48.Початок розгрому німецьких військ на території України

З виходом німецької армії у межиріччя Дону і Волги почалася велика битва на Волзі (17 липня 1942 р. - 2 лютого 1943 р.). У запеклих оборонних боях радянським військам вдалося зупинити наступ. 19 листопада 1942 р. під Сталінградом вони почали контрнаступ, який закінчився оточенням 330 - тисячного угрупо¬вання ворожих військ. Перемога на Волзі відіграла вирішальну роль, спричинивши корінний перелом в ході німецько-радянської війни. Ініціатива перейшла до Червоної армії, яка завдяки героїзму її воїнів та ціною величезних втрат 1943 р. переламала хід війни і перейшла у загальний наступ на всіх фронтах.

Визначальна роль у переломі ситуації на фронтах належала тилу, де було швидко створено оборонно-промислову базу, майже половину якої становили потужності, вивезені з України. Мільйони робітників, колгоспників, службовців працювали без відпусток і вихідних, без обмеження робочого дня, з напівголодним продо¬вольчим пайком. Серед робітників і колгоспників значний відсоток становили жінки і підлітки, люди похилого віку. Радянські люди мирилися з усіма негараздами і труднощами задля перемоги та з надією на краще майбутнє після війни.

Почався випуск нової зброї. У штурмові авіаційні корпуси почали надходити "літаючі танки" - літаки "Іл - 10", винищувачі "Ла - 7", найманеврений "Як - 3". Формувалися важкі мінометні бригади, озброєні 160-міліметровими мінометами, а також бригади реактивної артилерії. Війська отримували нові протитанкові гармати. В танку Т - 34 гармату в 76 мм замінили 85-міліметровою, наростили броню і збільшили швидкість. З'явився важкий танк ІС-2, який німці назвали "російським тигром". Завдяки цьому та поставкам за ленд-лізом з Англії та США 1943 р. було досягнуто воєнно-економічної переваги над Німеччиною, що дало змогу Червоній армії здійснити великі наступальні операції.

Головні зусилля радянських військ зосереджувалися на якнайшвидшому звільненні Донбасу. У кінці грудня 1942 р. першим населеним пунктом, очищеним від німецьких військ, було село Півнівка Міловського району Луганської області. Продовжуючи наступ, у середині лютого 1943 р. Південно-Західний фронт під командуванням генерала Миколи Ватутіна вийшов на лінію міст Красноград-Новомосковськ-Синельникове-Слов'янськ.

Воронезький фронт, оволодівши на початку лютого 1943 р. Курськом і Білгородом, також переніс дії на територію України і 16 лютого вибив гітлерівців з Харкова. Однак, невдовзі німці зупинили стрімке просування військ Червоної армії, а в березні знову захопили Харків і Білгород.

Від квітня по липень 1943 р. на фронтах панувало затишшя. Сторони готувалися до нових операцій. Воєнно-політичне керів-ництво Німеччини прагнуло перехопити ініціативу і силами груп армій "Центр" і "Південь" розгромити Південно-Західний фронт у районі Курського виступу.

Курська битва (5 липня - 23 серпня 1943 р.) була надзвичайно кровопролитною. У ході оборони, а потім і контрнаступу радянські війська розгромили близько ЗО дивізій, зокрема сім танкових і моторизованих. Ця перемога створила умови для широкого наступу Червоної армії на всьому південному крилі радянсько-німецького фронту. 23 серпня 1943 р. німців вибили з Харкова, 21 вересня - з Чернігова, 23 вересня - з Полтави.

Жорстокі бої розгорнулися в Донбасі, де німці створили сильну оборону по річці Міус, так званий "Міус-фронт". Але перевага в живій силі та техніці визначила результати воєнних дій.

8 вересня 1943 р. гітлерівські війська відступили з центру Донбасу -міста Донецька. Німецькі дивізії відходили за Дніпро.

Увесь жовтень 1943'р. радянське командування накопичувало війська біля Дніпра, готуючись до наступу. Визволяючи лівобе-режну Україну, Червона армія зазнавала величезних людських втрат, що часто зумовлювалося нехтуванням людським життям. На звільненій території України польові військкомати вже в 1943 р. мобілізували близько 2 млн. українців. Невишколених і погано озброєних, їх відразу кидали у бій, що призводило до величезних втрат. Прагнучи підкреслити виняткову важливість визволення столиці України - Києва і піднести бойовий дух військ, ставка перейменувала у жовтні 1943 р. Воронезький, Степовий, Південно-Західний і Південний фронти відповідно на 1-й (М. Ватутін), 2-й (І. Конєв), 3-й (Р. Малиновський), 4-й (Ф. Толбухін) Українські фронти.

Ставка віддала наказ узяти Київ за будь-яку ціну до річниці жовтневої революції. Спочатку було вирішено завдати удару на південь від Києва - з району Великого Букрина, а допоміжний - з Лютезького плацдарму північніше міста. Але ворожу оборону з Букринського плацдарму прорвати не вдалося. Зрештою, ділянку наступу було перенесено: вирішальним став Лютезький плацдарм. Війська мали обійти Київ з північного заходу. Наприкінці жовтня та на початку листопада 1943 р. в абсолютній таємниці було завершено складне перегрупування військ з лівого на праве крило фронту. Після артилерійської підготовки та ударів авіації, 3 листопада почався наступ радянських військ на північ від Києва. Удар був раптовим і несподіваним для противника. У ніч на 6 листопада бої розгорнулися на північних околицях міста, а потім перемістилися в центр. Вранці 6 листопада 1943 р. столицю України було визволено від ворога. Бої за Київ були настільки кривавими, що після здобуття міста з навколишніх сіл терміново формувалися похоронні команди з підлітків на допомогу штатним, армійським, які не могли впоратися - земля була буквально вкрита трупами загиблих.

Напружені бої тривали і на півдні України. У ході вдало проведеної операції війська 2-го і 3-го Українських фронтів ліквіду-вали запорізький плацдарм німців і 14 жовтня 1943 р. звільнили Запоріжжя, а 25 жовтня - Дніпропетровськ.