
- •Предмет, мета, основні поняття курсу «ре», та його звязок з іншими дисциплінами
- •Проблеми та завдання ре та розміщ продукт сил. Характеристика методів, що викор для обгрунтув розміщ виробництва
- •Теорії та моделі рпс: Тюнена, Кристаллера, Фрідмана.
- •Теорії та моделі рпс: Вебера, Льоша, Перру.
- •Закономірності рпс а формув економ регіонів: соц спрямованості у розв регіонів і рпс, економічно ефективного рпс, територ поділу праці, планомірності і керованості.
- •1.Соціальна спрямованість як закономірність розвитку і рпс.
- •Економічно ефективне розміщення продуктивних сил
- •Закономірність територіального поділу праці
- •Планомірність і керованість.
- •Закономірності рпс та фотмув економ регіонів: сталого розвитку виробн, комплексного розвитку і рпс, забезпеч нац. Безпеки, глобалізації та регіоналузації.
- •Сталий розвиток виробництва.
- •Закономірність комплексного розвитку і розміщення продуктивних сил.
- •Забезпечення національної безпеки країни.
- •Глобалізація і регіоналізація.
- •Принципи рпс та формув економ регіонів
- •7)Пр-п комплексного розміщення гос-ва.
- •Природні фактори рпс та формув економіки регіонів
- •1. Демографічний фактор.
- •3. Фактор наукомісткості
- •4. Споживчий фактор
- •Економічні та технічні фактори рпс та формув економіки регіонів
- •2. Фактор ринкової кон’юнктури
- •Фактор економіко-географічного положення
- •Фактори сталого розвитку продуктивних сил
- •Вплив природних передумов на територіальну організацію виробництва. Значення прир-ресурс потенціалу у розвитку і розміщ продукт сил
- •Роль демограф передумов у розміщенні продуктивних сил. Сучасна демографічна ситуація в Україні , її регіон особливості
- •Трудові ресурси України, їх структура. Трудорсурсна ситуація та її регіональні особливості
- •Ринок праці та забезпечення ефективної зайнятості. Проблема безробіття в Україні.
- •Фактори формування єдиного народногосподарського комплексу у та його основні риси
- •Структура єдиного народногосподарського комплексу у та характеристика його основних складових
- •Промисловість у як найважливіша структурна ланка господарського комплексу. Форми організації промислового виробництва.
- •Структура паливно-енергетичного комплексу у та його значення у розвитку регіонів і країни вцілому. Регіональні особливості розвитку пек
- •Вугільна промисловість у, її значення, регіональні особливості розміщення, сучасний стан та перспективи розвитку
- •Нафтова промисловість у, її знач, регіон особл розміщ, сучасний стан і перспект розв
- •Газова промисловість у, її значення, регіональні особл розміщ, сучасний стан і перспект розвитку.
- •Електроенергетика у, її значення та сучасна структура виробництва і споживання електроенергії. Передумови розміщ різних видів електростанцій
- •Значення металургійного комплексу у розвитку у. Основні проблеми та перспективи розвитку галузей металургійного комплексу
- •Чорна металургія у, її знач у розміщ продуктивних сил, структура, регіональні особливості, сучасний стан і проблеми розвитку
- •Кольорова металургія у, її значення, структура, принципи розміщеня основних галузей та основні центри
- •Машинобудівний комплекс, його галузева структура та народногосподарське значення. Фактори впливу на розвиток і розміщення підприємств машино буд
- •Фактори та регіональні особливості розміщення галузей важкого і загального машинобудування
- •Фактори та регіональні особливості розміщення галузей середнього ы точного машинобудування
- •Роль хімічного комплексу у розміщенні продуктивних сил і розв регіонів. Загальні фактори розміщення підпр хім промисловості
- •Фактори та регіональні особливості розвитку і розміщення підприємств гірничо-хімічної та фармацевтичної промисловості у
- •Регіональні особливості розвитку і розміщення підприємств основні хімії
- •Лісопромисловий комплексу у:регіональні особливості розвитку та розміщення. Проблеми та перспективи розвитку
- •Будівельний комплекс у: регіональні особливості розвитку та розміщення, його роль у народному господарстві
- •Апк у, галузева структура і особливості розвитку в ринкових умовах
- •Галузі, які забезпечують переробку сільськогосподарської продукції (харчова, легка).
- •Терит поділ праці, його роль у формув регіональних соц.-економ систем. Система коефіцієнтів для визначення галузей спеціалізації регіонів
- •Фактори регіонального розвитку. Типологія економічних регіонів
- •Диференціація регіонів за рівнем соц.-економ розв. Депресивні території у
- •Соціально-економічна сутність районування. Фактори економічного районування. Значення економічного районування
- •Еконосічне районування ,як складова процесу розміщення продуктивних сил. Мережа економ районів України
- •Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики
- •Загальна характеристика механізму реалізації регіональної економічної політики
- •Бюджетно-фінансове регулювання регіонального розвитку
- •Мета, фактори створення та основні риси вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку
- •Досвід створення вез в Ук.
- •Класифікація вільних економічних зон за організаційно-функціональною ознакою
- •Досвід створення вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку в Україні
- •Значення міжрегіонального та прикордонного співробітництва у розвитку регіонів. Досвід створення євро регіонів вУкраїні
- •Міжнародний поділ праці та його значення у формуванні зовнішньоекономічних зв’язків
- •Участь України у міжнародному поділі праці. Характеристика основних форм зовнішньоекономічних зв’язків
Міжнародний поділ праці та його значення у формуванні зовнішньоекономічних зв’язків
Сучасний світовий розвиток характеризується посиленням економічних зв'язків і взаємодії між країнами. В першу чергу, це пов’язано з необхідністю вирішення глобальних проблем, які стоять перед людством. В сучасних умовах жодна країна світу не може повноцінно розвиватися без участі в міжнародному співробітництві.
Жодна країна світу, на якому б рівні економічного розвитку вона не знаходилася, не може нормально розвиватися поза світовим господарством, без тісних економічних зв'язків з іншими країнами світу.
Міжнародні економічні зв'язки — це система господарських зв'язків між національними економіками країн на основі міжнародного поділу праці.
Саме ці зв'язки сприяють:
зростанню національного доходу;
прискореному розвитку науково-технічного прогресу;
підвищенню рівня життя населення країни;
впливають на загальну атмосферу довіри між країнами, на зміцнення їх партнерських відносин та взаєморозуміння і добросусідства.
І наша незалежна Україна на сучасному етапі розвитку потребує входження у світове господарство на принципах рівноправності у взаємовідносинах. Світові економічні зв’язки потрібні Україні для того, щоб швидше подолати глибоку економічну кризу.
Нині Україна здійснює зовнішні економічні зв'язки майже з 190 країнами світу. Але в більшості випадків Україна ще не може бути рівноправним партнером.
Особливості сучасного рівня розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України:
1. Після розпаду колишнього Радянського Союзу відбувся розрив господарських зв'язків України з іншими країнами, і насамперед з Росією. Через це Україна втратила частину своїх традиційних ринків збуту, зупинилося чимало підприємств через відсутність комплектувальних виробів тощо. Більше того, Росія значною мірою втратила інтерес до виготовлених у нашій країні виробів, приладів, машин, а також виплавленого металу тощо внаслідок зростання їх енергомісткості та ціни. Тому навіть ті вироби, в яких вона зацікавлена, не можуть бути реалізовані на її ринку, оскільки вони дорожчі за зарубіжні аналоги на 30—50 %.
2.Низька конкурентоспроможністю продукції на світових ринках (навіть ті товари, на які є попит на зовнішніх ринках, дуже часто не відповідають міжнародним стандартам);
3. Переважання в експорті України паливно-сировинних ресурсів (більше 70 %);
4. Низька частка машин, обладнання, об'єктів інтелектуальної власності (патентів, ліцензій, ноу-хау) в експорті (до 10 %);
5. Незначна частка в експорті товарів, які виробляють відповідно до договорів про міжнародну спеціалізацію та кооперування виробництва;
6. Висока частка бартерних операцій у зовнішньоекономічній діяльності та господарській діяльності всередині країни;
7. Відсутність стабільного законодавства, науково обґрунтованої політики зовнішньоекономічної діяльності.
Розміщення продуктивних сил країн світу, і в тому числі України, нерозривно пов'язано з розвитком міжнародного поділу праці і формуванням міжнародних економічних зв'язків.
Міжнародний поділ праці — це спеціалізація окремих країн на виробництві тієї чи іншої продукції чи наданні послуг у світовому масштабі.
Кожна країна світу концентрує на своїй території виробництво певних видів продукції, для виробництва якої вона має найбільш сприятливі соціально-економічні і природні передумови. У виробництві продукції галузей спеціалізації країна повинна мати певні переваги перед іншими країнами світу.
Для цього вона повинна мати:
- кваліфіковані кадри;
- розвинуту науково-дослідну базу;
- достатній природно-ресурсний потенціал;
- вигідне економіко-географічне положення;
- специфічні агрокліматичні умови;
- значний попит на продукцію галузей спеціалізації на світовому ринку та високий рівень її конкурентоспроможності.
Міжнародний територіальний поділ праці – це процес концентрації в окремих країнах виробництва товарів та надання послуг понад необхідні внутрішні потреби у розрахунку на їхній обмін або продаж іншими країнами..
Розрізняють три типи міжнародного поділу праці:
1. Загальний ТПП – розподіл праці у сфері виробництва: добувна, обробна промисловість, сільське господарство (при цьому міжнародна спеціалізація окремих країн визначається наявністю сприятливих природно - кліматичних умов, при цьому країни-експортери поділяються на індустріальні, сировинні та аграрні);
2. Частковий ТПП – це спеціалізація на рівні певних галузей виробництва, видів готової продукції, що означає зростання ролі міжгалузевого обміну готовими виробами (цьому типу ТПП властивий вищий рівень диверсифікації виробництва та експорту);
3. Одиничний міжнародний ТПП – спеціалізація окремих країн на виготовленні окремих вузлів, деталей, агрегатів та компонентів продукції, на технологічних стадіях промислового виробництва (цей ТПП властивий високорозвиненим країнам).
Міжнародний поділ праці постійно зазнає змін як за структурою товарообігу, так і за набором країн спеціалізації.
Останнім часом стали помітні зрушення у міжнародному поділі праці:
- зменшилась роль сировинного фактору у розміщенні продуктивних сил у зв’язку з досягненням науково-технічного прогресу, а також зниженням матеріало- та енергомісткості виробництва;
- поглибилась спеціалізація виробництва у межах окремих держав, яка направлена на поліпшення якості продукції, зниження її собівартості за умов жорстокішої конкурентної боротьби на світовому ринку (у більшості розвинених країн Європи понад 50% виробництва орієнтовано на експорт – а це є стимулом промислового прогресу);
- крім міжгалузевого поділу праці розвивається внутрішньогалузевий ( один з напрямків внутрішньогалузевої спеціалізації – обмін деталями, вузлами та комплектуючими виробами , як приклад можна привести спеціалізацію у машинобудуванні);
- зросло значення міжнародної передачі технології, а також різко зменшився період від моменту наукового відкриття до його впровадження у виробництво (використання іноземних технологій викликало технічну революцію не тільки в Японії, але й у багатьох Нових Індустріальних Країнах. Завдяки науково-технічному прогресу на ринку постійно змінюється лідерство у виробництві).