39.Карпатська Україна

Зростання національної свідомості серед українського населення Закарпаття посилило політичні вимоги щодо проголо-шення автономії краю. Але чеський уряд зволікав з реалізацією своїх зобов'язань, віддаючи перевагу централізованому керівництву, Ситуація змінилася після укладення у вересні 1938 р. Мюнхенської угоди, коли керівники Англії та Франції вирішили "умиротворити" фашистську Німеччину за рахунок західних територій Чехосло¬ваччини. Зазнавши дошкульного удару, чеський уряд змушений був піти на поступки у питанні словацької та української автономії і Чехословаччина стала федерацією трьох народів: чехів, словаків та українців. 11 жовтня 1938 р. чеська влада офіційно проголосила автономію Підкарпатської Русі. Тоді ж було затверджено перший уряд Карпаторуської держави. Головою уряду став лідер "Авто-номного земледільського союзу" Андрій Бродій, якого вже через два тижні заарештували як угорського агента. Прем'єром 28 жовтня було призначено Августина Волошина.

Тим часом уряд угорського диктатора Міклоша Горті висунув свої претензії на частину Закарпаття та Словаччини. 2 листопада 1938 р. відбувся Віденський арбітраж, на якому міністри іноземних справ Німеччини та Італії оголосили рішення про передання Угорщині Південної Словаччини та частини Закарпатської України з містами Ужгород, Берегове та Мукачево. Після цього столицю Карпатської України, як називалася тепер автономна держава, було перенесено з Ужгорода до Хуста.

Незважаючи на втрату значної частини території, українці з великим ентузіазмом взялися будувати свою державу. Уряд Волошина здійснив низку заходів, спрямованих на стабілізацію діяльності економічних установ, комунікацій, українізацію освіти, видавничої справи, організував роздачу продовольства населенню тощо. Для захисту кордонів і боротьби з угорськими диверсійними групами було створено власні збройні сили - Карпатська Січ, яка нараховувала кілька тисяч чоловік.

Утворення української автономії в Закарпатті справило велике враження в Галичині. Багато молодих людей нелегально переходили кордон і вливалися в збройні загони закарпатців. Занепокоєний виникненням Української держави польський уряд підтримував угорські плани захоплення Закарпаття.

Події в Закарпатті викликали гострий конфлікт в ОУН. Мельниківський провід заборонив членам організації втручатися в справи Карпатської України. Проте група членів крайової екзеку-тиви ОУН не підкорилася цьому рішенню І виїхала в Закарпаття. З їхньою допомогою створювалися збройні сили Карпатської України - організація національної оборони - Карпатська Січ. До Гене¬рального штабу Карпатської Січі увійшли оунівці Михайло Колодзінський, Роман Шухевич (майбутній командувач УПА), Зенон Коссак та ін.

20 січня 1939 р. А.Волошин дав дозвіл створити політичну партію "Українське національне об'єднання". Водночас виникла необхідність утвердження авторитаризму. Всі інші політичні партії, крім проурядового УНО, було заборонено. Українське національне об'єднання формувало список послів до сейму і почало посилену агітацію серед населення. Вибори відбулися 12 лютого 1939 р. Під час виборів панувало політичне піднесення серед населення. Одні села поголовно голосували за УНО, інші віддали голоси проти. Отже, українська влада встановлювалася в боротьбі протилежних сил. За повідомленням центральної виборчої комісії, із 92,5% населення, що взяло участь у виборах, 92,4% проголосували за "Українське національне об'єднання". Сучасний дослідник М. Бол-дижар відзначає, що "вибори в принципі пройшли на задовільному рівні. Доказом цього є статистичні дані про їх наслідки, які можна вважати достовірними".

Відкриття Сейму уряд Чехословаччини постійно відкладав. Врешті-решт дозволив його провести 15 березня 1939 р.

Ще напередодні його відкриття (14 березня) А. Волошин проголосив самостійність Карпатської України. На прийняття такого рішення вплинули фактори міжнародного характеру, зокрема, скупчення угорських військ на кордонах з Карпатською Україною і проголошення самостійної Словацької держави, що свідчило про розпад федеративної Чехословацької республіки.

Засіданням Сейму, що відбулося 15 березня 1939 р., випала доля стати історичними, адже на них було прийнято державницької ваги документи - про незалежність, державний устрій, назву, мову, прапор, герб і гімн Карпатської України. Таємним голосуванням обрано президента. Ним став А. Волошин, за якого проголосували всі посли.

Прийнята Конституція визначила назву держави - Карпатська Україна, державний устрій (президентська республіка), державну мову (українська), державний герб - ведмідь на лівому червоному півколі й чотири сині та три жовті смуги у правому півколі й тризуб із хрестом на середині, стяг - жовто-блакитний, гімн - "Ще не вмерла України..." Прем'єр-міністром нового уряду створеної держави було призначено Ю. Ревая.

На той час міжнародна ситуація різко змінилася. У ніч з 14 на 15 березня 1939 р. німецькі війська вдерлися на територію Чехословаччини. Водночас Угорщина за згодою Гітлера почала загарбання Закарпаття. А. Волошин, який орієнтувався на Німеч¬чину, звернувся до її керівників з проханням прийняти нову державу під свій протекторат. Але німецький консул Гофман передав урядові Волошина пораду імперського уряду не чинити опору угорським військам.

1 Кілька тисяч бійців Карпатської Січі стали до нерівного бою з 40-тисячною угорською армією. 16 березня після запеклих боїв угорці зайняли Хуст. Відступивши з міста, українці продовжували опір. Боротьба тривала протягом тижня, що викликало резонанс у всьому світі. У боях полягло близько 5 тис. закарпатців та кілька сотень галицьких юнаків, які прийшли на допомогу закарпат¬цям. Загинули М. Колодзінський, командир Карпатської Січі, та 3. Коссак.

У кінці березня 1939 р. А. Волошин і частина уряду на чолі з Ю. Реваєм виїхала до Румунії в еміграцію.

Недовгий період існування Карпатської України став однією з яскравих сторінок багатовікової боротьби карпатських українців за встановлення української державності. Героїчна оборона Кар¬патської України допомогла закарпатцям остаточно усвідомити себе частиною єдиної української нації.