108. Культурні права громадян України.

Культурні права (ст. 53-54 К.) – задовольняють творчі потреби та інтереси людини, сприяють духовному розвитку людини, забезпечують її участь в культурному прогресі суспільства.

ПРАВО:

=на освіту (доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах, надання державних стипендій та пільг учням і студентам) (ст. 53).

громадян України, які належать до національних меншин, =на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови (ст. 53).

=на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості (можливість займатися будь-якою творчістю з метою самовираження, вдосконалення духовних якостей (ст. 54).,

=на охорону культурної спадщини, збереження історичних пам’яток та інших об’єктів, що становлять культурну цінність

=на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ніхто не може використати чи поширювати без згоди автора результати інтелектуальної та творчої діяльності (літературні твори, наукові відкриття, технічні винаходи, художні вироби, твори мистецтва.) (ст. 54).

=на захист інтелектуальної власності (ст. 54). Авторське право захищається державою і є одним з видів приватної власності

=на інформацію (ст..34) вільно збирати, зберігавти, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово чи в інший спосіб на свій вибір.

109. Система обов'язків громадян України.

Основні обов'язки людини і громадянина - закріплені в К.У. вимоги до кожної людини та громадяна, діяти (чи утримувався від дій) певним чином, чітко визначеним правовою нормою, для забезпечення інтересів суспільства, держави, інших людей і громадян.

Вони є складовою части­ною правового статусу особи і забезпечують нормальне функціо­нування держави та життєдіяльність суспільства.

Невиконання або неналежне їх виконання тягне за собою юридичну відповідальність, вид і міра якої визна­чається відповідними законами України.

Конституція України до основних обов'язків людини і громадянина відносить:

=обов 'язок кожного не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 66), =сплачувати встановлені податки і збори (ст. 67), =неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не =посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст, 68). =обов’язок батьків утримувати неповнолітніх дітей, та дорослих дітей =піклуватися про своїх непрацездатних батьків (ст.. 51)

Крім того, Конституція України передбачає певні обов'язки, суб'єктами яких виступають лише громадяни України –

=захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, =шанувати її державні символи (ст. 65);

=щорічно подавати до по­даткових інспекцій за місцем проживання декларації про свій май­новий стан та доходи за минулий рік (ст. 67).

Права, свободи та обов’язки в реальному житті взаємопов’язані, що сприяє втіленню принципів демократизму, свободи особи.

110. Гарантії здійснення прав і свобод громадян України.

Гарантії становлять систему норм, принципів, умов і засобів, що забезпечують ефективну реалізацію прав, свобод і законних інтересів кожної особи. Розрізняють 3 групи гарантій:

1.загальносуспільні – політичні, соціально-економічні, культурні суспільні системи, що складися і функціонують в суспільстві. Так, Політичними гарантіями є: політика держави спрямована на формування умов із забезпечення належного рівня життя людини; стабільність політичних структур; належний рівень політичної культури. Соціально-економічні гарантії передбачають наявність відповід­ного середовища і матеріальної основи для забезпечення прав, свобод і обов'язків (соціальна стабільність, динамічна економіка, відповідні виробничі потужності, на­лежна інфраструктура

2. юридичні найвищою гарантією є конституційний лад, заснований на дотриманні К., законів та загальновизнаних норм міжнародного права.

Також юр.гарантіями є констит. принципи правового статусу особи, (рівноправності прав і свобод, рівності громадян перед законом = єдності прав та обов’язків = захист прав і свобод державою, = невідчужуваність та непорушність, невичерпаність, гарантованість і нескасованість, недопустимість звуження змісту та обсягу у законодавстві) та процесуальні принципи (оскарження рішень у суді, відшкодування шкоди, недопустимість зворотної дії закону, правову допомогу тощо)

3. організаційні – основним суб’єктом що гарантує права та свободи є держава, яка гарантує за допомогою правових засобів через систему державних органів: ВРУ, Президент, КМУ, Уповноважений У. з прав людини, Конституційний Суд, місцеві держадміністрації, суди, Прокуратура, органи місцевого самоврядування, адвокатура, політичні партії і громадські організації, міжнародні судові установи чи органи міжнародних організацій, членом яких є Україна.

Президент – гарант прав і свобод людини і громадянина (102), ВРУ – захищає через законодавчу діяльність (92), КМУ - вживає заходів щодо забезпечення