11. Пізнавальні процедури історика

Перша — вибір актуальної теми дослідження, тобто бб'єкту і предмету пізнання. Вибір теми завжди зумовлений сучасними суспільними процесами. Сучасне життя потребує ретроспективного погляду у минуле. Цю процедуру ще називають також «оціночною», оскільки в ній концентруються впливи світогляду суб'єкта, його бачення картини світу. Для вибору теми потрібні певний досвщ фахової роботи, орієнтації! в проблематиці, котра заслуговує особливої уваги дослідників (тому тему для початківців завжди формує науковий керівник — більш досвід¬чений фахівець).

і Сучасність ставить перед істориками запитання, на які вони піовинні дати наукові відповіді. (Так, утворення незалежної України закономірно привернуло увагу істориків до проблем нації і національних рухів, держави і державності тощо). Це є зако¬номірним, оскільки завдання історії як науки полягає у вико¬нуванні соціального замовлення. Проблема тут в тому, щоб, виконуючи соціальне замовлення, науковці не прагнули «гвдігнати» свої висновки під «замовлення» певних політичних сил або ідеологій. Якщо б таке сталось, то можна вести мову не про наукову, а про «кон'юнктурну» історію.

Щоб цього не сталось, наукове дослідження повинно спиратись на існуючі наукові школи і напрямки, нагромаджений пізна¬вальний доробок. Крім того, актуальність тематики диктується і. тими проблемами, котрі набувають значення з точки зору послі¬довного і спадкоємного розвитку самої науки, тих питань, котрі виникають у вивченні як нових, так і попередніх проблем.

Одним з питань організаційного розвитку науки є співвідно¬шення держави і наукової структури. Наука, особливо гуманітарна, не в стані розвиватись без матеріальної підтримки держави. Держава, як і інші політичні громадські структури зацікавлена у розвитку науки. Але вони майже завжди прагнуть нав'язати науці кон'юнктурність. Тому завданням науковців є усунення або нейтралізація кон'юнктурних впливів, які можливі тіїтьки за умов визначення актуальної проблематики самими вченими, в тому числі з допомогою наукової експертизи.

Друга процедура передбачає постановку дослідницького завдання і формування робочої гіпотези. Ця процедура теж вимагає як правило високого рівня підготовки фахівця, обізнаного з проб¬лемними питаннями своєї галузі. Щоб обрати об'єкт та предмет пізнання і висунути робочу гіпотезу необхідно мати докладне уявлення на рівні теоретичних знань: про теоріїо і методи пізнання обраних явищ і процесів, джерельне забезпечення дослідження, місце і роль об'єкту вивчення серед інших об'єктів даної епохи і середовища тощо. Іншими словами, історичне пізнання обов'яз¬ково починається з теоретичного рівня. Тільки від нього можна перейти до емпіричного.

Дослідницьке завдання спочатку ставиться тіїтьки у загальних рисах і лише в ході подальшої роботи виявляються біїтьш конкретні можливості дослідшжа отримати нове знання. Тому на відміну вщ своїх попередників, історик повинен знайти нові можливості розкриття сутності досліджуваного явища. Це може виявитись у трьох варіантах: 1) залучення нових джерел, які несуть нову інформацію про об'єкт пізнання; 2) отримання нової іїтформації з вщомих джерел; 3) застосування нових методів, які дозволяють розкрити нові сторони явища. Тому остаточно постановка дослід¬ницького завдання є початковим і завершальним етапом пізнання (до нього необхідно повертатись після вивчення об'єкту, щоб внести корективи у попередню робочу гіпотезу).