Водопостача́ння — постачання води певної якості населенню, промисловим підприємствам тощо. Різновиди

• Водопостачання з кругообертом води (замкнений цикл водопостачання), (рос. водоснабжение с кругооборотом воды,англ. supply of water with circle; нім. Wasserbeschaffung mit Wasserzirkelbewegung f) — спосіб водопостачання з багаторазовим використанням відробленої води, що пройшла необхідне очищення. Втрати води при цьому поповнюються з водного джерела.

• Питне́ водопостача́ння (рос. питьевое водоснабжение; англ. drinking water supply; нім. Trinkwasserversorgung f) — сукупність заходів по забезпеченню питною водою населення. Питне водопостачання включає вибір і оцінку можливих джерел водопостачання (для підземних вод — оцінку їх запасів), вибір місця закладання та будівництво водозабірних споруд, санітарну оцінку вод і заходів з їх охорони від забруднення. Склад і властивості питної води в системах питного водопостачання повинні відповідати вимогам Державного стандарту "Вода питна".

• Місцеве або децентралізоване водопостачання — система водопостачання, призначена для забезпечення питною водою окремих будинків або невеликої групи будівель; має ряд особливостей. З цією метою можуть використовуватися різні за походженням води: атмосферні, відкритих водойм, підземні.

• Холодне водопостачання - цілодобове забезпечення споживача холодної питної водою належної якості, що подається в необхідних обсягах з приєднаної мережі в приміщення або до водорозбірної колонки;

• Гаряче водопостачання - цілодобове забезпечення споживача гарячою водою належної якості, що подається в необхідних обсягах з приєднаної мережі в приміщення.

Каналіза́ція 1) Сукупність інженерних споруд, устаткування та санітарних засобів, що забезпечує збирання та виведення за межі населених пунктів і промислових підприємств забруднених стічних вод, а також їхнє очищення та знешкодження перед використанням чи скиданням у водойму.

• 2) Прокладання каналів.

• 3) Розподіл електроенергії чи сигналів зв'зку між споживачами; К. кабельна — система керамічних або бетонних труб для прокладаннякабелю в підземних лініях зв'язку.

.Схемою каналізації називають технічно і економічно обґрунтоване проектневирішення прийнятої системи каналізації з врахуванням місцевих умов і перспектив розвитку об'єкта каналування.

Кожну систему каналізації можна реалізувати різними технічними прийомами при трасуванні мереж і колекторів, вибором певних глибин їхнього розміщення, кількості насосних станцій, кількості і розташуванняочисних споруд тощо.

Розрізняють каналізацію внутрішню і зовнішню.

• Внутрішня каналізація відповідає за прийом стічних і фекальних вод у санітарній зоні і відведення їх у каналізаційну мережу.

• Зовнішня каналізація транспортує брудну воду на очисні споруди, а потім за межі житлової території. Це стандартна система каналізації.

Етапами цього процесу є очищення стоків та їх знезараження, обробка осаду відповідно до санітарно-гігієнічними нормами, а також злив вже очищених вод у водойми. Коли проектується каналізація в будинку, ці етапи необхідно враховувати.

У проектуванні системи водопостачання будинків, потрібно враховувати обсяг використання води, глибину свердловини і багато інших параметрів. Транспортні комунікації

Транспортні комунікації є одним із провідних факторів формування та розвитку промислових комплексів.  Під транспортними комунікаціями слід розуміти шляхи сполучення, споруди на них, засоби сигналізації та зв язку (про їх поняття див. коментар до ст. 277) всіх видів транспорту, включаючи й трубопровідний. На трубопровідному транспорті до комунікацій належать трубопроводи, а також компресорні станції, лінії сигналізації, зв'язку, пристрої для захисту від корозії. Нині розвиток комунікацій починає набувати ще більш важливого значення, оскільки він стимулює зростання рівня інформаційної забезпеченості, науково-інноваційної спрямованості, ринково-комерційної активності, міжнародної орієнтованості різних видів людської діяльності.

Блокування транспортних комунікацій може здійснюватися шляхом дії або бездіяльності. Способами вчинення цього діяння є-, 1) влаштування перешкод; 2) відключення енергопостачання; 3) інші способи.

високий рівень комунікативності притаманний окремим обласним центрам України (Миколаїв, Житомир, Полтава, Івано-Франківськ) і потужним транспортним вузлам: заліз

ничним (Дебальцеве, Сміла, Миронівка, Коростень, Фастів), авіаційним (Бориспіль), морським (Керч, Южне). Основним чинником є зручне транспортно-географічне положення. Низький рівень комунікативності спостерігається в малих і середніх містах України, які не мають розвиненої мережі транспорту і зв'язку. Середовище таких міст, унаслідок віддаленості від потоку інформації та обмеженого доступу до основних ресурсів виробництва, менш схильне до активізації ринкових функцій, підприємницької, науково-інноваційної діяльності, розвитку передових високорентабельних галузей промислового виробництва.

Однак в Україні формується певний клас малих і середніх міст, які самі по собі характеризуються невисокими показниками індекса комунікативності, проте внаслідок сприятливого географічного положення для них властивий підвищений рівень економічної ефективності виробництва. Здебільшого це міста, які компактно розташовані в периферійній зоні великих ядер системи розселення. 

ИЛИ

ОТВЕТ ОТ ЮЛИ

Розрахунок санітарно-побутових приміщень проводиться в залежності від санітарної характеристики виробничих процесів та кількості працюючих в найбільш чисельну зміну.

Виробничі приміщення повинні бути обладнані системами виробничого, протипожежного та господарсько-питтєвого водопроводів, господарсько-побутовою та виробничою каналізацією. Виключення складають невеликі виробництва (з кількістю до 25 чоловік в зміну), що розміщені в районах без центральної системи водопроводу та каналізації.

При проектуванні систем водопостачання та каналізації необхідно впроваджувати найбільш прогресивну технологію і устаткування для підготовки та подачі води, відведення та очистки промислових стоків, забезпечувати найменшу забрудненість стічнихвод, можливість утилізації та використання відходів виробництва.

Норма витрат води на пиття та побутові потреби для цехів зі значним надлишком тепла на одну людину в одну зміну повинна складати 45 л, а в інших цехах та відділеннях — 25 л.

В проходах між цехами, вестибюлях, приміщеннях для відпочинку необхідно передбачати фонтанчики чи установки з газованою водою. В гарячих цехах повинні бути передбачені місця площею 2—3 м2 для установок з охолодженою підсоленою газованою водою (5 г солі на 1 л води).

Відстань від найбільш віддаленого робочого місця до пристроїв питтєвого водопостачання не повинна перевищувати 75 м. Не допускається з’єднання мереж господарсько-питтєвого водопроводу з мережами спеціальних виробничих та протипожежних водопроводів, що подають непиттєву воду.

Всі стічні води спускаються в міську каналізаційну систему. Зливання в каналізаційну мережу відпрацьованих розчинів кислот, лугів, електролітів та інших хімічних речовин допускається лише після їх нейтралізації та очищення. Забороняється зливати в каналізаційну мережу толуол, ацетон, бензин, мінеральні мастила.

На дільницях шліфування, полірування та при застосуванні мокрих способів обробки пилових матеріалів стічні води повинні надходити до системи загальної каналізації через відстійники. На окремих дільницях каналізаційних мереж необхідно розташовувати пристрої для вловлювання нафтопродуктів.