Методичні вказівки до виконання самостійної роботи за темами №8-9. Складання порівняльного аналітичного балансу. Аналіз фінансової стійкості підприємства.

Фінансовий стан підприємства - це складна, інтегрована за багатьма показниками характеристика якості його діяльності. У найконцентрованішому вигляді фінансовий стан підприємства можна визначити як міру забезпеченні підприємства необхідними фінансовими ресурсами і ступінь раціональності їх розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями. Таке трактування суті поняття "фінансовий стан" дає змогу розуміти під ним характеристику діяльності підприємства, у якій, як у дзеркалі, знаходять відображення у вартісній формі загальні результати роботи підприємства, в тому числі й роботи з управління фінансовими ресурсами.

Фінансовий стан підприємства характеризується широким колом показників, які в сукупності визначають надійність його як ділового партнера. Інакше кажучи, фінансовий стан підприємства - це характеристика його фінансової конкурентоспроможності (платоспроможності, кредитоспроможності), використання зобов'язань перед державою і іншими господарюючими суб'єктами.

Аналіз поточного фінансового стану підприємства дозволяє оцінити його положення на визначену дату. Для оцінки перспектив розвитку підприємства слід проаналізувати в динаміці стан і структуру активів і пасивів, грошових коштів, співвідношення між заборгованістю підприємства і його власними коштами, обґрунтувати величину матеріальних запасів і дебіторської заборгованості.

індикатором для оцінки фінансового стану підприємства служить бухгалтерський баланс "Баланс підприємства", а у реформованому бухгалтерському обліку та фінансовій звітності - "Баланс", який складається у відповідності з "Положенням" (стандартом) бухгалтерського обліку 2.

Баланс - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на визначену дату його активи, зобов'язання і власний капітал. Підсумок балансу носить назву валюти балансу і відображає на визначену дату активи підприємства.

Для загальної оцінки фінансового стану підприємства складають ущільнений баланс, в якому об'єднують в групи однорідні статті. При цьому скорочується число статей балансу, що підвищує його наочність і дозволяє порівнювати з балансами інших підприємств. Ущільнений баланс можна виконувати різними способами.

При виконанні завдання доцільно скласти ущільнений баланс за схемою, наведеною на рис. 8.1.

Актив	Сума, тис. грн.				Пасив	Сума, тис грн.
1. Необоротні активи -усього, втому числі: залишкова вартість нематеріальних активів; залишкова вартість основних засобів; незавершене будівництво; довгострокові фінансові інвестиції. 2. Оборотні активи -усього, в тому числі: виробничі запаси, готова продукція, дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги (чиста реалізаційна вартість) резерв сумнівних боргів (у валюту балансу не входить); дебіторська заборгованість за розрахунками; грошові кошти та їх еквіваленти. 3. Витрати майбутніх періодів.					1. Власний капітал -усього, втому числі: статутний капітал; резервний капітал; нерозподілений прибуток (непокритий збиток). 2. Забезпечення наступних витрат і платежів - усього, в тому числі: цільове фінансування. 3. Довгострокові зобов'язаннями -, усього, в тому числі: довгострокові кредити банків; довгострокові фінансові зобов'язання. 4. Поточні , зобов'язання усього, в тому числі: короткострокові кредити банків; векселі видані; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; поточні зобов'язання за розрахунками. 5. Доходи майбутніх періодів.
Баланс					Баланс

Рис. 8.1 Схема таблиці «Ущільнений реформований баланс»

При цьому слід враховувати специфіку підприємства, стан його активів і пасивів, виділяючи у кожному розділі балансу ті статті, які відображають значні суми активів, зобов'язань та власного капіталу чи суттєво змінюються в періоді, що аналізується.

Попередню оцінку фінансового стану підприємства можна зробити на основі зіставлення дебіторської та кредиторської заборгованості , величини резерву сумнівних боргів (рядок 162 реформованого балансу) чи "хворих" статей нереформованого балансу, власного і позичкового капіталу, нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) та їх динаміки. За результатами аналізу ущільненого балансу слід зробити аналітичні висновки. Далі оцінюється зміна валюти балансу за період, що аналізується.

Можна обмежитись порівнянням підсумків валюти балансу за період, що аналізується, і визначити її зміну в абсолютному вираженні. Можна оцінювати її динаміку як на початок кожного періоду, що аналізується, (кварталу чи року), так і середнє арифметичне значення за кожний період.

Збільшення валюти балансу свідчить про зростання виробничих можливостей підприємства. Зниження валюти балансу оцінюється негативно, тому що скорочується господарська діяльність підприємства. Потрібно, використовуючи додаткову вхідну інформацію безпосередньо на підприємстві, встановити причини, що впливають на скорочення його діяльності. Це може бути падіння попиту на продукцію, відсутність матеріальних та енергетичних ресурси поява на ринку сильних конкурентів та інші.

Для одержання загальної оцінки динаміки фінансового стану доцільно зіставити динаміку валюти балансу з динамікою фінансових результатів господарської діяльності (чистим доходом чи виручкою від реалізації продукції), валовим прибутком, фінансовими результатами від операційної діяльності, чистим прибутком - відповідно рядками 035, 050, 100, 220 реформованого "Звіту про фінансові результати".

Слід розрахувати та оцінити такі коефіцієнти:

Зміни валюти балансу (К∆вб) за виразом

К∆вб = ВБ₁ - ВБ₀ /ВБ₀,

де ВБо, ВБ - середня сума валюти балансу відповідно у базовому і звітному (попередньому) періодах;

Чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (К_∆ЧД) за виразом

К_∆ЧД = (ЧД₁ – ЧД₀)/ЧД₀

де ЧДо,ЧД₁ - чистий дохід від реалізації продукції відповідно у базовому і звітному (попередньому) періоді;

Зміни фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування (К_∆ФР)

К_∆ФР = (ФР₁ – ФР₀)/ФР₀

де ФР₁, ФР₀ - фінансовий результат від звичайно! діяльності ДО оподаткування відповідно у звітному і базовому (попередньому) періодах.

Ящо період, що аналізується, включає три роки, то названі коефіцієнти можна визначити, зіставляючи наступний рік з базовим і звітний рік з попереднім роком, тобто визначити кожний коефіцієнт за два періоди.

Випередження темпів зростання чистого доходу від реалізації, валового чи фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування свідчить про поліпшення використання коштів на підприємстві в періоді, що аналізується, і, навпаки, відставання їх від темпів валюти балансу характеризує погіршення використання коштів підприємством.

Слід оцінити характер змін окремих статей балансу. Така оцінка проводиться за допомогою горизонтального (часового) і вертикального (структурного) аналізу.

Горизонтальний аналіз полягає в побудові однієї або декількох аналітичних таблиць, в яких абсолютні балансові показники на кожну дату періоду, що аналізується, доповнюється відносними темпами їх зміни. Різновидом горизонтального аналізу є аналіз тенденцій розвитку (трендовий аналіз), при якому кожна позиція звітності порівнюється з рядом попередніх періодів і визначається тренд, тобто основна тенденція динаміки показника, очищена від випадкових впливів і індивідуальних особливостей періоду. Цей аналіз носить перспективний прогнозний характер.

Вертикальний аналіз активу і пасиву балансу дає оцінку фінансового стану у вигляді відносних величин (відсотків). Він дозволяє визначити частку окремих розділів і статей в підсумку балансу і оцінити її зміну.

Далі оцінюють рівень та динаміку ліквідності, фінансової стійкості, ділової активності, рентабельності.

Ліквідність підприємства - це спроможність його перетворювати свої активи в гроші для покриття всіх необхідних платежів в міру настання їх терміну. Підприємство, оборотний капітал якого складається здебільшого з грошових коштів короткострокової дебіторської заборгованості, звично вважається більш ліквідним, ніж підприємство, оборотний капітал якого складається здебільшого з запасів.

Всі активи підприємства залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення на грошові засоби, можна умовно поділити на такі групи

1. Найбільш ліквідні активи - суми по статтях грошових коштів та їх еквівалентів, що можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно (рядки 230 і 240 реформованого балансу).

2. Активи, що швидко реалізуються - активи, для перетворення яких на наявні грошові засоби вимагається певний час. До цієї групи можна включити дебіторську заборгованість (платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати), інші оборотні активи.

Ліквідність цих активів різна і залежить від суб'єктивних і об'єктивних чинників: кваліфікації фінансових працівників, взаємовідносин з платниками і їхньої платоспроможності, умов надання кредитів покупцям, організації вексельного обороту.

3. Активи, що реалізуються повільно - найменш ліквідні активи - це запаси, дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати).

Товарні запаси не можуть бути продані до тих пір, доки не буде знайдений покупець. Запаси сировини, матеріалів і незавершеної продукції можуть зажадати попередньої обробки, перш ніж їх можна буде продати і перетворити на наявні грошові засоби.

4. Активи, що важко реалізуються - активи, що призначені для використання в господарській діяльності протягом довготривалого періоду часу. До цієї групи можна включити статті 1 розділу активу балансу "Необоротні активи".

Перші три групи активів (найбільш ліквідні активи, активи, що швидко реалізуються і активи, що реалізуються повільно) протягом поточного господарського періоду можуть постійно змінюватися і відносяться до поточних активів підприємства. Поточні активи більш ліквідні ніж інше майно підприємства.

Запорукою виживаємості і основою стабільності становища підприємства служить його стійкість. На стійкість підприємства впливають різні фактори:

- становище підприємства на товарному ринку;

- виробництво і випуск дешевої продукції, що користується попитом;

- його потенціал в діловому співробітництві;

- ступінь залежності від зовнішніх кредиторів і інвесторів;

- наявність неплатоспроможних дебіторів;

- ефективність господарських і фінансових операцій і т. п.

Таке різноманіття факторів поділяє і саму стійкість за видами. Так, стосовно до підприємства вона може бути залежно від факторів, що впливають на неї, внутрішньою і зовнішньою, загальною (ціновою), фінансовою.

1. Внутрішня стійкість - це такий загальний стан підприємства, при якому забезпечуються стабільно високі результати його функціонування. В основі її досягнення лежить принцип активного реагування на зміну внутрішніх і зовнішніх факторів.

Зовнішня стійкість підприємства зумовлена стабільністю економічного становища, в межах якого здійснюється його діяльність. Вона досягається відповідною системою управління ринковою економікою в масштабах всієї країни.

2. Загальна стійкість підприємства - це такий рух грошових потоків, що забезпечує постійне перевищення надходження коштів (доходів) над їх витрачанням (витратами).

3. Фінансова стійкість є відображенням стабільного перевищення доходів над видатками, забезпечує вільне маневрування грошовими коштами підприємства і шляхом ефективного їх використання сприяє безпосередньому процесу виробництва і реалізації продукції. Тому фінансова стійкість формується в процесі всієї виробничо-господарської діяльності і є головним компонентом загальної стійкості підприємства.

Аналіз стійкості фінансового стану на ту або іншу дату дозволяє відповісти на питання: наскільки правильно підприємство управляло фінансовими ресурсами протягом періоду, що передує цій даті. Важливо, щоб стан фінансових ресурсів відповідав вимогам ринку і потребам розвитку підприємства, оскільки недостатня фінансова стійкість може привести до неплатоспроможності підприємства і відсутності у нього коштів для розвитку виробництва, а надлишкова - перешкоджати розвитку, ускладнюючи витрати підприємства надлишковими запасами і резервами. Таким чином, суть фінансової стійкості визначається ефективним формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів, а платоспроможність виступає її зовнішнім проявом.

Платоспроможність - це спроможність вчасно повністю виконати свої платіжні зобов'язання, що випливають з торговельних, кредитних і інших операцій платіжного характеру.

Розрахунок платоспроможності проводиться на конкретну дату. Ця оцінка суб'єктивна і може бути виконана з різним ступенем точності.

Для підтвердження платоспроможності перевіряють: наявність грошових коштів на розрахунковому рахунку, валютному рахунку, короткострокові фінансові вкладення.

Ці активи повинні мати оптимальну величину. З одного боку, чим значніший розмір грошових коштів на рахунку, тим з більшою імовірністю можна стверджувати, що підприємство має достатні кошти для поточних розрахунків і платежів.

З іншого боку, наявність незначних залишків коштів на грошовому рахунку не завжди означає, що підприємство неплатоспроможне: кошти можуть надійти на розрахункові, валютні рахунки, до каси протягом найближчих днів, короткострокові фінансові вкладення легко перетворити на готівку. Постійна кризова відсутність готівки призводить до того, що підприємство перетворюється на "технічно неплатоспроможне", а це вже може розглядатися як перша сходинка на шляху до банкрутства.

Фінансова стійкість підприємства - це такий стан фінансових ресурсів, їх розподіл і використання, який забезпечує розвиток підприємства на основі зростання прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності в умовах припустимого рівня ризику.

На фінансову стійкість підприємства впливає величезне різноманіття факторів:

за місцем виникнення - зовнішні і внутрішні;

за важливістю результату - основні і другорядні;

за структурою - прості і складні;

за часом дії - постійні і тимчасові.

Внутрішні фактори залежать від організації роботи самого підприємства, а зовнішні не підвладні волі підприємства.

Розглянемо внутрішні фактори.

Стійкість підприємства насамперед залежить від складу і структури продукції, що випускається і послуг, що надаються, в нероздільному зв'язку з витратами виробництва. Тут також важливе співвідношення між постійними і змінними витратами.

Іншим важливим фактором фінансової стійкості підприємства, тісно зв'язаним з видами створюваної продукції і технологією виробництва, є оптимальний склад і структура активів, а також правильний вибір стратегії управління ними. Мистецтво управління поточними активами полягає в тому, щоб утримувати на рахунку підприємства лише мінімальну необхідну суму ліквідних коштів, що потрібна для поточної оперативної діяльності.

Значним внутрішнім фактором фінансової стійкості є склад і структура фінансових ресурсів, правильний вибір стратегії і тактики управління ними. Чим більше у підприємства власних фінансових ресурсів, перед усім прибутку, тим спокійніше воно може себе почувати. При цьому важлива не тільки загальна маса прибутку, але і структура її розподілу, особливо та частка, що спрямовується на розвиток виробництва.

Суттєво впливають на фінансову стійкість підприємства грошові засоби, що додатково мобілізуються на ринку позичкових капіталів. Чим більше грошових коштів може залучити підприємство, тим вище його фінансові можливості, проте зростає і фінансовий ризик - чи спроможне буде підприємство вчасно розрахуватися зі своїми кредиторами.

І тут значну роль покликані відігравати резерви як одна з форм фінансової гарантії платоспроможності господарюючого суб'єкта.

Отже, внутрішніми факторами, що впливають на фінансову стійкість є:

- галузева належність суб'єкта господарювання;

- структура продукції, що випускається, її частка в загальному платоспроможному попиті;

- розмір сплаченого статутного капіталу;

- величина витрат, їх динаміка у порівнянні з грошовими доходами;

- стан майна і фінансових ресурсів, включаючи запаси і резерви, їхній склад і структура.

Крім того, вплив всіх цих факторів багато в чому залежить від компетенції і професіоналізму менеджерів підприємства, їх вміння враховувати зміни внутрішнього і зовнішнього середовища.

До зовнішніх факторів відносять вплив економічних умов господарювання, панівну в суспільстві техніку і технологію, платоспроможний попит і рівень доходів споживачів, податкову і кредитну політику Уряду України, законодавчі акти з контролю за діяльністю підприємства, зовнішньоекономічні зв'язки, систему цінностей в суспільстві та ін.

Виявляють чотири типи фінансової стійкості

1. Абсолютна стійкість фінансового стану, якщо запаси і витрати (3) менше суми власного оборотного капіталу (ВОК) і кредитів банку під товарно-натуральні цінності

3<ВОК + КБ_ТМЦ,

коефіцієнт забезпечення запасів і витрат джерелами засобів більше одиниці

К_ЗЗЗ=(ВКО + КБ_П(Н)/3>1

2. Нормативна стійкість, при якій гарантується платоспроможність підприємства, якщо

3 = ВОК + КБ_ТМЦ,

К_ЗЗЗ = (ВКО + КБ_ТМЦ)/3=1

3. Несталий (передкризовий) фінансовий стан, при якому порушується платіжний баланс, але зберігається можливість поновлення рівноваги платіжних засобів і платіжних зобов'язань за рахунок залучення тимчасово вільних джерел коштів (Д_ТЧ,) в оборот підприємства

3 = ВОК + КБ_ТМЦ+Д_ТЧ,

К_ЗЗЗ = (ВКО+КБ_ТМЦ+Д_ТЧ)/3

При цьому фінансова стійкість вважається припустимою, якщо забезпечуються такі умови:

а) виробничі запаси плюс готова продукція рівні або перевищують суму короткострокових кредитів і позичених коштів, що беруть участь у формуванні запасів;

б) незавершене виробництво рівне або менше суми власного оборотного капіталу.

Якщо ці умови не виконуються, то має місце тенденція погіршення фінансового стану.

4. Кризовий фінансовий стан (підприємство знаходиться на межі банкрутства), при якому

3>ВОК + КБ_ТМЦ+Д_ТЧ

К_ЗЗЗ = (ВКО + КБ_ТМЦ + Дтч) / 3 < 1

Рівновага платіжного балансу в даній ситуації забезпечується за рахунок прострочених платежів з орати праці, кредитів банку, постачальників, бюджету і т. д.

Показники	Звітні періоди

Рис 8.2 Схема таблиці "Основні показники, що характеризують фінансовий став підприємства"

Ліквідність, фінансова сталість, ділова активність, рентабельність підприємства оцінюється системою показників (коефіцієнтів). Основні з цих показників та методика їх визначення за реформованою фінансовою звітністю наведемо в додатку 1.

В процесі виконання завдання слід визначити величину фінансових коефіцієнтів, склавши для цього аналітичні таблиці за схемою, наведеною на рис. 2, порівняти їх значення з оптимальними, що наведені у додатках 2 і 3 та зробити аналітичні висновки.

При написанні висновків за результатами аналітичних розрахунків рівня та динаміки фінансових коефіцієнтів слід керуватися наступним.