
- •Поняття і місце міжнародного приватного права у правовій системі. “Іноземний елемент” та групи майнових відносин з “іноземним елементом” як ознака предмету міжнародного приватного права.
- •Предмет правового регулювання в міжнародному приватному праві. Система міжнародного приватного права.
- •Співвідношення міжнародного приватного та міжнародного публічного права. Зв’язок та відмінності міжнародного приватного та міжнародного публічного права.
- •Уніфікація норм міжнародного приватного права. Види уніфікації норм міжнародного приватного права.
- •1. Види уніфікованих норм й види уніфікацій
- •Уніфіковані норми можуть отримувати форму:
- •Міжнародні організації, що займаються уніфікацією норм мпп, та їх діяльність у цій галузі права.
- •Загальна характеристика принципів міжнародного приватного права.
- •Загальна характеристика джерел міжнародного приватного права.
- •Міжнародні звичаї та судова і арбітражна практика як джерела міжнародного приватного права.(див.Пит.7 )
- •Загальна характеристика національних джерел мпп.
- •Особливості застосування міжнародних договорів як джерел мпп. Міжнародні договори України у системі джерел мпп.
- •Колізійні норми, загальна характеристика та класифікація.
- •Основні формули прикріплення та особливості їх застосування.
- •Трансформація норм міжнародних договорів у норми національного законодавства України.
- •Історія розвитку науки міжнародного приватного права.
- •Методи правового регулювання правовідносин у мпп.
- •Порівняльний метод, особливості його застосування у мпп.
- •Колізійно-правовий метод, особливості його застосування у міжнародному приватному праві.
- •Національний режим та режим найбільшого сприяння у міжнародному приватному праві.
- •Принцип “автономії волі” у міжнародному приватному праві та особливості його застосування.
- •Принцип взаємності та реторсії у мпп.
- •Визначення та вибір права у міжнародному приватному праві.
- •Види імунітету держави та їх характеристика. Європейська конвенція про імунітет держави 1972 року.
- •Поняття особистого закону (статуту) і “національності” юридичної особи.
- •Юридичні особи як суб’єкти мпп.
- •Особистий статут та національність юридичної особи у мпп.
- •Тлумачення , кваліфікація та “конфлікт кваліфікації” у міжнародному приватному праві.
- •Основні способи вирішення питання кваліфікації.
- •Тлумачення, кваліфікація, конфлікт кваліфікації у міжнародному приватному праві.
- •Застереження про публічний порядок:загальна характеристика та правове регулювання за законодавством України.
- •Застереження про публічний порядок: поняття. Справа Форго.
- •Зворотне відсилання та відсилання до закону третьої держави.
- •Обхід закону у міжнародному приватному праві.
- •Правовий статус іноземців та осіб без громадянства в Україні.
- •Законодавство України про біженців.
- •Колізійні питання правового статусу іноземців за законодавством України. Право та дієздатність іноземців.
- •Правовий статус біженців в Україні. Порядок отримання цього статусу.
- •Особливості правового статусу апатридів та біпатридів.
- •Законодавство України про в’їзд та виїзд іноземців на територію держави.
- •Законодавство України про іммігрантів. Порядок отримання іноземцями дозволу на постійне місце проживання.
- •Підстави перебування іноземців на території України та нелегальні мігранти.
- •Правовий статус представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності в Україні.
- •Держава як суб’єкт міжнародного приватного права.
Законодавство України про іммігрантів. Порядок отримання іноземцями дозволу на постійне місце проживання.
імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання;
іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання;
Відповідно
до частин першої та третьої статті 3
Закону "Про правовий статус іноземців
та осіб без громадянства", іноземці
та особи без громадянства можуть у
встановленому порядку іммігрувати в
Україну на постійне проживання або
прибути для працевлаштування на
визначений термін, а також тимчасово
перебувати на її території. Іноземці
та особи без громадянства, які іммігрували
на постійне проживання або прибули для
тимчасового працевлаштування, отримують
посвідки відповідно на постійне або
тимчасове проживання.
Умови
і порядок видачі дозволу на імміграцію,
а також посвідки на постійне проживання
й вирішення інших питань, пов'язаних з
імміграцією іноземців та осіб без
громадянства, визначаються Законом
"Про імміграцію" (далі - закон). У
цьому випадку іноземець (громадянин
Вірменії) має право отримати дозвіл на
імміграцію поза квотою імміграції,
оскільки відповідно до пункту 1 частини
третьої статті 43 Закону "Про імміграцію",
такий дозвіл надається одному з подружжя,
якщо другий із подружжя, з яким він
перебуває в шлюбі понад два роки, є
громадянином України.
Положення
щодо терміну шлюбу не є дискримінаційним,
оскільки спрямоване на уникнення
випадків зловживання правом через
укладання фіктивних шлюбів. Отримання
дозволу на імміграцію відбувається на
підставі статті 9 закону. Для цього ваш
чоловік має особисто подати до спеціально
уповноваженого центрального органу
виконавчої влади з питань імміграції
за місцем проживання або до дипломатичних
представництв та консульських установ
України за кордоном за місцем їхнього
постійного проживання (у разі постійного
проживання іноземця за межами України)
такі документи:
заяву
про надання дозволу на імміграцію;
три
фотокартки;
копію
документа, що посвідчує особу;
документи
про місце проживання особи;
відомості
про склад сім'ї, копію свідоцтва про
шлюб.
Термін
розгляду заяви про надання дозволу на
імміграцію не може перевищувати одного
року з дня її подання. Іноземці та особи
без громадянства, які отримали дозвіл
на імміграцію, мають отримати посвідку
на постійне проживання, що є документом,
який підтверджує право іноземця чи
особи без громадянства на постійне
проживання в Україні.
Частинами
першою, другою та четвертою статті 11
закону встановлено, що особі, яка постійно
проживає поза межами України і отримала
дозвіл на імміграцію, дипломатичне
представництво чи консульська установа
України за її зверненням оформляють
імміграційну візу, що є чинною упродовж
року з дня її оформлення. Зазначена
особа в'їжджає на територію України в
порядку, встановленому законодавством
України.
Після
прибуття іммігранта в Україну він
повинен звернутися упродовж п'яти
робочих днів до органу спеціально
уповноваженого центрального органу
виконавчої влади з питань імміграції
за місцем проживання із заявою про
видачу йому посвідки на постійне
проживання. До заяви мають додаватися
копія паспортного документа заявника
із проставленою в ньому імміграційною
візою та копія рішення про надання
дозволу на імміграцію.
Особі,
яка перебуває на законних підставах в
Україні і отримала дозвіл на імміграцію,
орган спеціально уповноваженого
центрального органу виконавчої влади
з питань імміграції за місцем її
проживання видає посвідку на постійне
проживання протягом тижня з дня подання
нею відповідної заяви. До отримання
зазначеної посвідки на постійне
проживання особа має статус іноземця
чи особи без громадянства, що тимчасово
перебуває в Україні.
У
випадках, передбачених статтями 12, 13
закону, дозвіл на імміграцію може бути
скасований, а посвідка на постійне
проживання вилучена, і в такому разі
особа (щодо якої прийняте таке рішення)
повинна виїхати з України упродовж
місяця з дня отримання копії рішення
про скасування дозволу.