Інтубація трахеї

Інтубація трахеї може здійснюватись на будь-якому з етапів реанімації новонароджених: 1) у разі необхідності відсмоктати меконій із трахеї; 2) якщо вентиляція мішком і маскою неефек- тивна або довготривала; 3) для полегшення координації непрямого масажу серця і вентиляції. Показаннями до інтубації трахеї є також підозра на наявність діафрагмальної грижі або екстре- мальна недоношеність. Момент інтубації трахеї буде також визначатись кваліфікацією медич- ного працівника, який надає допомогу дитині.

Для інтубації трахеї новонароджених використовують ендотрахеальні трубки чотирьох роз- мірів з однаковим діаметром (до 28 тиж гестації - 2,5 мм; 28-33 тиж - 3,0 мм; 34-38 тиж - 3,5 мм;

> 38 тиж – 4 мм).

Належну глибину введення інтубаційної трубки у трахею визначають за формулою: санти- метрова позначка на трубці на рівні верхньої губи дитини = маса тіла дитини (кг) + 6. Трива- лість спроби інтубації трахеї не повинна перевищувати 20 с. Якщо трахею новонародженої ди- тини не вдалося інтубувати протягом цього часу, слід зупинитися і відновити вентиляцію міш- ком і маскою до нормалізації показників життєвих функцій новонародженого. Після цього, у разі потреби, можна повторити спробу інтубації. Найбільш надійним і рекомендованим спосо- бом перевірки правильності місцезнаходження трубки є капнометрія. Інші ознаки правильності

місцезнаходження трубки – збільшення ЧСС (найважливіший показник), наявність симетричних рухів грудної клітки під час вентиляції, дані аускультації аксилярних

Голосова зв’язка

Позначка голосової щілини на трубці

ділянок грудної клітки з обох боків і

епіга- стральної ділянки, запотівання

трубки під час видиху, відсутність

ознак прогресивно- го збільшення

живота, підвищення SpO₂ й активності

Мал.. 40. Уведення трубки між голосовими зв’язками до трахеї.

новонародженого.

Застосування медикаментів (D – Ліки [Drugs – з англійської])

Ліки дуже рідко використовують під час реанімації новонароджених. Їх призначення необ- хідно, якщо, незважаючи на адекватну вентиляцію легень 100 % киснем і проведення непрямого масажу серця протягом 30 с, ЧСС залишається менше 60 за 1 хв.

Для реанімації новонароджених стандартно застосовують адреналін і засоби, що нормалі- зують судинний об’єм. Щоб увести ліки внутрішньовенно, слід обов’язково катетеризувати ве- ну пуповини на мінімальну глибину, що забезпечує вільний зворотний відтік крові.

Адреналін. Показанням для введення адреналіну є ЧСС менше 60 за 1 хв. після щонайменше 30 с непрямого масажу серця і ШВЛ 100 % киснем.

Для реанімації новонароджених застосовують 0,01 % розчин адреналіну [1:10000] (щоб отрима-

ти розчин такої концентрації, до 1 мл 0,1 % або 0,18 % розчину адреналіну треба додати 9 мл 0,9 % розчину натрію хлориду). Внутрішньовенна доза – 0,1-0,3 мл/кг (0,01-0,03 мг/кг). Ендотра- хеальна доза – 0,5-1,0 мл/кг (0,05-0,1 мг/кг).

Розчин адреналіну вводять внутрішньовенно струминно швид- ко через катетер, уведений у вену пуповини (мал. 41). Ендотрахеа- льне введення можна використати поки забезпечується венозний доступ, хоча ефект від такого введення може бути сумнівним. Ен- дотрахеально адреналін вводять зі шприца безпосередньо у трубку або через зонд, уведений у трубку, й обов’язково відразу проводять декілька ефективних вентиляцій легень під позитивним тиском. Якщо стан дитини не покращується, введення адреналіну повто- рюють через 3-5 хв. лише внутрішньовенно.

Мал..41. Правильне введен-ня катетера

у вену пупови- ни під час реанімації ново- народженого.

Засоби, що нормалізують об’єм крові. Показанням для введення

таких препаратів є гіповолемія, основною ознакою якої є відсутність поліпшення стану новонаро- дженого під час реанімації, особливо, за наявності даних про можливу крововтрату. Інші симптоми гіповолемії – блідість, слабке наповнення пульсу і відсутність ознак поліпшення кровообігу, незва- жаючи на всі реанімаційні дії. Рекомендований препарат – 0,9% розчин натрію хлориду (фізіологіч- ний розчин). Для корекції значної крововтрати може бути потрібною невідкладна трансфузія 0(I) Rh(-) еритромаси. 10 мл/кг фізіологічного розчину вводять внутрішньовенно повільно, протягом 5-10 хв.

Налоксону гідрохлорид. Уведення налоксону гідрохлориду не можна вважати засобом пер- шої допомоги дитині з відсутнім самостійним диханням, якій насамперед потрібно розпочати вентиляцію під позитивним тиском. Відповідно до сучасних рекомендацій цей препарат не вво- дять в пологовому приміщенні. Показання – значне пригнічення дихання в новонародженого після відновлення нормальних ЧСС і кольору шкіри на фоні ШВЛ за умови уведення наркотич- них анальгетиків (опіоїдів) матері з метою знеболення пологів протягом останніх 4 год. до на- родження дитини. Рекомендована концентрація розчину – 1,0 мг/мл. 0,1 мг/кг налоксону гідро- хлориду вводять внутрішньовенно (у разі внутрішньом’язового введення дія ліку буде сповіль- нена). Ендотрахеальне введення налоксону неефективне. Не можна призначати налоксон дитині від матері з підозрою на наркотичну залежність або від матері, яка знаходиться на тривалому підтримуючому лікуванні наркотичними препаратами. Це може спричинити виникнення важ- ких судом у новонародженого. Налоксону гідрохлориду не є антагоністом інших препаратів, які можуть пригнічувати дихання дитини за умови їх призначення матері (анестетики, магнію сульфат, ненаркотичні анальгетики тощо), а тому не повинен використовуватись в таких випадках.

Натрію гідрокарбонат. Немає достатніх наукових підстав, щоб рекомендувати рутинне за- стосування розчину натрію гідрокарбонату для первинної реанімації новонароджених. Відпові- дно до сучасних рекомендацій цей препарат може використовуватись у комплексі післяреані- маційних заходів. Показання до застосування – ймовірний або доведений важкий метаболічний ацидоз, виключно під час тривалої неефективної реанімації на фоні адекватної ШВЛ. Концент- рація розчину – 4,2 % або 0,5 мекв/мл. Готують 20 мл у шприці. Доза – 4 мл/кг або 2 мекв/кг. Шлях уведення – у вену пуповини за наявності доброго зворотного відтоку крові через катетер. Уводять повільно – не швидше, ніж 2 мл/кг/хвилину. Розчин натрію гідрокарбонату не можна вво- дити доти, поки не налагоджені ефективні вентиляція легень і перфузія тканин новонародженого.