на масовий опір населення радянській владі дорого обійшовся західноукраїнському народу. Він дав підстави радянській каральній машині на повну силу розгорнути боротьбу проти повстанського руху. В ході каральних операцій загинуло багато мирних жителів краю