42.Приєднання Західної України до урср

Блискавичне захоплення краю радянськими військами спри¬яймо виникнення цілком нової суспільно-політичної ситуації в ргіоні. Для встановлення нового порядку вслід за військовими частинами у міста й містечка прибували так звані уповноважені". ЦК КП(б)У скеровував їх для ліквідації польських органів влади. Надісланим партійним функціонерам належала вся повнота влади. Скоординована діяльність дала змогу в максимально короткий термін ліквідувати державні органи Другої Речі Посполитої Радянські "уповноважені" суворо дотримувалися визначених у Москві способів і форм переходу до нового суспільного ладу. У політичній "Пам'ятці для командуючого Українським фронтом про першочергові заходи на зайнятих територіях" йшлося насамперед про формування в містах тимчасових управлінь, а в сільській місцевості - селянських комітетів. Виконуючи ці вказівки, коман¬дувач Українським фронтом 29 вересня 1939 р. видав звернення, в якому зазначалося, що формою нової влади у містах і повітах мають бути тимчасові управління, а в селах селянські, комітети. Склад тимчасових управлінь ретельно добирали перш ніж його затвердити. До них обов'язково входили політруки армії, партійні керівники, працівники різних державних відомств, яких скеровувалиіз східних областей УРСР. До 2 жовтня 1939 р. ЦК КП (б) У надіслав для роботи у Тимчасових управліннях 240 партійних працівників різного рангу, ЦК комсомолу України -142, політуправління фронту - 80 чол. До 5 жовтня 1939 р. зі складу Українського фронту було терміново демобілізовано ще 1 тис. комуністів і комсомольців. Саме вони зайняли всі основні місця в тимчасових управліннях. Деякі посади надали й місцевим активістам - це, очевидно, мало б свідчити про те, що новоутворені органи є установами народного самоуправління. Протягом короткотривалого свого існування тимчасові органи влади намагалися робити все, щоб переконати населення в перевагах нового устрою. Проте вони не могли від свого імені вирішити проблему суспільного ладу. Через це необхідно було сформувати представницький орган, який би бодай формально міг вважатися виразником волі населення Західної України. Ідея скликання Народних Зборів Західної України належала керівництву СРСР. Політбюро ЦК ВКП(б) прийняло спеціальне рішення з питань Західної України. У ньому вказувалося: "Скликати Українські Народні Збори з виборних із областей Західної України...". Було детально розписано сценарій їхнього скликання. Кандидатури

депутатів завчасно добирала тимчасова влада. До бюлетеня належало вносити тільки одну кандидатуру, а на весь процес висунення і реєстрації кандидатів відводилося лише чотири дні.

Спосіб, у який відбувалося скликання Народних Зборів, виключав можливість передвиборної боротьби різних політичних сял. Тому опозиційні настрої могли виявлятися лише у формі поодиноких "контрреволюційних виступів". Найчастіше вони зводи¬лися до спроб агітації проти окремих кандидатів або проти самих виборів. Розбіжності у настроях населення виявилися і в день голосування. Частина виборців удосвіта ставала в чергу перед дверима виборчих дільниць, інші - категорично відмовлялися голосувати взагалі. Останні наражали себе на серйозну небезпеку, оскільки будь-які форми протидії виборам підлягали покаранню з боку органів НКВС.

-Підсумкові результати виборів теж засвідчили неоднозначне ставлення різних соціальних і національних груп населення до змін, зумовлених вступом на територію Галичини Червоної армії. За офіційними даними у виборах взяло участь 92,8% виборців, з них за кандидатів у депутати Народних Зборів проголосувало 90,4%. Обрано 1484 депутати. Не з'явилося на дільниці або голосувало проти понад 700 тис.осіб. Майже 76 тис. бюлетенів було визнано недійсними. Офіційні результати голосування можна охарактери¬зувати як явно завищені у порівнянні до реальних настроїв виборців. Зокрема, поляки, які болісно переживали вересневу катастрофу і розгром своєї національної держави, за дуже рідкісними винятками, ставилися вороже до перспективи включення Західної України до СРСР.

Завищені підсумкові дані були наслідком як застосування певних форм тиску на виборців, так і підтасовки голосів при їх підрахунку. Все ж не можна заперечити факту, що більшість українців, не обізнаних з реальним станом справ в СРСР і УРСР, бажали і прагнули соборності, возз'єднання з Великою Україною. Що ж до зловживань під час виборів, то, очевидно, мають рацію ті дослідники, які стверджують, що, за умов панування в Європі тоталітарних і авторитарних режимів, про демократичний плебісцит, тим більше з територіального питання, на той час просто не могло бути й мови. Народні Збори Західної України 26-28 жовтня 1939 р. у Львові прийняли декларації про встановлення радянської влади в Західній Україні і возз'єднання ЇЇ з радянською Україною, про націоналізацію банків і великої промисловості, про конфіскацію поміщицьких і церковних земель.

1 листопада 1939 р. позачергова сесія Верховної Ради СРСР Прийняла Закон про включення Західної України до складу Радянського Союзу, а 14 листопада Верховна Рада УРСР ухвалила Закон про возз'єднання Західної України з Українською РСР.

Приєднання Південної Бессарабії і Північної Буковини

Реалізуючи домовленості з Німеччиною від 23 серпня 1939 р., радянський уряд розпочав навесні 1940 р. дипломатичний тиск на Румунію, а згодом приступив і до військових приготувань. У червні 1940 р. війська Київського та Одеського військових округів вже були в стані бойової готовності і сконцентрувалися на кордоні з Румунією. 23 червня 1940 р. В. Молотов звернувся до німецького посла в Москві з заявою, в якій наголошував на неможливості зволікати з розв'язанням бессарабського питання. В заяві вперше прозвучали радянські домагання на Буковину як на українську етнічну територію. Це стало несподіванкою для Німеччини, оскільки в таємному протоколі пакту про Північну Буковину не йшлося. Проте, не бажаючи погіршення відносин з СРСР, німецьке керівництво погодилося на територіальні поступки.

26 червня 1940 р. Молотов вручив румунському послові в Москві ноту з вимогою передати Радянському Союзу Бессарабію і Північну Буковину. Наступного дня радянський уряд надіслав новий ультиматум румунському уряду з вимогою протягом чотирьох днів звільнити від румунських військ цю територію. Залишена без підтримки Німеччини Румунія змушена була скоритися. 28 червня війська Південного фронту зайняли Чернівці, Хотин і Аккерман. 2 серпня 1940 р. Верховна Рада СРСР включила Північну Буковину, Хотинський, Аккерманський та Ізмаїльський повіти Бессарабії до складу УРСР. Після возз'єднання з Українською РСР Західної Укра¬їни, Північної Буковини і трьох повітів Бессарабії населення рес¬публіки збільшилося на 8,8 млн.осіб і на середину 1941 р. становило майже 41,7 мли., а її територія розширилася до 565 тис.км. Включення Західної України, Північної Буковини і Південної Бессарабії до складу УРСР означало фактичне возз'єднання трьох частин української нації, відокремлених раніше одна від одної державними кордонами. Було зроблено вирішальний крок до єдності усіх українських земель. У цьому історичному акті переплелися вікові прагнення українського народу з реаліями політики євро¬пейських наддержав на початку Другої світової війни.