6.(5). Закон і закономірність

Закон до певного часу розуміли як повторення одних і тих же явищ. Єдиною закономірністю в історії є історичні ситуації. Кожна історична ситуація до своєї реалізації є закономірною.

Багато дослідників схиляються до точки зору про дію історичних закономірностей, які відбивають суттєві зв'язки і відношення між соціальними об'єктами саме на рівні перетинання часово-просторових вимірів. Історична закономірність проявляється як закономірність історичної ситуації. Закони історичних ситуацій характеризують часово-просторовий зв'язок між будь-якою причиною і наслідком суспільного життя, або між станами одного і того ж явища (об'єкту) у відмінні часово-просторові проміжки.Нинішній стан усякого соціуму с виключно закономірним наслідком його учорашнього стану, а завтрашній — завжди буде зумовлений сьогоднішнім. Закони історичної ситуації мають безперечну специфіку порівняно з іншими соціальними і природничими законами (що не виключає і спільних рис). Вони є рівнодіючою (взаємодії) перехрещування закономірностей різних конкретних сторін соціального життя людей — політичних, економічних, духовно-кудьтурних тощо. При цьому багатоманітність стосунків і зв'язки виявляється як на рівні окремої особи (продукт соціального розвитку), так і на рівні масових явищ. Однак рівнодіюча впливу вказаних вище соціальних та індивідуальних чинників, котра дає у підсумку один єдиний наслідок, і буде залежати від особливостей часу, місця і осіб даної конкретної історичної ситуації. Таким чином, історичної ситуації виявляють дію індивідуальних, соціальних і природничих закономірностей у їх взаємодії у часово-просторовому вимірі.

7. (6). Роль особи в історії.

Людина основний актор в історії. Проблема ролі людини в історії зводиться до обмеж.людської волі.ТИПИ обмеж.людс.волі: природній-(фізич.і хімічні рамки в яких живе), нормативні (створ.в сусп.співжитті людей). Обмеження волі людини мають природний і соціальний характер. Природні обмеження виникають з того, що людина є частиною природи, залежною від природних законів (здоров'я, життя і тд.).

Соціальні обмеження діяльності людини зумовлені двома головними обставинами. По-перше, вона діє в тих обставинах, незалежних від її волі, котрі вона сама не вибирає. По-друге, людина завжди є членом певної соціальної спільноти: стану, верстви, громади, етносу, держави тощо. Тому її життя і діяльність обмежені рамками стосунків цієї спільноти (традиції, звичаї вірування, закони, знання, мораль і ТД.). вишенаведені міркування можна вважати, що проблема «видатної особи» — це проблема «організатора», тобто особи, котра здатна організувати і скоординувати діяльність багатьох тдхвідуумів, переконати їх у слушності визначеної мети дшльності. Отже діяльність «видатних осіб» не є незалежною, навпаки вона залежить від мас, без яких вони не можуть бути «героями». . Ще складніше визначити термін «видатні Історичні особи». З побіжного огляду видно, що «видніна історична особа» — це здібний організатор, людина, шо здатна краще прогнозувати соціальні дії та їх наслідки, докладно аналі¬зувати соціальні стосунки.