Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ShPOR_NA_TELEFON.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
169.7 Кб
Скачать
  1. Терит поділ праці, його роль у формув регіональних соц.-економ систем. Система коефіцієнтів для визначення галузей спеціалізації регіонів

Територіальний поділ праці — це об'єктивний процес розвитку продуктивних сип, при якому відбувається відокремлення різних видів трудової діяльності, спеціалізація окремих виробничих одиниць, обмін між ними продуктами своєї діяльності.

Ця просторова форма поділу праці означає закріплення певних видів виробництва за територіями (районами, країнами). Процес територіального поділу праці проходить на основі розвитку спеціалізації господарських регіонів і взаємозв'язків між ними через обмін. Різні економічні регіони стають все більш взаємопов'язаними і взаємозалежними в процесі розвитку їхніх продуктивних сил, коли усуспільнення виробництва досягає такого високого рівня розвитку, що окремі з них виступають як спеціалізовані частини народного господарства країни. Однак господарська спеціалізація і товарний обмін виконують в територіальному поділі праці різні і протилежні функції. Перша диференціює господарство регіонів країни на виробництві певних видів продукції і перетворює їх у взаємозалежні. Друга об'єднує (інтегрує) ці регіони як взаємопов'язані частини єдиного цілого.

Система показників, що визначає галузі спец. регіону:

1)коефіцієнт спеціалізації

Ксв/Р*100%

Р-сукупний суспільний продукт, який виробляється в регіоні

Рв - \-\-\ який вивозиться за межі регіону.

2)коефіцієнт виробництва продукції на душу населення. Якщо показник близиться до 1, то галузь виробл. стільки, скільки потрібно регіону, в іншому випадку – не є спеціалізацією.

Кд=(Грк)/(Нрк)

Гр – показник галузі регіону.

Гк – показник галузі країни

Нр – населеня регіону

Нк – населення країни

3)Коефіцієнт локалізації (концентрації). Якщо Кл>>1-спец. регіону

Кл= (Грр)/(Гкк)

Гр – показник галузі регіону.

Гк – показник галузі країни

Пр – загальне промислове вир-во в регіоні

ПК – загальне промислове виробництво країни.

4)Коефіцієнт міжрайонної товарності. Характеризує місце регіону в товарообігу.

Кмт = Ввив / Ввир р.

Ввив-вартість продукції, яка вивозиться за межі регіону

В вир. р. – вартість продукції, яка виробляється в регіоні.

  1. Фактори регіонального розвитку. Типологія економічних регіонів

Фактори, що впливають на формування і регіонів, і районів:

1)Територіальний поділ праці(спеціалізація, кооперування, комбінування)

2)ЕГП(спец окремого регіону)

3)концентрація вир-ва(тер. Локалізація виробничого комплексу на певній території; впливає на зменшення витрат)

4)природно-ресурсний потенціал

5)трудовий потенціал(к-сть трудових ресурсів, якісний склад труд рес-ів)

6)виробничий потенціал

7) наявність великих міста.

8) рівень розвитку інфраструктури (особливо соціальної)

Типи регіонів:

1)Залежно від структури економ регіону(індустріальні, інд-агр, аграрні території)

2)З погляду процесів реформування еконміки ( регіони, які адаптувалися до нових умов госп-ня, і які не адаптув)

3)в залежності від стану зовнішньо-економ зв’язків(експортно- і імпортно-орієнтовані регіони)

4)В залежності від природно-географічного і ЕГП (стратегічно важливі регіони, прикордонні, основні, глибинні(віддалені), приморські і гірські)

5) По відношенню до існуючих адміністративно-територіальних одиниць.

а)регіони, як адміністративна одиниця субнаціонального рівня(хар-ка: чітко визначені кордони, знаходяться в ієрархічній системі держ. управління)

б)регіони як неадміністративна одиниця національного рівня(не завжди кордони співпадають)

в) євро регіони (регіони, частина яких знаходиться за межами тер. Держави і поза юрисдикцією данної держави.)

г) регіони, на яких реалізується певна програма (напр. програма розвитку рекреаційного комплексу)

6)За рівнем соц-економ розвитку регіонів.

Критерії поділу регіонів: 1)ВВП / на душу населення; 2)фінансовий стан регіонів; 3) склад найважливіших галузей вир-ва; 4) показник інвестиційної активності; 5) доходи населення; :6) показники демограф розвитку; 7)зайнятість і ринок праці; 8) показник якості життя; 9)рівень техногенного навантаження.

Фактори, що впливають на визначення типології регіонів: наявність або відсутність певних природних ресурсів; наяв. або відсутн. ринку сбуту товарів; розвинена або нерозвинена транспортна мережа; впровадження або не впровадження НТП; сприятлива або несприятлива демографічна ситуація.

Регіони поділяються на високорозвинені та проблемні.

Високорозвинені (динамічні)- це регіони з прогресивним станом економіки, високим рівнем життя населення; проблемні-регіони розвиток яких з певних причин відстають від середньодержавного рівня, які поділяються на слаборозвинені - регіони економ. відсталість яких викликана географ та історичними факторами, депресивні-проблемні регіони ,які не в змозі самостійно без допомоги держави вирішити свої проблеми.

Характеристика слаборозвинених регіонів:1)обмежений рівень і нераціональна структура зайнятості 2)несприятливі умови для активізації інвестицій для розвитку соц сфери.

Причини депресивності:1)несприятлива демографічна ситуація(зменш. числ населення)недосконала територіальна і галузева структури 3)природні та антропогенні катастрофи + наявність екологічних проблем. 4) соц.-пол. конфлікти 5) наявна структурна криза вир-ва. 5) виснаження родовищ корисних копалин.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]