3. Співвідношення понять «конституційне право» та «державне право».

Існує багато підходів щодо термінів „конституційне право" і „державне

право". Історично відмінність між цими термінами була обумовлена різнимиконцептуальними підходами у ХУШ-ХІХ ст., згідно з якими у якостівихідних ідей визначалися, з одного боку, ідеї, що абсолютизували рольдержави (Німеччина), а з другого - ідеї демократії, законності та

конституціоналізму (Велика Британія, США, Франція).

Незважаючи на те, що за радянських часів у вузах країни викладався курсдержавного права, дискусії щодо термінів „конституційне право" і

„державне право" були проведені у 1970 та 1972 рр. Більшість учених

мотивувала неможливість запровадження терміна „конституційне право"

замість „державне право" не лише тим, що введення категорії„конституційне право" обмежувало б межі державного права лише нормамиконституції, а й тим, що це ліквідувало б розподіл між нормамиКонституції та іншими нормами.

В дискусії, яка відбулася у 1992 році, висловлювалися різні пропозиції.

Одні вчені вважали, що конституційне і державне право не збігаються,

оскільки поточне законодавство і підзаконні акти не можна включати до

конституційного права, адже зміст останнього становлять лише конституціїта конституційні закони. Інші виходили з того, що конституційнерегулювання є органічною складовою державно-правового регулювання.Розв'язання цієї проблеми слід шукати у філософсько-правовому відношеннідо тих категорій, які пов'язані з двома основними напрямками юридичноїдумки - природно-правовим і позитивістським. Перший виходить з того, що першоосновою конституції є людина та її права, тому в країнах, які визнають це положення, існує конституційне право (США, Франція, Росія,Угорщина, Україна та ін.). У тих країнах, що визнають позитивістський напрям, першоосновою конституції визнається держава, яка визначає обсяг прав і свобод людини. Тому у цих країнах існує державне право (Австрія,Німеччина, Швейцарія). Звідси і різниця, яка спостерігається щодо цієї проблеми.

Взагалі у сучасний період ця різниця має лише відносне значення, а найменування відповідної галузі права в умовах конкретної країни визначається традиційними підходами, які збереглися у науці та державно-правовій практиці. Отже, можна говорити про відносну тотожність, синонімічність термінів „конституційне право” і „державне право”.

4. Поняття і предмет конституційного права України.

Поняття КП - провідна галузь публічного права - сукупність правових норм, що закріплюють основні принципи констит.ладу, визначають права і свободи людини, територіальний устрій держави, систему органів державної влади та місцевого самоврядування.

Предметом КП є суспільні відносини, які виникають при здійсненні влади народом. Це відносини, які:

1. складають основні засади народовладдя, суверенітету народу. Суверенітет народу – це природне право народу бути верховним і повновладним на своїй території.

2. розкривають побудову, устрій держави (форми державного правління, політичний режим, територіальну організацію, символіку).

3.визначають засади функціонування держави (гуманізм, демократизм, розподіл влад - механізм противаг, взаємного контролю гілок влади), що забезпечує стабільність функціонування держави, її соціальний характер.

4. визначають характер зв’язків між державою і конкретною особою:

= відносини громадянства - постійний правовий зв’язок між особою і державою, що надає їм відповідні права й покладає певні обов’язки;

= відносини фундаментальних прав громадян України: економічних, політичних, соціальних, культурних, екологічних;

= відносини гарантій реалізації прав і свобод;

= відносини, що випливають із факту відповідальності держави перед особою і навпаки

Не всі суспільні відносини належать до КП, лише ті, що пов’язані із здійсненням влади народом (зокрема, не належать пов’язані з внутрішньопартійними чи внутрішніми організаційними питаннями діяльності органів влади)