28. Аналіз продуктивності праці.

Продуктивність праці вимірюється виробітком продукції за одиницю часу і витратами часу на одиницю продукції. Звідси маємо два показники: середній виробіток і трудомісткість.

Показники продуктивності праці можуть відображатися в різних вимірниках (натуральному, трудовому, вартісному). Натуральний показник застосовують коли п. займається однойменним видом продукції. Вартісний показник є універсальним і застосовують для будь –яких галузей і видів діяльності.

Для аналізу п. праці використовують такі показники:

1. товарна продукція

2.кількість працівників

3.з них робітників

4.загальна кількість відпрацьованих усіма робіт:

а) людино-днів

б)людино – годин

1.Кількість відпрацьованих днів 1 роб.

4а/3

2.Тривальсть робочого дня.

4б/4а

3.Середня кількість годин відпрацьованих 1 виробн.

4б/3

4.Середньорічний виробіток 1 працівника.

1/2 , 1 робітником – 1/3

5.Середньо-денний виробіток 1 роб.

1/4а

6.Середньо- годинний виробіток 1 роб.

1/4а

7.Питома вага роб. у складі виробничого персоналу.

(2/3)*100%

Аналіз продуктивності праці розпочинають з оцінки показників виробітку. Завдання аналізу продуктивності праці:

1) вивчення динаміки показників;

2) обчислення впливу факторів на приріст продуктивності праці;

3) визначення резервів підвищення продуктивності праці.

29. Фактори підвищення продуктивності праці.

З огляду на сутність праці як на процес споживання робочої сили і засобів виробництва всі фактори, які визначають підвищення продуктивності праці, можна об'єднати в три групи: • матеріально-технічні; • організаційно-економічні, що характеризують ступінь розвитку організації та управління суспільного виробництва; • соціально-психологічні, що пов'язані з роллю людини в суспільному виробництві і характеризують ступінь використання робочої сили.

Серед матеріально-технічних факторів важливу роль відіграє науково-технічний прогрес, який є основою всього суспільного виробництва і одним із основних елементів механізму ринку. Одним з основних матеріально-технічних чинників є підвищення якості продукції - задоволення суспільних потреб меншими витратами коштів і праці, тому що вироби високої якості заміняють більшу кількість виробів низької якості. Підвищення довговічності виробів рівнозначно додатковому збільшенню їхнього випуску. Організаційно-економічні фактори визначаються рівнем організації праці, виробництва і управління. До них відносяться:

1.Удосконалювання організації управління виробництвом: ( удосконалювання структури апарата управління; удосконалювання систем управління виробництвом; поліпшення оперативного управління виробничим процесом; впровадження і розвиток автоматизованих систем  управління виробництвом)

2. Удосконалювання організації виробництва: ( поліпшення матеріальної, технічної підготовки і кадрової  виробництва; поліпшення організації виробничих підрозділів і розподіл устаткування в основному виробництві)

3. Удосконалювання організації праці: (вдосконалювання організації й обслуговування робочих місць, фаховий добір кадрів; поліпшення умов праці, раціоналізація режимів праці і відпочинку; удосконалювання систем оплати праці, підвищення їхньої стимулюючої ролі).

Соціально-психологічні фактори визначаються якостями трудових колективів, їхнім соціально-демографічним складом, рівнем підготовки, дисциплінованості, трудової активності і творчої ініціативи робітників, системою ціннісних орієнтації, стилем керівництва в підрозділах і на підприємстві в цілому та ін.