
- •1.Предмет і особливості методології.
- •2. Зародження і розвиток макро.
- •3.(4) Особливості методів макроаналізу ex post, ex ante.
- •5. Макровеличини їх види та способи вимірювання
- •Використовувані статистичні показники
- •6. Ввп. Національний обсяг виробництва. Його зміст та показники
- •8. Показники обсягу виробництва, обчислені на основі ввп
- •9. Динаміка загального рівня цін. Національний і реальний ввп
- •10 .Зайнятість населення та її показники.
- •11. Ставка проценту її види та значення для макроекономічних моделей
- •Види процентних ставок:
- •12 . Зайнятість і безробіття. Повна зайнятість і природне безробіття
- •13. Механізм функціонування ринку праці: кейнсіанський і неокласичний підходи
- •14. Чинники, що впливають на природне і циклічне безробіття
- •15. Втрати від безробіття. Закон Оукена
- •16. Стагфляція як макроекономічне явище: сутність та засоби подолання.
- •17. Сукупний попит. Нецінові фактори сукупного попиту.
- •Нецінові фактори сукупного попиту
- •18. Сукупна пропозиція та рівновага товарного ринку.
- •19. Макроекономічна рівновага
- •20. Пропозиція грошей. Грошова маса. Грошовий мультиплікатор
- •23. Причини та наслідки інфляції. Антиінфляційна політика
- •24. Інфляція та безробіття. Крива Філіпса
- •25. Доходи домогосподарств в моделі економічного кругообігу. Особистий дохід і особистий наявний дохід
- •26. Диференціація доходів домогосподарств. Крива Лоренца і коефіцієнт Джіні
- •27. Кейнсіанська теорія споживання.
- •28. Функції споживання с урахуванням фактору часу. Гіпотеза життєвого циклу. Гіпотеза перманентного доходу
- •29. Роль інвестицій в економіці. Валові і чисті інвестиції.
- •30. Інвестиційні функції
- •Неокласична функція інвестицій
- •31. Індуковані інвестиції та ефект акселератору
- •32. Сукупні витрати і рівноважний ввп. Методи «витрати-випуск» і «вилучення-ін’єкції»
- •Метод «витрати-випуск»
- •Метод «вилучення-ін’єкції»
- •34. Мультиплікатор витрат
- •35. Сукупні витрати і потенційний ввп. Рецесійний і інфляційний розриви
- •38.Кейнсіанська теорія економічного зростання
- •39. Модель економічного зростання р. Солоу. «Золоте правило накопичення»
- •40. Внесок факторів виробництва в економічне зростання
- •41. Фіскальна політика: сутність, види та інструменти.
- •42. Стабілізаційна політика. Фіскальна і монетарна політика як інструменти реалізації стабілізаційної політики
- •43. Дискреційна фіскальна політика. Фіскальна експансія і рестрикція
- •44. Недискреційна (автономна) фіскальна політика та її дія протягом економічного циклу. Вбудовані стабілізатори.
- •47. Фіскальна політика і дефіцит бюджету. Структурний і циклічний дефіцити бюджету
- •48. Цілі і інструменти монетарної політики.
- •49. Передатний механізм монетарної політики. Кінцеві і проміжні цілі монетарної політики
- •50. Передатний механізм монетарної політики у кейнсіанській теорії
- •51.Рівновага на товарному і грошовому ринках. Модель is-lm.
- •52.Теорії міжнародної торгівлі: сутність та генезис
- •53. Платіжний баланс, його складові. Взаємозв’язок платіжного балансу з резервними активами центрального банку.
- •54.Валютний курс. Паритет купівельної спроможності.
- •55. Міжнародні валютні системи: сутність та генезис.
- •56.Номінальний і реальний валютний курс. Фіксований та плаваючий валютний курс.
- •58.Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •2. Нетарифное регулирование:
- •59.Чистий експорт та його вплив на макроекономічну рівновагу в моделі ad-as
- •60.Відкрита економіка: характерні ознаки, види.
25. Доходи домогосподарств в моделі економічного кругообігу. Особистий дохід і особистий наявний дохід
Споживання домогосподарств – це їх витрати на споживчі товари та послуги, які залежать від їх доходів. Тому виникає питання як формуються доходи домогосподарств і зокрема та їх частина, яка спрямовується на споживання. Кругопотік ресурсів, продуктів і доходів.
Рис. 6.1 показує, що домогосподарства взаємодіють з підприємствами через ринок ресурсів і ринок продуктів. В процесі цієї взаємодії домогосподарства формують свої доходи і витрати на споживання.
Якщо особистий дохід пов’язувати з джерелами формування, то його величину можно визначити за такою формулою:
Особистий дохід = заробітна плата найманих працівників + змішаний дохід + дохід від активів+ соціальні трансферти
Рішення домогосподарств про необхідність заощаджувати частину свого наявного доходу обумовлюється в першу чергу бажанням захистити себе від непередбачуваних обставин (хвороби, нещасного випадку, безробіття тощо) або для фінансування запланованих майбутніх витрат , які вимагають значних коштів. Але схильність домогосподарств до заощаджень залежить не лише від їх бажання, а й від їх можливостей, які визначаються рівнем їхнього доходу. На макрорівні та частка наявного доходу домогосподарств, яка спрямовується на споживання, залежить від рівня диференціації особистих доходів.
26. Диференціація доходів домогосподарств. Крива Лоренца і коефіцієнт Джіні
Для аналіза рівня диференціації доходів домогосподарств застосовуються різні методи та показники. Серед них найчастіше використовується крива Лоренца (рис. 6.2).
Крім кривої Лоренца для визначення рівня диференціації особистих доходів використовують такі показники як децільний коефіцієнт і коефіцієнт Джині. Децільний коефіцієнт відображає співвідношення між середніми доходами 10% найбільш багатої частини населення і доходами 10% найбіднішої частини населення. Коефіцієнт Джині показує рівень концентрації доходів населення.
На базі кривої Лоренца коефіцієнт Джині розраховують діленням площі, що знаходиться між бісектрисою і кривою Лоренца, на площу трикутника сторонами якого є бісектриса, горизонтальна вісь і права вертикальна вісь. Коефіцієнт Джині може коливатися від 0 (абсолютна рівність) до 100 (абсолютна нерівність). Отже, чим вище коефіцієнт Джині, тим більше нерівність у розподілі доходу, тим більше крива Лоренца відхиляється від бісектриси.
27. Кейнсіанська теорія споживання.
Згідно з кейнсіанською теорією основним чинником, який визначає величину споживання в кожному періоді є поточний дохід домогосподарств. Якщо він зростає, то домашні господарства готові витрачати більше своїх коштів на споживчі товари і послуги в кожному поточному періоді. Такий висновок Кейнса суперечив поглядам його попередників, тобто прихильників класичної теорії, які вважали, що вирішальний вплив на споживання справляє процентна ставка.
Кейнс не заперечував, що процентна ставка може впливати на споживання. Але, на його думку, її вплив на споживання не є головним. Згідно з кейнсіанською теорією головним чинником споживання є особистий наявний дохід, яким розпоряджаються домогосподарства у кожному поточному періоді. Залежність споживання від цього доходу він назвав функцією споживання, яку в алгебраїчній формі можна виразити так:
С
=
+ с
· DI
де С – споживання домогосподарств (приватне споживання)
- автономне споживання
с - гранична схильність до споживання.
DI – наявний поточний дохід домогосподарств
Крім наявного доходу в рівнянні споживання залежить від граничної схильності до споживання і автономного споживання. При цьому принципову роль в кейнсіанській функції споживання відіграє гранична схильність до споживання (арc). Вона являє собою коефіцієнт, який показує, на скільки зміниться величина споживання при зміні доходу на одну одиницю. Це визначаеться за формулою:
АР
Гранична схильність до споживання характеризує рівень використання поточного доходу на поточне споживання.
Оберненою стороною граничної схильності до споживання є гранична схильність до заощаджень (арs). Вона являє собою коефіцієнт, який показує наскільки одиниць змінюється величина заощаджень при зміні доходу на одиницю:
АР