36. Бюджетно-фінансове регулювання регіонального розвитку

Сучасний стан державного управління регіональним розвитком та

процеси децентралізації гостро вирізняють проблему бюджетного регу-

лювання регіонального розвитку. Виникнення конфліктних ситуацій між

центром та регіонами щодо обсягів трансфертної підтримки свідчить не

тільки про надмірну заполітизованість процесу фінансової децентраліза-

ції, а й про те, що сам механізм формування місцевих бюджетів є недо-

статньо ефективним. Звідси удосконалення механізму формування місце-

вих бюджетів, зокрема його складової – бюджетного регулювання, стало

однією з нагальних проблем, вирішення якої впливає на добробут кожного

громадянина і розвиток економіки регіонів загалом.

Концептуальною основою матеріально-фінансового забезпечення міс-

цевого розвитку має стати децентралізація міжбюджетних відносин. Вона

має базуватися на оптимальному поєднанні та врахуванні інтересів цен-

тральних та місцевих органів влади, органів місцевого самоврядування,

населення, виробничих структур.

Фінансова децентралізація вважається найефективнішою формою уп-

равління бюджетними коштами на місцях. Її основою є принцип зменшен-

ня ступеня впливу центру на розвиток регіонів і регіональної економіки

зокрема. Фінансова децентралізація передбачає процес розподілу функцій

та повноважень, а також фінансових ресурсів і відповідальності між цент-

ральним та місцевими рівнями управління.

Сучасна трансфертна політика покращує загальну ситуацію з нівелю-

ванням надмірних різниць у зазначених показниках місцевих бюджетів

(збільшується загальна сума доходів та видатків у розрахунку на одну осо-

бу), але це збільшення відбувається нерівномірно.

Неефективність політики бюджетного вирівнювання порушує питан-

ня про необхідність реформування механізмів надання міжбюджетних

трансфертів. Основним заходом у цьому є формування зацікавленості

бюджетів-донорів передавати кошти з метою стимулювання економічної

ініціативи на місцях, залишаючи певну частку сум перевиконання доходів

у розпорядженні місцевих органів влади. Ці заходи мають прискорити

процес побудови бюджетно-фінансової системи, відповідної демократич-

ним принципам існування, із відповідністю фінансових ресурсів повнова-

женням усіх ланок управління.

Необхідно припинити практику масштабного вилучен-

ня фінансових ресурсів у регіонів з наступним їх перерозподілом

і надати перевагу методам стимулювання економічної ініціативи

на місцях. У такий спосіб можна уникнути утриманських настроїв у

регіонів-реципієнтів.

Позитивними результатами від запропонованих змін стануть оп-

тимізація і стабілізація фінансових потоків у країні; зростання наповне-

ності доходної частини місцевих бюджетів і розширення законодавчих

рамок, у межах яких місцеві органи виконавчої влади та органи міс-

цевого самоврядування можуть приймати рішення; розвиток місцевої

ініціативи; вирівнювання соціальних показників; зменшення соціальної

напруженості.

36. Мета, фактори створення та основні риси вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку

Вільна економічна зона – це частина тер. держави, на якій встнановл. спец. правовий режим економічної діяльності і порядок застосування законодавства країни орієнтованого на посилання зовн-ек. зв’язків насамперед за рахунок залучення іноземного капіталу.

Територія пріоритетного розвитку – це частина території, держави на якій склалися не сприятливі соц-екон. і екологічні умови, незадовільна зайнятість та низький рівень заходів нас. і на якій впровадж. спеціальний режим інвестиційної діяльності для створення нових робочих місць, а також покращ. економічної або екологічної ситуації.

Фактори створення ВЕЗ:

• вигідне ЕГП

• розміщення поблизу великих транспортних вузлів

• близькість державного кордону

• наявність у достатній кількості ресурсного потенціалу.

• забезпеченість об’єктами виробничої соц. інфраструктури.

• відсутність обмежень екол. хар-ру

Мета створення ВЕЗ:

• активізація господарської діяльності (підприємства)

• залучення іноземних інвестицій

• залучення і впровадження нових технологій і ринкових методів

• покращення використання трудових і природних ресурсів

• прискорення соц-екон розвитку

Основні риси ВЕЗ:

• відсутність міста або мін його рівень

• пільговий режим оподаткування

• сприятливий кредитний режим

• спец режим інвестиційної діяльності

Класифікація ВЕЗ

1.Торгівельно – складські зони (це бушитні зони, в яких товари іноземного походження можуть зберігатися, продаватися, купуватися без звичайних митниць):

- зони вільної торговлі (обмежені або скасовані міста і спрощена процедура експортно-імпортного контролю над товарами, що надходять у зону)

- вільні порти (вантажно – розвантажувальні роботи + ремонт суден)

- митні склади (розміщення в місцях товарів або населення)

- зони дьютифрі (безмитний продаж товарів або у міжнародних аеропортах, або морських портах)

2. Промислово – виробничі зони (це зони, до яких ввозять не тільки товар, а й капітал; займ. не тільки торгівлею, а й виробн. діяльністю):

- експортно-виробнича зона (які орієнт. на зовнішню торгівлю)

- імпортно-виробнича зона (спрямована на імпорт)

- промислові зони(це поєднання підприємств з нац., іноземними і спільним капіталом, які перебувають на території однієї країни)

3. Науково-технічні зони (це частина території держави з високою концентрацією високотехнологічних вир-в, які розташовані поблизу крупних наукових центрів (інноваційні центри, технопарки,технополіси, науково-техн. парки))

4. Сервісні зони(це зони з пільговим режимом підприємницької діяльності для фірм і організацій, що надають різні фінансово-економічні, страхові та ін. послуги):

- офшорні зони(різновидність ВЕЗ, в яких підприємствам забороняється виробнича діяльність)

5. Вільні банківські зони (це зони пільгового банківського підприємства)

6.Рекреаційно – туристичні зони (це ВЕЗ , які створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний потенціал з метою ефективного використання, а також активізації підприємницької діяльності)