- •1. Об’єкт і предмет вивчення мет-ї іст-ї.
- •2. Складові частини методології історії.
- •3. Відмінності між історією, методологією історії, історіографією.
- •4. Відмінності між методологією історії, філософією історії, історіософією.
- •5. (4). Об’єкт і предмет пізнання в історії (шир і вуз розуміння)
- •6.(5). Закон і закономірність
- •7. (6). Роль особи в історії.
- •8.(7). Особливості пізнання історії
- •9.(8) Суб’єкт пізнання в історії (структура світогляду і творча активність)
- •10. Рівні історичного пізнання та їхні особливості.
- •11. Пізнавальні процедури історика
- •12(11). Підготовчий етап історичного пізнання та його операції.
- •13(12). Інформаційний етап історичного пізнання.
- •14(13). Реконструкційний етап історичного пізнання.
- •15(14). Пояснювальний (теоретичний) етап історичного пізнання.
- •16(15). Нарративний етап історичного пізнання.
- •17. Класифікація історичних знань.
- •18(17). Класифікація методів історичного пізнання та особливості їхнього застосування.
- •19. Генетичний метод в історичному пізнанні.
- •20. Історичний та логічний методи та співвідношення між ними.
- •21. Компаративний метод в історичному пізнанні.
- •22. Проблема істинності історичних знань.
- •23. Історична свідомість та її рівні.
- •24. Історія і політика.
- •25. Історія та ідеологія в соціумі.
- •26. Історія і мистецтво в суспільній свідомості.
- •27(22). Соціальні функції історії й дискусія навколо них.
- •28. Об’єктивне і суб’єктивне в історичному пізнанні.
- •29. Типологічний метод в історичному пізнанні.
- •30. Історичний факт та його інтерпретація.
- •31.(36). Соціоетнічна історія м.Грушевського.
- •32.(38) Антропологізуюча історія сучасності.
- •33.(37). "Нова наукова історія", її різновиди та здобутки.
- •34. Школа “Аннали”: друге покоління (ф.Бродель).
- •35. .”Кінець історії” Френсіса Фукуями.
- •36. Феноменологія та історія в хх ст. (е.Гуссерль, х.Ортега-і-Гассет, г.Гадамер).
- •37.(39). Неопозитивістські підходи до історії (к.Поппер, к.Гемпель).
- •38. Школа “Аннали”: перше покоління.
- •39. Квантитативні підходи до історичного пізнання.
- •40. Початки і розвиток неомарксизму (д.Лукач, а.Грамши, е.Фромм, ю.Габермас).
- •41. Історизм Бенедетто Кроче.
- •42. Філософська історія а.Д.Тойнбі.
- •43. Методологічні студії й.Г.Дройзена.
- •44.(40) ”Нарративна філософія історії” (г.Вайт, ф.Анкерсміт).
- •45. Міфологічна історія давніх часів. 9-18
- •46. Характерні риси античної історіографії. 18-36
- •47.(25) Провіденціальна історія європейського середньовіччя.
- •48. Психоісторія та її здобутки в сучасній історіографії.
- •49.(29) Німецька “класична історіографія” (л.Ранке).
- •50. Історія у розумінні європейських гуманістів XIV-xVст. 62-81
- •51.(26) Філософська історія європейського Просвітництва
- •52. Історизм Джамбаттісто Віко.
- •53.(30) Соціологічна історія позитивізму.
- •54.(31) Соціологічна історія к.Маркса.
- •55. Різновиди позитивістської історіографії другої половини хіх – початку хх ст.
- •56.(35). Ідея історії р. Коллінгвуда.
- •57. Методологічні схеми історіографії срср.
- •58.(32) Неокантіанський зворот в історії (Баденська школа та її представники).
- •59.(28) Романтична візія історії в хіх ст.
- •60.(27) Філософія історії г.Гегеля.
6.(5). Закон і закономірність
Закон до певного часу розуміли як повторення одних і тих же явищ. Єдиною закономірністю в історії є історичні ситуації. Кожна історична ситуація до своєї реалізації є закономірною.
Багато дослідників схиляються до точки зору про дію історичних закономірностей, які відбивають суттєві зв'язки і відношення між соціальними об'єктами саме на рівні перетинання часово-просторових вимірів. Історична закономірність проявляється як закономірність історичної ситуації. Закони історичних ситуацій характеризують часово-просторовий зв'язок між будь-якою причиною і наслідком суспільного життя, або між станами одного і того ж явища (об'єкту) у відмінні часово-просторові проміжки.Нинішній стан усякого соціуму с виключно закономірним наслідком його учорашнього стану, а завтрашній — завжди буде зумовлений сьогоднішнім. Закони історичної ситуації мають безперечну специфіку порівняно з іншими соціальними і природничими законами (що не виключає і спільних рис). Вони є рівнодіючою (взаємодії) перехрещування закономірностей різних конкретних сторін соціального життя людей — політичних, економічних, духовно-кудьтурних тощо. При цьому багатоманітність стосунків і зв'язки виявляється як на рівні окремої особи (продукт соціального розвитку), так і на рівні масових явищ. Однак рівнодіюча впливу вказаних вище соціальних та індивідуальних чинників, котра дає у підсумку один єдиний наслідок, і буде залежати від особливостей часу, місця і осіб даної конкретної історичної ситуації. Таким чином, історичної ситуації виявляють дію індивідуальних, соціальних і природничих закономірностей у їх взаємодії у часово-просторовому вимірі.
7. (6). Роль особи в історії.
Людина основний актор в історії. Проблема ролі людини в історії зводиться до обмеж.людської волі.ТИПИ обмеж.людс.волі: природній-(фізич.і хімічні рамки в яких живе), нормативні (створ.в сусп.співжитті людей). Обмеження волі людини мають природний і соціальний характер. Природні обмеження виникають з того, що людина є частиною природи, залежною від природних законів (здоров'я, життя і тд.).
Соціальні обмеження діяльності людини зумовлені двома головними обставинами. По-перше, вона діє в тих обставинах, незалежних від її волі, котрі вона сама не вибирає. По-друге, людина завжди є членом певної соціальної спільноти: стану, верстви, громади, етносу, держави тощо. Тому її життя і діяльність обмежені рамками стосунків цієї спільноти (традиції, звичаї вірування, закони, знання, мораль і ТД.). вишенаведені міркування можна вважати, що проблема «видатної особи» — це проблема «організатора», тобто особи, котра здатна організувати і скоординувати діяльність багатьох тдхвідуумів, переконати їх у слушності визначеної мети дшльності. Отже діяльність «видатних осіб» не є незалежною, навпаки вона залежить від мас, без яких вони не можуть бути «героями». . Ще складніше визначити термін «видатні Історичні особи». З побіжного огляду видно, що «видніна історична особа» — це здібний організатор, людина, шо здатна краще прогнозувати соціальні дії та їх наслідки, докладно аналі¬зувати соціальні стосунки.
