2. Таблетування прес-матеріалів.

Найважливіша задача стадії – спрощення дозування матеріалу, крім того підвищується культура виробництва.

Існують методи дозування:

• ваговий; найбільш трудомісткий і найбільш точний, використовують при виготовленні відповідальних малогабаритних виробів;

• об’ємний; відбора доз об’ємними засобами, найменш точний метод. Точність залежить від об’ємних характеристик матеріалу;

• поштучний; застосовують коли матеріал таблетований. Таблетки мають точну масу і не потребують зважування.

Поштучне дозування має такі переваги:

• скорочення часу дозування;

• підвищення продуктивності;

• зменшення втрат при дозуванні;

• зменшення об’єму завантажувальної камери оснащення, отже, зменшення габаритів форми;

• зменшення кількості повітря в розплаві, що захоплюється сировиною;

• полегшення процесу попереднього підігріву, що прискорює пресування;

• спрощується виготовлення виробів складної конфігурації, тому що можна використати таблетки близькі за формою до форми виробу.

Недоліки:

можливий брак або недопресовки в зв’язку з відхиленням маси таблетки.

Якість таблетки визначається міцністю і густиною і оцінюється таблетованістю матеріалу. Таблетованість – це здатність матеріалу спресовуватись в компактну міцну таблетку під дією зовнішнього тиску без нагріву і зберігати задану форму. Таблетування здійснюється при температурі близькій до кімнатної і тиску 70-120 МПа. Таблетування залежить від хімічного і гранулометричного складу, від вмісту вологи, наявністю мастильних присадок, від величини і швидкості прикладання тиску і умов таблетування (одно- чи двостороннє стискування).

Зусилля пресування визначається необхідною міцністю таблетки, яка повинна бути близькою до 8 МПа. Кількісною характеристикою таблетованості є зусилля, яке необхідне для руйнування таблетки діаметром 20 мм і висотою 15 мм стальною кулькою діаметром 5 мм.

Матеріали з волокнистим наповнювачем таблетуються гірше через нерівномірність передавання зусилля і виникнення анізотропії по висоті і об’єму виробу. Волокніти – джгутуються. Джгутування здійснюється на агрегатах екструзійного типу.

3. Попередній підігрів прес-матеріалу.

Попередній підігрів (у вигляді таблеток) проводиться перед завантаженням у прес-форму з метою інтенсифікації процесу.

Якщо матеріал завантажують холодним то, внаслідок поганої теплопровідності, плавлення проходить з поверхні, тому потрібна витримка після змикання прес-форми для вирівнювання температури по об’єму, а це подовжує процес.

Тому використовують попередній підігрів матеріалу до температури розм’якшення за межами прес-форми. Його здійснюють трьома способами:

• контактним (в термошафах);

• інфрачервоним випромінюванням;

• струмами високої частоти (СВЧ).

Найчастіше використовують останній спосіб. Установка для підігріву СВЧ являє собою шафу, яка складається з електричної частини та камери, в якій між електродами поміщається прес-матеріал. Суть полягає в тому, що полярні молекули прес-матеріалу змінюють свій напрям у відповідності із зміною напрямку електричного поля. Здатність матеріалу до нагріву залежить від хімічної будови зв’язного та природи наповнювача. Неполярні полімери не розігріваються (ПЕ, ПП). Мінеральні наповнювачі розігріваються інтенсивніше ніж органічні.

Режим нагріву охоплює такі параметри: напруженість електричного поля, час нагріву, температура, до якої нагрівають матеріал. Час нагріву складає 10-30с і при цьому досягається температура матеріалу 80-130 ⁰С.

Інфрачервоний підігрів використовують для непрозорих матеріалів. Час і температуру нагрівання треба підбирати під конкретний процес формування (для уникнення перегріву та недогріву).

Переваги попереднього нагріву:

• можливе підвищення температури пресування на 30⁰С ;

• скорочується час витримки під тиском до двох разів;

• підвищується текучість прес-матеріалу (тому що матеріал нагрівається повністю). Як наслідок знижується тиск пресування до 50 %, зменшуються енергозатрати, зменшуються зношення деталей прес-форми.

• зменшується брак і покращуються властивості виробів через підвищення однорідності структури та зниження внутрішніх напружень.

Недоліком попереднього підігріву може бути передчасне отвердження матеріалу в процесі нагріву (коли неправильно вибраний режим).