2) Створювати проблеми, а потім пропонувати способи їх вирішення

Даний метод також називається «проблема-реакція-рішення». Створюється проблема, якась «ситуація», розрахована на те, щоб викликати певну реакцію серед населення з тим, щоб воно само зажадало вжиття заходів, які необхідні правлячим колам. Наприклад, допустити розкручування спіралі насильства в містах або організувати криваві теракти для того, щоб громадяни зажадали прийняття законів про посилення заходів безпеки та проведення політики, що ущемляє громадянські свободи.

Або: викликати економічну кризу, щоб примусити прийняти як необхідне зло порушення соціальних прав і згортання роботи міських служб.

3) Спосіб поступової застосування

Щоб домогтися прийняття якого-небуть непопулярного заходу, досить впроваджувати його поступово, день за днем, рік за роком. Саме таким чином були нав'язані принципово нові соціально-економічні умови (неолібералізм) в 80-х і 90-х роках минулого століття.

Зведення до мінімуму функцій держави, приватизація, невпевненість, нестабільність, масове безробіття, заробітна плата, яка вже не забезпечує гідне життя. Якби все це сталося одночасно, то напевно призвело б до революції.

4) Відстрочка виконання

Інший спосіб продавити непопулярне рішення полягає в тому, щоб представити його в якості «хворобливого і необхідного» і домогтися в даний момент згоди громадян на його здійснення в майбутньому. Набагато простіше погодитися на будь-які жертви в майбутньому, ніж сьогоденні. По-перше, тому, що це не відбудеться негайно. По-друге, тому, що народ в масі своїй завжди схильний плекати наївні надії на те, що «завтра все зміниться на краще» і що тих жертв, яких від нього вимагають, вдасться уникнути. Це надає громадянам більше часу для того, щоб звикнути з думкою про зміни і смиренно прийняти їх, коли настане час.

5) Звертатися до народу як до малих дітей

У більшості пропагандистських виступів, розрахованих на широку публіку, використовуються такі доводи, персонажі, слова і інтонація, начебто мова йде про дітей шкільного віку із затримкою в розвитку або розумово неповноцінних індивідуумах.

Чим посиленням хтось намагається ввести в оману слухача, тим більшою мірою він намагається використовувати інфантильні мовні звороти. Чому? Якщо хтось звертається до людини так, як ніби йому 12 або менше років, то в силу сугестивності, у відповідь або реакції цієї людини, з певним ступенем імовірності, також буде відсутній критична оцінка, що характерно для дітей у віці 12 або менше років.

6) Робити наголос на емоції в більшому ступені, ніж на роздумах

Вплив на емоції представляє з себе класичний прийом, спрямований на те, щоб заблокувати здатність людей до раціонального аналізу, а в підсумку і взагалі до здатності критичного осмислення того, що відбувається. З іншого боку, використання емоційного фактора дозволяє відкрити двері в підсвідоме для того, щоб впроваджувати туди думки, бажання, страхи, побоювання, примусу або стійкі моделі поведінки.

7) Тримати людей в невігластві, культивуючи посередність

Домагатися того, щоб люди стали нездатні розуміти прийоми і методи, використовувані для того, щоб ними управляти і підпорядковувати своїй волі. «Якість освіти, що надається нижчим суспільним класам, повинно бути як можна убогішою і посередньою з тим, щоб невігластво, що відділяє нижчі суспільні класи від вищих, залишалося на рівні, який не зможуть подолати нижчі класи.

8) Спонукати громадян захоплюватися посередністю

Впроваджувати в населення думку про те, що модно бути тупим, вульгарним і невихованим.

9) Посилювати почуття власної провини

Змусити людину повірити в те, що тільки він винен у власних нещастях, які відбуваються за браком його розумових можливостей, здібностей або прикладених зусиль. В результаті, замість того, щоб повстати проти економічної системи, людина починає займатися самознищенням, звинувачуючи у всьому самого себе, що викликає пригнічений стан, що приводить, в числі іншого, до бездіяльності.

10) Знати про людей більше, ніж вони самі про себе знають

Протягом останніх 50 років успіхи в розвитку науки привели до утворення все зростаючого розриву між знаннями простих людей і відомостями, якими володіють і користуються панівні класи.

Завдяки біології, нейробіології і прикладної психології, «система» отримала в своє розпорядження передові знання про людину, як в області фізіології, так і психіки. Системі вдалося дізнатися про звичайну людину більше, ніж він сам про себе знає. Це означає, що в більшості випадків система має більшу владу і більшою мірою керує людьми, ніж вони самі.

Ноам Хомський - американський лінгвіст, філософ, громадський діяч, автор книг і політичний аналітик. Заслужений професор мовознавства в Массачусетському технологічному інституті і один і видатних діячів науки XX століття. Його фундаментальні праці в галузі теорії мовознавства і науки пізнання отримали заслужене визнання в науковому та викладацькому співтоваристві.

Методи боротьби з маніпуляціями – високий рівень свідомості та самоконтроль, вміння аналізувати та спів ставляти інформацію з різних джерел споживачами інформації, розвинуте критичне мислення

Теми есе:

1. Всі ЗМІ є злими маніпуляторами;

2. Слід повністю і цілком довіряти авторитетним ЗМІ: так чи ні?

3. Телевізор погано впливає на розвиток особистості

4. Сформувати власну думку важко,тому не слід цим займатися.

Приклади есе

Все СМИ манипулятивны. Но выполняют заказыразличных социальных групп. На перекрестке точек зрения дают истину. Никто не выполнит за вас эту аналитическую работу. Даже независимый журнал бедет выстраивать поток информации так, чтобы подвести вас к правоте своего мнения.

Чтобы оправдать свою лень и нежелания трудиться, анализируя много информации мои одногодки возвращаються к средневековому – «Не верю!». Они выберают журнал, сайт, канал, комментатора, делегирует ему «общественную» оценку, получаемой информации. Приклеивая ярлыки: журнал-солидный, сайт-гениальный, канал-прикольный, комментатор-модный. А.С. Пушкин когда-то написал за нас: «Я сам обманываться рад!» Но все же стоит стремиться вырабатывать свою позицию, а не быть «слепыми котятами».