18. Промисловість у як найважливіша структурна ланка господарського комплексу. Форми організації промислового виробництва.

Промисловість – найважливіша структурна ланка (сектор) господарського комплексу України. На неї припадає 1/3 основних фондів, понад 35% населення, зайнятого в народному господарстві. Провідна роль промисловості в економіці України визначається, перш за все, тим, що, забезпечуючи всі галузі народного господарства знаряддями праці та новими матеріалами, вона є найбільш активним фактором науково-технічного прогресу і розширеного відтворення в цілому. Серед інших галузей господарства промисловість вирізняється комплексно- і районоутворюючими функціями. Темпи росту, рівень розвитку і структура промисловості – важливі показники не тільки кількісної, але і якісної характеристики народного господарства та життєвого рівня населення. Від рівня розвитку індустрії залежить технічний рівень виробництва, структура господарства, його територіальна організація.

Форми організації промислового виробництва:

1)Диверсифікація - означає одночасний розвиток різних, невзаємопов'язаних видів виробництв, розширення номенклатури та асортименту вироблюваної продукції в межах одного підприємства. відображує процес розширення його підприємницької діяльності. Підприємство використовує власні нагромадження не тільки для підтримки і розвитку свого основного бізнесу, а й для освоєння нових видів продукції, створення нових виробництв.

2)Спеціалізація— це процес зосередження випуску певних видів продукції в окремих галузях промисловості, на окремих підприємствах та в їх підрозділах, тобто це процес виробництва однорідної продукції або виконання окремих технологічних операцій на підприємствах, в об'єднаннях або галузях.

У промисловості розрізняють такі форми спеціалізації:

1. подетальну (виробництво деталей, агрегатів, вузлів тощо);

2. предметну (випуск певного виду готової продукції);

3. технологічну (виконання окремих стадій технологічного процесу).

Основні переваги спеціалізації:

1. це хороша основа для механізації та автоматизації виробництва;

2. на спеціалізованих підприємствах, як правило, вища якість продукції, ніж на звичайних;

3. більше можливостей для застосування продуктивної техніки і технології та ефективного їх використання;

4. досягається зменшення витрат на виробництво продукції за рахунок вищого рівня механізації та автоматизації праці, застосування кваліфікованішої робочої сили;

5. зумовлюється необхідність об'єктивного розвитку стандартизації та сертифікації виробництва.

3)Кооперування— це тривалі виробничі взаємозв'язки підприємств, що спільно виготовляють кінцевий продукт. Основна умова кооперування — широка мережа подетально і технологічно спеціалізованих та організаційно відокремлених виробництв. За формами спеціалізації у промисловості розрізняють три форми кооперування:

• подетальну (кілька спеціалізованих підприємств постачають головному заводу вузли та деталі для подальшого збирання та випуску готової продукції);

• предметну (спеціалізовані підприємства постачають певні вироби головним заводам, що збирають та випускають готову продукцію);

• технологічну (спеціалізовані підприємства постачають головним заводам напівфабрикати власного виготовлення).

4)Комбінування— це поєднання в одному підприємстві різногалузевих виробництв, взаємопов'язаних технічно, економічно і організаційно. До характерних ознак комбінованого підприємства (комбінату) належать:

1. об'єднання різнорідних виробництв;

2. пропорційність різнорідних виробництв;

3. техніко-економічна та організаційна єдність виробництва;

4. єдине енергетичне господарство, спільні допоміжні та обслуговуючі виробництва.

З позицій економіки комбінування є однією з найпрогресивніших форм концентрації і організації виробництва, оскільки сприяє якнайповнішому використанню всіх ресурсів підприємства, а саме:

1. розширенню сировинної бази промисловості;

2. зменшенню матеріаломісткості продукції за рахунок комплексного використання сировини, відходів виробництва і безперервності технологічного процесу;

3. зниженню транспортних видатків;

4. ефективнішому використанню основних виробничих фондів і потужностей підприємства;

5. скороченню тривалості виробничого циклу;

6. зменшенню інвестицій на розвиток добувних галузей промисловості;

7. зменшенню виробничих відходів і тим самим позитивному впливу на навколишнє природне середовище.

5)Конверсія - характеризує істотне перепрофілювання частини або виробничого потенціалу підприємства загалом на виробництво іншої продукції під впливом докорінної зміни ринкового середовища або глобальних чинників розвитку економіки.

Процеси конверсії здійснюються за загальнонаціональними програмами, які розроблює і затверджує найвище керівництво країни. У конверсійних програмах України існують такі загальні пріоритети:

• розробка устаткування для виробництва продуктів харчування;

• створення медичної та іншої техніки для охорони здоров'я;

• виготовлення товарів масового споживання.