10. Поняття і структура правовідносин

Правовідносини – це врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких мають суб’єктивні права і юридичні обов’язки, що забезпечуються державою.

Ознаки правовідносин:

1. Суспільні відносини, що виникають на основі норм права.

2. Відносини, що охороняються державою і становлять основу державного примусу.

3. Зв'язок між особами через суб’єктивні права і юридичні обов’язки.

4. Відносини, для яких потрібна наявність волі хоча б одного з учасників.

Структуру правовідносин складають такі елементи: суб’єкти, об’єкти, юридичний і фактичний зміст.

Суб’єкти правовідносин – наділені правосуб’єктністю їх учасники. В юридичній науці розрізняють такі елементи правосуб’єктності:

• правоздатність – здатність бути носієм суб’єктивних прав і юридичних обов’язків; виникає з моменту народження особи і припиняється з її смертю;

• дієздатність – здатність своїми діями набувати і самостійно здійснювати суб’єктивні права й виконувати юридичні обов’язки (розрізняють повну дієздатність – з 18 років, неповна – 14-18 років, часткова – особи до 14 років).

Недієздатність особи визначається лише судом.

Структуру правовідносин перегляньте по таблиці:

1. Суб’єкти правовідносин

фізичні особи:

- громадяни;

- іноземці;

- особи без громадянства;

- народи, нації;

- національні меншини; юридичні особи:

- підприємства;

- установи;

- організації;

- держава;

- адміністративні одинці.

2. Об’єкти правовідносин – соціальні блага, з приводу яких суб’єкти вступають у відносини.

Розрізняють:

матеріальні цінності

- речі (рухоме і нерухоме майно);

- цінні папери (гроші, акції, облігації, документи). нематеріальні цінності

- особисті немайнові блага (життя, честь, гідність);

- результати інтелектуальної праці;

- послуги виробничого і невиробничого характеру.

3. Зміст правовідносин – права та обов’язки сторін характеризуються синтезом фактичного і юридичного змісту.

Юридичний зміст – це суб’єктивні юридичні права та обов’язки суб’єктів правовідносин, які потенційно визначають межі можливої поведінки.

Фактичний зміст – це сама поведінка суб’єктів, їхня діяльність, у якій реалізуються суб’єктивні юридичні права.

Юридичні факти – це конкретні життєві обставини, з настанням яких виникають, змінюються чи припиняються правовідносини.

Юридичні факти поділяються на: дії, що залежать від волі особи; події , що не залежать від волі особи.

11. Підстави виникнення, зміни і припинення правовідносин

Правові відносини виникають, змінюються і припиняються на певних підставах.

Виділяють два види підстав виникнення правовідносин:

1) матеріальні (загальні): а) наявність суб'єктів права (не менше двох) як учасників правовідносин; б) наявність об'єкта правовідносин - матеріальні і нематеріальні блага, з приводу яких (володіння ними, їх охорона та захист) суб'єкти права вступають у взаємовідносини;

2) юридичні (спеціальні): а) норма права; б) правосуб'єктність учасників правовідносин: правоздатність, дієздатність, деліктоздатність; в) юридичний факт (підстава виникнення, зміни і припинення правовідносин). Двом видам підстав виникнення правовідносин відповідають два аспекти їх змісту:

1) матеріальний (фактичний) - фактична поведінка (дія чи бездіяльність) учасників суспільних відносин, яку правомочний може, а правозобов'язаний повинен здійснити, тобто реальні дії з реалізації суб'єктивних прав і юридичних обов'язків;

2) юридичний - права й обов'язки сторін; ширше - суб'єктивне право, юридичний обов'язок, повноваження, юридична відповідальність (для посадових осіб).

Юридичний зміст свідчить, що в оболонку правовідносин втягнуто опосередковувані фактичні відносини не повністю, а тільки в тій частині, в тому складі, який передбачений правами й обов'язками.

Зауважимо, що зміст правовідносин є способом взаємного зв'язку між суб'єктами права. Структура змісту може бути простою (суб'єктивне право і юридичний обов'язок) і складною (у посадових осіб - повноваження, юридична відповідальність).

Для виникнення, зміни чи припинення правовідносин необхідна не тільки зацікавленість у цьому суб'єктів права, а й певні життєві обставини, факти. Останні можуть бути різноманітними. Не всі з них справляють вплив на правовідносини, а лише ті, що зазначені у нормативно-правових актах, з якими законодавець пов'язує можливість здійснення учасниками правовідносин їх суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.

У різних нормах права, а точніше — у їх гіпотезах, держава визначає вид тих життєвих умов, обставин і фактів, які визнаються значимими в юридичних відносинах і які в обов'язковому порядку тягнуть за собою юридичні наслідки. Такі життєві обставини, умови і факти у правовій теорії і практиці називають юридичними фактами.

З такими юридичними фактами норми права безпосередньо пов'язують виникнення, зміну і припинення правовідносин. У юридичній літературі існує різне визначення юридичних фактів.

Широко визнаним визначенням юридичних фактів є наступне: юридичні факти — це такі сформульовані у гіпотезах правових норм життєві обставини, з якими закон пов'язує виникнення, існування, зміну чи припинення правових відносин. Основні ознаки юридичних фактів полягають у тому, що юридичні факти: а) являють собою різні життєві обставини, умови і факти; б) визначаються у нормах права, точніше у їх гіпотезах; в) слугують неодмінною умовою виникнення, зміни чи припинення правовідносин; г) тягнуть за собою суб'єктивні права і юридичні обов'язки учасників правовідносин; д) забезпечуються державним примусом.

Різновиди юридичних фактів: 1) за вольовою ознакою факти поділяються на:

• події — обставини, що не залежать від волі людини (загибель застрахованого майна від пожежі або повені, народження або смерть людини, закінчення строку, тощо);

• дії — обставини, що залежать від волі людини (складання заповіту, дарування):

а) правомірні (дозволені) дії:

• юридичні акти — така правомірна поведінка, що здійснюється з метою викликати юридичні наслідки (складання людиною заповіту, договір, судове рішення);

• юридичні вчинки — дії, що не мають спеціальної мети викликати юридичні наслідки (знахідка скарбу, написання літературного твору, наукове відкриття).

б) неправомірні (заборонені) дії (правопорушення) (крадіжка, торгівля в недозволеному місці).

• провина;

• злочин.

2) за юридичними наслідками:

• правотворчі — факти, що викликають виникнення правовідносин (укладення договору оренди, прийняття на роботу, обрання на державну посаду тощо);

• правозмінні — факти, що викликають зміну правовідносин (зміна прізвища при одруженні, присвоєння спеціального звання, зміна умов договору оренди, тощо);

• правоприпинні — факти, що викликають припинення правовідносин (звільнення з роботи, розлучення, виконання обов'язку тощо).