Оцінка стану конструкцій за результатами статичних випробувань.
Самі достовірні результати оцінки можна отримати при випробуваннях до руйнування . При цьому стан
конструкції можна вважати добрим, якщо руйнівне зусилля не перевищує розрахункове
(1)
Слід звернути увагу , чи відповідає фактична схема руйнування розрахунковій. Якщо схема руйнування відрізняється, то умова (1) не може бути застосована і випробування не може вважатися дійсним. На жаль такі випробування не можна провести для кожної конструкції.
При масовому виробництві виробів на заводах, до руйнування можна довести якісь конструкції представники окремих партій. Ці представники повинні бути об’єктивними . Для забезпечення цього існують методи вибору зразків від партії. Ці методи регламентовані відповідними стандартами. Але в цьому випадку може статися, що для випробування відібрані не самі гірші зразки, що є вірогідність того, що руйнування станеться за гірших умов і результати випробувань, а значить умова (1) не матиме належної надійності.
Тому, при оцінці результатів випробувань за умову надійності приймають таку:
(2)
де
приймається більшим розрахункового
значення , а саме
тобто,
замість умови (1) приймаємо умову
Коефіцієнт с є коефіцієнтом додаткової надійності. Він визначається відповідними стандартами на методи випробування конструкцій. Він також приводиться в альбомах типових проектів на конструкції, що виготовляються на заводах (наприклад, колон, плит, балок, ферм, тощо).
В основному, для більшості випадків значення коефіцієнту с дорівнює 1.4. якщо умова (2) виконується , вважається, що конструкція пройшла випробування. Якщо ні, то вся партія бракується.
В разі, коли виникають сумніви, щодо порядку відбору проб, або техніки випробувань, то практикують проведення повторних випробувань.
Звичайно, якщо умова (2) досягнута, а конструкція не зруйнована, то можна її не доводити до руйнування, але тоді виникає питання , чи потрібен такий великий запас міцності чи може доцільно переглянути конструкцію і зменшити міцність матеріалів (знизити клас бетону чи площу арматури).
Оцінка конструкції за деформаціями проводиться за виконанням таких умов:
1.
Вимірюються прогини, як під час
навантаження на кожному етапі, так і
після повного розвантаження. Вимірюються
остаточний прогин
-
для залізобетону
-
для деревини
-
після деформації післядії
-для
металевих
з
клепаними з’єднаннями
де
- прольот балки;
-
пружній прогин;
Пружні деформації прогину визначаються згідно з нормами, крім того вони повинні відповідати таким умовам:
роздроблення бетону від стиснення при згині повинно бути таким, щоб ширина тріщин ат не перевищувала 0,8мм;
не повинно бути розриву арматури руйнування за похилими перерізами, розколу торців, руйнування вузлів ферм;
При невиконанні цих умов призначають повторні випробування. При цьому випробувальні навантаження приймають менше контрольних.
Якщо умова виконується, то партія приймається.
Пружній прогин повинен не перевищувати величини теоретичного значення
для дерев’яних конструкцій
для
стальних
При оцінці тріщиностійкості залізобетонних конструкцій, повинна виконуватися умова:
якщо хоч один з виробів цій умові не відповідає, то вся партія бракується.
При оцінці по розкриттю тріщин вимірюють ширину їх розкриття при нормативному навантаженні:
Як бачимо оцінка працездатності конструкцій за результатами випробувань включає цілий комплекс параметрів, що повинні забезпечити надійність.
Ще складніше проводити оцінку конструкцій, що знаходяться в експлуатації, або об’єкту в цілому. Зрозуміло, що в цьому випадку відпадають випробування до руйнування, навіть до розрахункового навантаження доводити ризиковано, контрольне навантаження відпадає. Критерієм поведінки конструкції є її деформації. Вони повинні відповідати розрахунковим від заданого навантаження. Крім того, вони повинні бути пружними. Так при розвантаженні остаточні деформації повинні не перевищувати прогини повної величини. Якщо остаточні деформації значні і крім того помітна повзучість, тобто наростання їх в часі, то об’єкт повинен бути визнаним ненадійним і не прийматися в експлуатацію.
При вимірюваннях рівня напружень за критерій приймається довготривала міцність, тобто
