Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
КПУ 2.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
334.17 Кб
Скачать
  1. Особливості конституційно-правової норми.

Конституційно-правові норми – це встановлені чи санкціоновані державою правила, які визначають поведінку учасників конституційно-правових відносин. Вони становлять собою особливий різновид норм системи національного права. Їм властиві риси, притаманні всім правовим нормам. Як важливий засіб соціальної орієнтації особи вони встановлюються чи санкціонуються державою; мають державно-владний характер, є формально визначеними загальнообов’язковими правилами поведінки; закріплюються в правових актах, що видаються компетентними державними органами; мають двосторонній характер, тобто встановлюють не тільки права, але й обов’язки учасників правовідносин; передбачають наявність особливого механізму реалізації, елементами якого є матеріальні, ідеологічні, соціально-психологічні та правові чинники; визначають можливість багатоваріантної поведінки; мають ситуаційний характер; є цілеспрямованими і гарантованими.

  1. Порядок реалізації конституційно-правових норм

Норми КП, як і вся галузь права, виконують інтеграційні функції в правовій системі: з’єднують її в одне цілісне утворення, визначають найсуттєвіші структурні якості, напрями вдосконалення й розвитку.

Найважливіші їх ознаки: особлива юридична природа, зміст, найвища юридична сила, найбільша стабільність у порівнянні з іншими галузями права, підвищений рівень охорони з боку держави, установчий характер конституційно-правових норм, прямий характер їх дії, особливий механізм реалізації та специфіка їх структури.

Нормам КП властивий політичний характер, оскільки основним предметом КП є державно-політичні відносини влади, що здійснюються у сфері функціонування держави. Політичні норми містять широке коло соціальних норм, які діють у сфері політичної діяльності (боротьба за владу, утримання і використання влади, її здійснення в інтересах певних суб’єктів). Однак лише незначна частина таких норм стає правовими нормами. Норми КП приймаються з приводу політики, але не є її формальним виразом, не є типовими політичними нормами, які існують поза КП.

Серед норм КП питому вагу займають нетипові нормативні положення, в яких безпосередньо не визначаються права і обов’язки суб’єктів. Вони є зв’язуючою ланкою між нормами різних галузей права, інтегруючим фактором, що забезпечує єдність і стабільність правової системи. Це нормативні приписи, що визначають загальні принципи конституційного права, установчі норми, гарантуючі норми, юридичні конструкції, норми-дефініції, презумпції тощо.

  1. Поняття і види конституційно-правових відносин.

КПВ – різновид суспільних відносин які регулюються констит.правовими нормами і виникають внаслідок безпосередньої практичної діяльності суб’єктів КП. Це найважливіші норми для забезпечення життєдіяльності суспільства.

Специфічні ознаки КПВ: 1.особливе місце в системі правових відносин (сусп.відносини у сфері здійснення влади народом, інші їм підпорядковані) 2.різновид політико-правових відносин, оскільки їх предметом є політика (пов’язані з держав.владою, боротьбою партій за владу) 3.особливе коло суб’єктів, що реалізують владні повноваження шляхом нав’язування власної волі. 4.виникають у сфері державної діяльності 5.особливий спосіб реалізації прав і обов’язків (переважно реалізуються через інші відносини) сфері здійснення влади народом

  • мають імперативний характер

  • мають особливе коло суб’єктів, які здійснюють державно-правові повноваження

  • є способом реалізації прав і свобод

  • виникають і реалізуються у сфері державної діяльності

КПВ складаються з суб’єктів, між якими виникають відносини, об’єкта і змісту (суб’єктивних прав і обов’язків)

Існує різна класифікація КПВ :

за суб’єктами: 1.в яких однією з сторін є народ, або держава загалом 2. в яких однією з сторін є держава, а з іншої – автономне утворення (АРКрим) 3. між державними органами (між КМУ та ВРУ..) 4.в яких сторонами є державні органи, депутати, об’єднання громадян, громадяни

за терміном дії постійні (статус громадянина припиняється зі смертю чи виходом з громадянства) та тимчасові (організація проведення виборів, референдумів).

за призначенням: на матеріальні (зміст прав і обов’язків субєктів) та процесуальні (процедура реалізації матеріальних норм)

за функціональними напрямками: правоустановчі та правоохоронні

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]