5. Поняття, обєкти, види, форми і субєкти криміналістичної ідентифікації

Криміналістична ідентифікація - метод, що дозволяє розв'язувати вузькі ідентифікаційні завдання, суть яких зводиться до встановлення тотожності конкретного об'єкта, що має стійку зовнішню форму. Такі завдання виникають при розслідуванні окремих видів злочину, коли необхідно встановити вид, клас чи модель пістолета, конкретний екземпляр зброї, з якої було зроблено постріл тощо.

Криміналістична ідентифікація як окремий метод криміналістики відрізняється від ідентифікації, що використовується в інших галузях знання, формою встановлення тотожності: в першому випадку встановлюють тотожність конкретного об'єкта, що має стійку зовнішню форму, а в іншому - тотожність множини однакових об'єктів, розподілених на класи, види, роди та будь-які інші малі групи.

За характером встановлюваної тотожності криміналістичну ідентифікацію поділяють на індивідуальну, у процесі якої вирішуються питання тотожності індивідуально визначеного об'єкта, і групову (родову), за допомогою якої ототожнюють класифікаційну групу, до якої належить досліджуваний об'єкт. Останню називають класифікаційним дослідженням. Під час групової та індивідуальної ідентифікації встановлюють тотожність, а не подібність. Об'єкти, що належать до однієї класифікаційної групи, схожі за ідентифікаційними ознаками, якими характеризується ця класифікаційна група, але подібними можуть бути й об'єкти з різних класифікаційних груп. Тому критерій подібності об'єктів не може бути достатнім для формулювання висновку про належність досліджуваного об'єкта до тієї чи іншої групи. У кожному окремому випадку треба встановити, чи є тотожними класифікаційні групи. Чітке розмежування індивідуальної та групової ідентифікації необхідне насамперед для того, щоб правильно оцінити доказове значення результатів ідентифікаційних досліджень.

За природою об'єктів, що ідентифікуються, виокремлюють ідентифікацію за матеріальними та ідеальними відображеннями (слідами пам'яті, уявними образами). Така класифікація є загальноприйнята. Відомий вчений М. Селіванов розглядає також ідентифікацію цілого за його частинами. Ідентифікація за уявним образом передбачає врахування закономірностей і умов сприйняття об'єкта, властивостей пам'яті особи, яка впізнає, створення найсприятливіших умов пред'явлення об'єкта для впізнання, особливостей відтворення уявного образу та інших психологічних закономірностей. Зовсім інші особливості характеризують ідентифікацію за матеріально фіксованими відображеннями та ідентифікацію цілого за його частинами. У цьому разі застосовують переважно експертні методи дослідження, багато уваги приділяють аналізу механізму виникнення матеріально фіксованих відображень, використовують порівняльні зразки, здійснюють окремі та порівняльні дослідження об'єктів, що ідентифікуються, і тих, за допомогою яких виконують ідентифікацію. Ідентифікація цілого за частинами передбачає не тільки вивчення слідів поділу цілого (слідів розриву, розпилювання, розрізу), а й аналіз структури та складу речовини (матеріалу) досліджуваних частин цілого.

Ідентифікацію за суб'єктом ототожнення поділяють на слідчу та експертну. Якщо для розв'язання ідентифікаційного завдання немає потреби застосовувати спеціальні знання, слідчий здійснює ідентифікацію самостійно за допомогою подавання для впізнання особи чи предмета або безпосередньо аналізуючи та порівнюючи об'єкти під час слідчого огляду, обшуку, виїмки, а також допиту та очної ставки, коли слідчий впевнюється в особі допитуваного за паспортом чи іншим документом або порівнює об'єкт за описом допитуваного. До цього виду ідентифікації належить також ототожнення об'єктів оперативними працівниками у процесі оперативно-розшукової діяльності, а також судом у процесі судового розгляду. Експертну криміналістичну ідентифікацію здійснюють за постановою слідчого чи суду відповідні спеціалісти в певній сфері криміналістичної експертизи.

За об'єктом дослідження виокремлюють ідентифікацію людини, предметів, речей, речовин, тварин, процесів, станів, явищ.

За сферою криміналістичної техніки криміналістичну ідентифікацію поділяють на дактилоскопічну, судово-балістичну, трасоло-гічну, почеркознавчу, техніко-криміналістичну, за ознаками зовнішності тощо.

За процесуальною формою ідентифікація поділяється на процесуальну та непроцесуальну. Процесуальна здійснюється під час слідчих і судових дій, а непроцесуальна — під час оперативно-розшукової діяльності.

Кожний вид ідентифікації має специфічні завдання та методи дослідження.

Криміналістичну ідентифікацію можна класифікувати за чотирма формами: процесуальною, аналогією, непроцесуальною і змішаною. Процесуальна форма криміналістичної ідентифікації визначена кримінально-процесуальним законодавством. Наприклад, пред'явлення особи для впізнання є спробою ідентифікувати її за ознаками зовнішності.

Форма криміналістичної ідентифікації за аналогією передбачає проведення слідчих дій, не врегульованих законом. Причиною цього є те, що в кримінально-процесуальному законі є прогалини, зокрема, не передбачені чинним кримінально-процесуальним законодавством упізнання за звуковими та шумовими ознаками; за одорологічними ознаками; впізнання місцевості. Так, впізнання за звуковими та шумовими ознаками - слідча дія, не регламентована законом, сутність якої полягає у пред'явленні у встановленому кримінально-процесуальною формою порядку (за аналогією) явищ, викликаних коливальними рухами повітря чи іншого середовища (звуки голосу, пострілу, звук музики, шум потягу, шум у залі тощо) упізнаючому - учаснику криміналістичної діяльності, що впізнає їх своїми органами слуху. Упізнання за одорологічними ознаками є також слідчою дією, не регламентованою законом, зміст якої в пред'явленні різних матеріальних об'єктів (парфуми, одеколон тощо), у встановленому кримінально-процесуальною формою порядку (за аналогією) упізнаючому - учаснику криміналістичної діяльності й упізнання їх органами нюху за ознаками запаху.

Діяльність оперативних підрозділів, що спрямована на розшук злочинців, потерпілих, свідків, будь-якої інформації про злочин з використанням фотографій, описових ознак, має криміналістичну ідентифікаційну природу.

Змішана форма криміналістичної ідентифікаціїпередбачає поєднання в будь-якій пропорції попередніх форм. Наприклад, провадження органами дізнання розшуку злочинців, потерпілих за дорученням слідчого в розслідуваній ним справі.

У криміналістиці існує поняття форми ототожнення людини за ознаками зовнішності. Це, зокрема, установлений для суб'єктів і учасників криміналістичної діяльності процес, сутність якого характеризується трьома напрямами і складається з упізнавання, оперативного узнавання, експертної ідентифікації й проводиться при оперативно-розшуковій діяльності та досудовому слідстві кримінальних справ про злочин.