
- •23. Причини поразки, історичне значення і уроки Української революції 1917 – 1920 рр
- •26. Україна і створення срср.
- •31.Згортання українізації
- •32.Успіхи і проблеми в системі освіти
- •33.Художня література
- •34.Анексія західноукраїнських земель
- •35.Політика польської влади щодо Західної України
- •36.Український визвольний рух
- •37.Румунський окупаційний режим
- •38.Українські землі під владою Чехословаччини
- •39.Карпатська Україна
- •40.Українське питання в європейській політиці на початку Другої світової війни
- •41.Вступ Червоної армії в Західну Україну
- •42.Приєднання Західної України до урср
- •43.Радянізація західних областей
- •44.Напад фашистської Німеччини
- •46.Радянське підпілля і партизанський рух
- •47.Націоналістичні підпільні та збройні формування
- •48.Початок розгрому німецьких військ на території України
- •49.Розгортання боїв на Правобережній Україні
- •50.Проблема Соборності України
49.Розгортання боїв на Правобережній Україні
У січні 1944 р. німецьким військам вдалося втримати великий виступ у районі Корсунь-Шевченківського, де оборонялося сильне угруповання. 25 січня війська 1-го і 2-го Українських фронтів почали операцію з метою оточення німецьких військ. Незважаючи на сильний опір, 28 січня радянські війська замкнули кільце оточення. В ньому опинилося понад 10 дивізій, усього близько 80 тис. чоловік, багато гармат, мінометів, танків. Німці, намагаючись будь-що вирватися з оточення, вели бої на його зовнішньому фронті. Коли 8 лютого німецьке командування відхилило ультиматум про капітуляцію, Червона армія почала розгром цього угруповання. 17 лютого 1944 р. воно перестало існувати. Німці втратили 55 тис. солдатів і офіцерів, а понад 18 тис. військовиків потрапило в полон.
Війська 1-го Українського фронту провели Луцько-Рівненську операцію і 2 лютого 1944 р. звільнили від німців Луцьк і Рівне. Успішне здійснення цієї операції дало можливість у березні визволити від противника Вінницю і Проскурів (нині Хмель¬ницький). Водночас війська 2-го Українського фронту форсували Дністер і вийшли у березні 1944 р. на державний кордон з Румунією. Бойові дії було перенесено на територію цієї союзниці Німеччини.
Війська 3-го і 4-го Українських фронтів у березні 1944 р. визволили Херсон і Миколаїв, а 10 квітня штурмом взяли Одесу.
З виходом радянських військ до Одеси створилися умови для розгрому кримського угруповання німців, Крим утримувала 17-та німецька армія, яка налічувала майже 200 тис.чоловік. 8 квітня війська 4-го Українського фронту й Окремої Приморської армії перейшли в наступ і 13 квітня здобули Сімферополь. 9 травня 1944 р. визволено Севастополь. Через кілька днів весь Крим було очищено від ворога.
Нових успіхів Червона армія досягла під час літнього наступу. У липні почався наступ на Львівському напрямі. Радянські війська оточили й розбили під Бродами вісім німецьких дивізій чисельністю близько 60 тис. чоловік. Серед них були 10 тис. бійців дивізії "Галичина", що мали нещастя отримати хрещення вогнем за цих катастрофічних обставин. Десь 5-ти тисячам вдалося вирватися з оточення, але понад 3 тис. було вбито, поранено й захоплено в
полон. За підрахунками, 2 тис. уникли полону, й пізніше багато хто з них приєднався до УПА. Після цієї перемоги радянські війська швидко зайняли Галичину: 27 липня 1944 р. було визволено Львів, а в серпні - Дрогобич, Самбір і Борислав. Останній населений пункт УРСР у її довоєнних межах - село Лавочне Дрогобицької області -визволили від гітлерівців 8 жовтня 1944 р.
У ході Карпатсько-Ужгородської операції 27 жовтня ворога вибито з Ужгорода, а наступного дня з решти населених пунктів Закарпаття. 28 жовтня стало Днем визволення України.
Майже два роки за визволення України тривала битва, що складалася з серії операцій та кампаній. Червона армія була набагато потужнішою, ніж у 1941—1942 рр. І все ж, успіхів Червона армія досягнула ціною нечувано великих людських втрат і жертв. Прагнення прислужитися Сталіну, виглядати несхитними і твердими в його очах, заробити нагороду, а також догматичне мислення спонукало багатьох воєначальників не шкодувати живої сили. Це проявлялося і під час боїв на території України. "Гарматне м'ясо" часто по-злочинному кидали проти добре укріплених позицій противника без ретельної підготовки, прикриття з повітря, навіть без танкової підтримки. Тим часом ворог відчайдушно оборонявся, часто переходив у контрнаступ. Наслідком були незліченні людські втрати* Тільки на території Західної України у боях проти ворога в 1944 р. загинуло 527 тис. воїнів.
Після того, як фронт просунувся за межі України, Червона армія спільно з англо- американськими військами, які висадилися у Франції у червні 1944 р., завдала вермахту нищівних ударів. Взимку і навесні 1945 р. з-під німецької окупації було визволено Польщу, Чехословаччину, Болгарію, Францію, Бельгію та інші країни Євро¬пи. Першого травня 1945 р. переможно завершилася одна з най-кровопролитніших битв - Берлінська операція, у якій заради амбітної мети - першими захопити німецьку столицю - фронт маршала Г. Жукова втратив близько 350 тис. вояків. 8 травня війна завершилася капітуляцією гітлерівської Німеччини. 9 травня було оголошено Днем Перемоги.
Згідно з зобов'язаннями Й. Сталіна перед союзниками. 9 серп¬ня 1945 р. СРСР вступив у війну з Японією. У військах, які вирушали на Далекий Схід, було чимало вихідців з України. 2 вересня 1945 р, підписано акт про капітуляцію Японії. Ця подія знаменувала кінець Другої світової війни, в якій загинуло близько 50 млн. людей.