Мал.34. Правильне положення новонародженого, що забезпечує прохідність дихальних шляхів.

Температура повітря в пологовому приміщенні має перевищувати 24-25°С, а поверхня, яку використовують для надання допомоги новонародженому, має бути теплою, сухою, чистою, освітленою і щільною. Правильне положення на спині з помірно розігнутою назад головою (ва- лик під плечима; мал.34) потрібне, щоб забезпечити оптимальну прохідність дихальних шляхів. Рутинне відсмоктування вмісту останніх не рекомендується.

Показаннями до санації верхніх дихальних шляхів є 1) утруднене самостійне дихання (дихальні розлади [ДР] – див. тему «Захворювання легень») зі втягненням податливих ділянок гру- дної клітки, тахіпное [> 60 за 1 хв.], стогоном на видиху, роздуванням крил носа тощо або 2) потреба штучної вентиляції легень (ШВЛ). Відсмоктують спочатку з рота, а потім з носа одно- разовою гумовою грушею (за відсутності одноразової груші – стерильним катетером за допомо- гою відсмоктувача). Негативний тиск, що створюється відсмоктувачем, не повинен перевищу- вати 100 мм рт. ст. (13,3 кПа або 136 см водн. ст.). Під час відсмоктування важливо не вводити катетер або грушу надто енергійно або глибоко (не глибше 3 см від рівня губ у доношеного но- вонародженого і 2 см у передчасно народженої дитини). Тривалість відсмоктування не повинна перевищувати 5 с.

Закінчуючи початкову допомогу, у разі потреби дитину додатково обсушують і здійснюють додаткову тактильну стимуляцію, забирають вологу пелюшку і знову забезпечують правильне положення, після чого оцінюють стан. Усі дії початкової допомоги мають бути швидкими, од- нак, максимально делікатними й обережними. Особливо це стосується тактильної стимуляції.

Безпечні і рекомендовані методи тактильної стимуляції – поплескування по стопах або роз- тирання спини вздовж хребта немовляти. У разі відсутності самостійного дихання дитини після забезпечення правильного положення, відсмоктування й обсушування не варто втрачати доро- гоцінний час на додаткову тактильну стимуляцію – слід негайно розпочинати реанімацію (ШВЛ під позитивним тиском).

Якщо навколоплідні води були забруднені меконієм і дитина народжується з відсут- нім/неадекватним диханням або м’язовим тонусом, слід, уникаючи тактильної стимуляції, шви- дко відокремити її від матері, перенести і забезпечити правильне положення на реанімаційному столі і подати вільний потік кисню (див. нижче). Далі, звільняють верхні дихальні шляхи від меконію (гумовий балончик або катетер з великим діаметром 12-14F) і під контролем прямої ларингоскопії відсмоктують вміст нижньої глотки катетером 12-14F, після чого інтубують тра- хею і відсмоктують з неї безпосередньо через ендотрахеальну трубку з перехідником (аспіратор меконію) або за допомогою катетера з великим діаметром (в останньому випадку інтубують трахею катетером). Тривалість одноразового відсмоктування не повинна перевищувати 5 с. Під час виконання процедури просять асистента визначати ЧСС новонародженого. Повторні інту- бацію і санацію трахеї проводять до майже повного відсмоктування меконію (однак, не рекоме- ндується робити це більше 3 разів). Проте, якщо під час санації трахеї виникає важка брадикар- дія (ЧСС < 60 за 1 хв.) або спроба інтубації є невдалою, – негайно розпочинають ШВЛ реаніма- ційним мішком і маскою. Після звільнення дихальних шляхів від меконію закінчують виконан- ня решти початкових кроків й оцінюють стан дитини. Відсмоктування шлункового вмісту від- кладають до моменту закінчення реанімаційних заходів.

Дітей, які народжуються після вилиття забруднених меконієм вод і не мають показань до початкової допомоги, залишають на животі матері і спостерігають за їх станом протягом 15 хв. У разі відсутності ДР їм забезпечують стандартний медичний догляд.

У разі народження дитини з терміном гестації ≤ 32 тиж додаткові зусилля спрямовують на профілактику охолодження, оскільки стандартні заходи теплового захисту (витирання, спови- вання у теплі пелюшки і надання подальшої допомоги під джерелом променевого тепла) мо- жуть не запобігати виникненню гіпотермії (див. тему «Недоношені діти») у цієї категорії но- вонароджених. У якості додаткових заходів теплового захисту найчастіше використовують сто- ли або матраци з підігрівом, а також прозорі пластикові оболонки (мішки або плівки). Важливо також, щоб температура повітря у приміщенні, де народжується недоношена (маловагова) ди- тина, була не менше 26-27°С. Водночас, поєднане використання кількох описаних засобів теп- лового захисту підвищує ризик виникнення гіпертермії (температура тіла > 37,5°С), чого по- трібно уникати. Контролюють правильність і ефективність відповідних втручань, вимірюючи температуру тіла новонародженої дитини після закінчення реанімаційної допомоги.

У випадку народження дитини з терміном гестації ≤ 28 тиж її приймають у зігріті пелюшки і, не витираючи, відразу обережно поміщають у прозорий пластиковий (поліетиленовий) мішок або плівку так, щоб вони закривали всі частини тіла, крім голови; витирають голову, вдягають шапочку і переносять під джерело променевого тепла. Потребу в подальших реанімаційних за- ходах у таких новонароджених визначають під джерелом променевого тепла після надання по- чаткової допомоги, яку здійснюють, не витягаючи дитини із мішка. Немовля має залишатись у мішку (загорнутим у плівку) до моменту переводу у відділення (палату) інтенсивної терапії но- вонароджених.