1.3. Методологія дослідження

Процес роботи над магістерською дисертацією будувався на основі науково-теоретичних пошуків. Методологічною основою даної роботи послугували видатні праці Я. Нільсена, К. Клонінгера, Д. Бородаєва а також ряд публікацій і статтей.

Метод — це сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих вирішенню конкретної задані. Фактично різниця між методом та теорією має функціональний характер: формуючись як теоретичний результат попереднього дослідження, метод виступає як вихідний пункт та умова майбутніх досліджень.

У кожному науковому дослідженні можна виділити два рівні: 1) емпіричний, на якому відбувається процес накопичення фактів; 2) теоретичний - досягнення синтезу знань (у формі наукової теорії).

Згідно з цими рівнями, загальні методи пізнання можна поділити на три групи, грані між якими визначені приблизно:

• методи емпіричного дослідження;

• методи, використовувані на емпіричному та теоретичному рівнях;

• методи теоретичного дослідження.

Після детального ознайомлення з кожним із прийнятих методів, було обрано ті, що будуть застосовуватись при виконанні даного дослідження.

У своїй роботі я використовувала такі методи дослідження, як системний метод, комплексно-аналітичний підхід для розгляду об’єкта в контексті історико-культурних процесів і технологічних умов, котрі впливають на його формування, абстрагування, тестологічний аналіз, класифікація аналогів у рамках існуючих основних напрямів, компоративний «порівняльний» метод, моделювання — під час роботи над дослідженням створено діючу модель веб сайту, в якому була проявлена творча індивідуальність та креативні рішення.

Системний підхід полягає в комплексному дослідженні таких складних об’єктів, як дизайн та креативність веб-сайтів, досліженні їх як єдиного цілого із узгодженим функціонуванням усіх елементів і частин. Виходячи з цього принципу, вивчався кожен елемент системи у його зв’язку та взаємодії з іншими елементами.

Говорячи про метод дослідження, найбільш вдалим є компоративний метод, або метод порівняння. Проаналізовуючи та порівнюючи веб-дизайн різних стилей та авторів, можна визначити певну тенденцію змін та наслідування стилістики, прояв власних індивідуальних рішень.

Абстрагування — це відхід у думці від несуттєвих властивостей, зв'язків, відношень предметів і виділення декількох рис, котрі цікавлять дослідника. Процес абстрагування має два ступені. Перший: виділення найважливішого у явищах і встановлення факту незалежності досліджуваних явищ, на яку можна не зважати, від певних факторів. Другий ступінь: реалізація можливостей абстрагування, яка полягає в тому, що один об'єкт замінюється іншим, простішим, який виступає як «модель» першого.

Абстрагування може застосовуватися до реальних і абстрактних об'єктів. Абстрагування дає змогу замінити у пізнанні складне простим, але таким простим, яке відбиває основне в цьому складному.

Існують такі основні види абстракції:

• ототожнення;

• ізолювання;

• конструктивізацiї;

• актуальної нескінченності;

• потенціальної здійсненності.

Результат абстрагування часто виступає як специфічний метод дослідження, а також як елемент складніших за своєю структурою методів експерименту — аналізу і моделювання.

Цей метод частково використовуєть в процесі дослідження у зв’язці з порівняльним методом, що дає змогу виділити найхарактерніші риси досліджуваних об’єктів кожного періоду і зробити висновок про ті чи інші важливі для кожного часового відрізку риси веб-дизайну.

Аналіз і синтез. Аналіз — метод пізнання, який дає змогу поділяти предмети дослідження на складові частини (природні елементи об'єкта або його властивості і відношення). Синтез, навпаки, припускає з'єднання окремих частин чи рис предмета в єдине ціле. Аналіз та синтез взаємопов'язані, вони являють собою єдність протилежностей.

Аналіз і синтез бувають:

а) прямим, або емпіричним;

б) зворотним, або елементарно-теоретичним;

в) структурно-генетичним.

Моделювання — метод, який ґрунтується на використанні моделі як засобу дослідження явищ і процесів природи. Під моделями розуміють системи, що замінюють об'єкт пізнання і служать джерелом інформації стосовно нього. Моделі — це такі аналоги, подібність яких до оригіналу суттєва, а розбіжність — несуттєва. Моделі поділяють на два види: матеріальні та ідеальні.

Метод моделювання має таку структуру:

а) постановка завдання;

б) створення або вибір моделі;

в) дослідження моделі;

г) перенесення знань з моделі на оригінал.