§ 24. Зупинення провадження по справі.

Зупинення провадження по справі є обов‘язковим і необов‘язковим. Обов‘язкове (ст.221 ЦПК). Суд обов‘язково зупиняє провадження по справі в разі смерті громадянина, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво. Обов‘язково зупиняє в разі втрати стороною дієздатності; в разі перебування відповідача в діючій частині збройних сил країни, або на прохання позивача при перебуванні його в діючий частині збройних сил України; в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення іншої справи в адміністративному, цивільному, кримінальному судочинстві. Перелік цих підстав є вичерпним, доповненню або тлумаченню не підлягає. Ст.222 ЦПК – на розсуд суду провадження у справі зупиняється у разі: 1) перебування позивача або відповідача у складі збройних сил на дійсній або строковій службі; 2) тяжкого захворювання сторони; 3) розшук відповідача; 4) знаходження сторони в тривалому службовому відрядженні; 5) призначення судом експертизи.

§ 25. Закриття провадження у справі. Залишення позову без розгляду.

Підставами для закриття провадження в справі є: 1) якщо справа не підлягає розгляду в судах (це питання підвідомчості); 2) якщо заінтересованою особою, яка звернулася до суду не додержано порядку позасудового вирішення спору і можливість такого застосування порядку втрачено; 3) провадження закривається, якщо є таким, що набрало законної сили рішення або ухвала суду щодо спору між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав; 4) якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом; 5) якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом; 6) рішення товариського суду, прийнятого в межах його компетенції; 7) в разі укладення угоди про передачу вирішення спору до третейського суду; 8) якщо після смерті громадянина спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Перелік підстав є вичерпним і ширшому тлумаченню не підлягає.

Підстави залишення заяви без розгляду (ст.229 ЦПК: 1) якщо заінтересованою особою не дотримано порядку для даної категорії справ; 2) заява подана до суду недієздатною особою; 3) якщо заява подана особою, яка немає повноважень на ведення справи в суді; 4) у випадку повторної неявки позивача, або обох сторін, тобто коли порушені правила ст.172, 173 ЦПК; 5) у разі, якщо спір між сторонами знаходиться на розгляді в іншому суді (за допущення законодавцем альтернативної підсудності).

Відмінність залишення заяви без розгляду і закриття провадження по справі полягає в наступному: 1) у випадку закриття провадження по справі повторне звернення до суду по спору між тими ж сторонами не допускається, але це не стосується наслідків непідвідомчості, суд зобов‘язаний роз‘яснити сторонам до якого юрисдикційного органу вони мають звернутися; 2) у разі залишення заяви без розгляду заінтересована особа має право знов звернутися до суду після усунення умов, які заважали. Суд у всіх випадках завершує всі процесуальні дії мотивованою ухвалою. Такі ухвали можуть бути оскаржені.

§ 26. Характеристика справ про адміністративні правовідносини. Підвідомчість і їх підсудність, учасники судочинства.

Ст.24 ЦПК – судам підвідомчі справи, що виникають з адміністративних правовідносин. Суд розглядає справи по скаргах: 1) на неправильності в списках виборців; 2) по скаргах на рішення і дії територіальної (окружної) виборчої комісії; 3) справи по заявах про скасування рішення виборчої комісії про реєстрацію кандидатів; 4) по скаргах на рішення і дії центральної та окружної виборчої комісії по виборах Президента; 5) по заявах про скасування рішення центральної виборчої комісії; 6) по заявах про скасування рішення окружної виборчої комісії про реєстрацію кандидата в народні депутати України; 7) справи по скаргах на рішення і дії центральної виборчої комісії; 8) по заявах про дострокове припинення повноважень народного депутата; 9) по скаргах на дії органів і службових осіб у зв‘язку з накладенням адміністративних стягнень; 10) по скаргах громадян на рішення, дії або бездіяльність державних органів, юридичних та службових осіб у сфери управлінської діяльності; 11) по скаргах на рішення, прийняті відносно релігійних організацій; 12) за заявами прокурора про визнання правового акту незаконним; 13) про стягнення з громадян недоїмки по податках, самооподаткуванню населення і державному обов‘язковому страхуванню. Перелік таких справ (ст.236 ЦПК) не є вичерпним. Об‘єднання справ з метою класифікації є суто умовним: 1) виборчі правовідносини; 2) адміністративні правовідносини; 3) фінансово-податкові правовідносини. Це свідчить про те, що існує адміністративна юстиція. Різна й мета, на досягнення якої спрямований судовий розгляд. Процесуальним засобом порушення справи в суді є правова вимога про розгляд конкретних спірних державних, адміністративних, фінансово-податкових правовідносин та визнання неправомірними дії суб‘єктів таких правовідносин. Тобто державних, посадових та юридичних осіб в сфері управлінської діяльності. Така правова вимога має свій предмет, зміст і свою процесуальну форму, відображену в письмовій скарзі або заяві.