12(11). Підготовчий етап історичного пізнання та його операції.

Він складається з декількох пізнавальних процедур. Перша — вибір актуальної теми дослідження, тобто об'єкту і предмету пізнання. Вибір теми завжди зумовлений сучасними суспільними процесами. Сучасне життя потребує ретроспективного погляду у минуле. Цю процедуру ще називають також «оціночною», оскільки в ній концентруються впливи світогляду суб'єкта, його бачення картини світу.

Сучасність ставить перед істориками запитання, на які вони повинні дати наукові відповіді. (Так, утворення незалежної України закономірно привернуло увагу істориків до проблем нації і національних рухів, держави і державності тощо). Це є зако¬номірним, оскільки завдання історії як науки полягає у виконуванні соціального замовлення. Проблема тут в тому, щоб, виконуючи соціальне замовлення, науковці не прагнули «підігнати» свої висновки під «замовлення» певних політичних сил або ідеологій. Якщо б таке сталось, то можна вести мову не про наукову, а про «кон'юнктурну» історію. Щоб цього не сталось, наукове дослідження повинно спиратись на існуючі наукові школи і напрямки, нагромаджений пізнавальний доробок.

Одним з питань організаційного розвитку науки є співвідношення держави і наукової структури. Наука, особливо гуманітарна, не в стані розвиватись без матеріальної підтримки держави. Держава, як і інші політичні громадські структури зацікавлена у розвитку науки. Тому завданням науковців є усунення або нейтралізація кон'юнктурних впливів, які можливі тільки за умов визначення актуальної проблематики самими вченими, в тому числі з допомогою наукової експертизи.

Друга процедура передбачає постановку дослідницького завдання і формування робочої гіпотези. Ця процедура теж вимагає як правило високого рівня підготовки фахівця, обізнаного з проблемними питаннями своєї галузі. Щоб обрати об'єкт та предмет пізнання і висунути робочу гіпотезу необхідно мати докладне уявлення на рівні теоретичних знань: про теорію і методи пізнання обраних явищ і процесів, джерельне забезпечення дослідження, місце і роль об'єкту вивчення серед інших об'єктів даної епохи і середовища тощо. Дослідницьке завдання спочатку ставиться тільки у загальних рисах і лише в ході подальшої роботи виявляються більш конкретні можливості дослідника отримати нове знання. Тому на відміну від своїх попередників, історик повинен знайти нові можливості розкриття сутності досліджуваного явища. Це може виявитись у трьох варіантах: 1) залучення нових джерел, які несуть нову інформацію про об'єкт пізнання; 2) отримання нової інформації з відомих джерел; 3) застосування нових методів, які дозволяють розкрити нові сторони явища. Тому остаточно постановка дослідницького завдання є початковим і завершальним етапом пізнання (до нього необхідно повертатись після вивчення об'єкту, щоб внести корективи у попередню робочу гіпотезу).

13(12). Інформаційний етап історичного пізнання.

На цьому етапі дослідник виконує декілька пізнавальних операцій, зміст яких можна окреслити як формування інформаційної бази дослідження. Збирання і обробка інформації передбачає три послідовні операції. Перша — бібліографічна— передбачає збір інформації про саму історичну інформацію. Створення бібліографії теми полягає у нагромадженні даних про спеціальну літературу і джерела, які дозволяють підійти до вивчення об'єкту.

Друга операція — історіографічна — включає в себе опрацювання спеціальної наукової літератури. Вона покликана сформувати уявлення про об'єкт вивчення у контексті його суспільно-історичного тла, місця і ролі серед інших подібних об'єктів. У ході ознайомлення з літературою починається нагромадження інформації про об'єкт пізнання, його взаємини з іншими об'єктами, формується уявлення, його особливі риси та властивості. Історіографічне вивчення закладає інформаційні підвалини майбутнього дослідження.

Третя операція — джерельна — передбачає опрацювання джерел, які дозволяють безпосередньо скласти уявлення про об'єкт дослідження, визначити його предметну сторону.

Загалом інформаційний етап передбачає розв'язання низки методологічних питань.. Передусім, виявлення, відбір і аналіз джерел повинні орієнтуватись на забезпечення кількісної і якісної репрезентативності історичних даних, необхідних для вирішення дослідницького завдання. Репрезентативність залежить не стільки від кількості залучених джерел, скільки від їх іїіформаційної цінності. Тому прагнення залучати якомога більше джерел не дає очікуваного результату. Важливішим є знаходження і залучення таких джерел, які розкривають суттєві риси об'єкта, його властивості і зв'язки.

Щодо кількісної репрезентативності даних, то вона має значення при вивченні масових процесів. Таке вивчення завжди полягатиме у дослідженні вибіркових даних.

Не можна оминути проблеми історичного джерела, яка сьогодні найбільш повно розглядається в світлі теорії інформації. Усі історичні джерела є носіями шформації, котра є підставою для реконструкції минулої реальності. Теорія іїіформації дозволяє подолати спекулятивні міркування і поставити проблему історичного джерела на загальнонауковий грунт, усунути на другий план традиційні проблеми про соціальну природу історичних джерел.

Головне прикладне завдання джерелознавства нині полягає у підвищенні інформаційної віддачі джерел. Завжди існувала невідповідність між цілями творців джерел і завданнями історика. Тому гостро стоїть проблема максимального збільшення інформаційності збережених джерел. Напрямки і способи її виріїпення подає інформатика. Як свідома істота суб'єкт взаємодіє з навколишнім середовищем і завжди прагне отримати інформацію для досягнення визначених цілей.