Види пологової травми
Розрізняють пологові травми м’яких тканин, кісток, нервової системи, внутрішніх органів.
Мал.. 37, 38 Пологова пухлина (кефалогематома?). Конфігурація голівки новонародженого, дислока- ція тім’яних кісток.
Травми м’яких тканин
Петехії та екхімози, подряпини – найбільш частий прояв пологового травматизму. Вони розташовані на місці передлежачої частини плоду в пологах, накладання щипців, в місцях за- хвата рукою акушера при внутрішньоутробних засобах, реанімаційних заходів. Диференційний діагноз: інфекція, коагулопатія, васкуліт. Обстеження: гемоглобін, гематокрит, час згортання крові. Ці травми проходять самостійно впродовж 1-2 тижнів життя.
Пологова пухлина – припухлість м’яких тканин передлежачої частини (голови при голо- вному передлежанні) або на місці накладання вакуум-екстрактора, має нечіткі межі. Перехо- дить за межі черепних швів, часто синюшна, з чисельними петехіями та екхімозами, може бути причиною гіпербілірубінемії. Лікування не потребує, самостійно проходить через 1-3 дні, необ- хідно диференціювати з кефалогематомою, крововиливом під апоневроз.
Підшкірножирові некрози (адипонекроз) – чітко обмежені, неправильної форми тверді підшкірножирові ущільнення розміром 1-5 см в діаметрі. Зустрічається частіше в області сід- ниць, спини, плечей, кінцівок. Сприяють виникненню адипонекрозу внутрішньоутробна гіпо- ксія або переохолодження, стискання ділянки внутрішньоутробно або рукою акушерки під час пологів. Загальний стан дитини не порушений, температура тіла нормальна. Шкіра над утво- ренням може бути незмінена або незначно ціанотична, фіолетово-червоного, пізніше стає блі- дою. Дуже часто в центрі адипозонекрозу розвивається розм’якшення з подальшим проривом і виділенням невеликої кількості білої крихтоподібної маси. Диференціювати потрібно зі склере- мою і склеродермією, для яких характерне дифузне ущільнення шкіри й нерухомість суглобів та з бактеріальними абсцесами, при яких порушений загальний стан дитини, можлива гарячка, ознаки інтоксикації, шкіра над вогнищем ураження на дотик гаряча, гіперемійована, можлива флуктуація. Зазвичай лікування не потребує.
Підапоневротичний крововилив – крововилив, розташований між надкістям черепа та су- хожилковим шоломом волосистої частини голови. Проявляється тістовидною флюктуючою припухлістю, частіше тім’яної та потиличної частин голови. Клінічні ознаки крововиливу під апоневроз з’являються в перші 2 год після народження і наростають в наступні 24 год життя. Характерне збільшення обводу голови в перші 2-24 год життя. При доторкуванні до голови ди- тина плаче. На відміну від кефалогематоми припухлість не відмежована краями однієї кістки, а від пологової пухлини – може збільшуватись інтенсивно після народження.
Часто інфікується, а також є причиною розвитку постгеморагічної анемії – в перші дні жит- тя, а надалі – гіпербілірубінемії. Обстеження: гемоглобін, гематокрит, білірубін крові. При ве- ликих розмірах крововиливів необхідно виключати спадкові геморагічні хвороби. Лікування включає профілактика розвитку гіповолемічного шоку і порушень зсідання крові. Крововилив резорбується через 2-3 тижні. При значному крововиливі можливий шок і летальне завершення у 25% випадків.
Кефалогематома – субперіостальний крововилив, може появлятись чітко лише через декі- лька годин після пологів (частіше в області однієї або двох тім’яних кісток, рідше – потиличної кістки). Пухлина спочатку має пружну консистенцію, ніколи не переходить за лінію швів сусід- ніх кісток, не пульсує, безболісна. Поверхня шкіри над кефалогематомою не змінюється, але інколи бувають петехії.
В перші дні життя кефалогематома може збільшуватись, нерідко спостерігається жовтяниця через підвищення позасудинного утворення білірубіну. На 2-3 тижні життя розміри кефалоге- матоми можуть зменшуватися. В деяких випадках можливе звапнення. Причиною субперіоста- льного крововиливу є відшарування окістя при рухах голови в момент її прорізування, рідше - тріщини черепу. Через це всім дітям з великими кефалогематомами (діаметр більше 6см) необ- хідно проводити рентгенограму черепа для виключення його тріщини. Дуже рідко кефалогема- тома – перший прояв спадкових коагулопатій. У недоношених кефалогематома може асоціюва- тися з генералізованим внутрішньоутробним мікоплазмозом.
Диференціювати необхідно з пологовою пухлиною (переходить через шви, зникає через 2-3 дні), крововиливом під апоневроз (плоске, тістуватої консистенції, переходить над швами, сим- птом флуктуації); мозковими грижами – вип’ячування мозкових оболонок і речовини мозку че- рез тім’ячко і дефекти кістки (пульсують, розташовані частіше в області лобу, на рентгенограмі видно дефект кістки). Тактику лікування визначає нейрохірург після огляду дитини в динаміці. Прогноз сприятливий.
Ушкодження та крововиливи в груднинно-дужко-соскоподібний м’яз (m. sterno-clеido- mastoideus). Виникають при накладанні щипців, ручних засобах, особливо типово під час поло- гів у сідничному передлежанні. Розрив м’язу зазвичай виникає у нижній третині (стернальній частині). У місці пошкодження і гематоми пальпується невелика, помірно щільна пухлина. Ін- коли її діагностують до середини-кінця 1-го тижня життя, коли розвивається кривошия – голова дитини нахилена в сторону ушкодженого м’яза, а підборіддя повернуте у протилежний бік. Не- рідко крововилив у м’яз поєднується із спінальною травмою.
Диференціювати гематому груднинно-дужко-соскоподібного м’яза потрібно з вродженої кривошиєю, патогенез якої невияснений. В деяких випадках фіброзне переродження м’язу зв’язано з аномалією положення плоду, невеликою кількістю навколоплідних вод, тиском кісткової частини тазу матері на м’яз, або може бути проявом множинного ушкодження кістково- м’язової системи.
Діагноз ставиться на основі характерного положення голови, асиметрії лиця та укорочення щільного м’язу, меншій вушній раковині на стороні пошкодження. При двохсторонньому про- цесі голова нахилена вперед, посилений шийний лордоз. Лікування включає створення корегу- ючого положення голови, фізіотерапію, масаж. При неефективності потребується хірургічна корекція, яку проводять в перші півроку життя.