
- •1. Соціокультурна зумовленість філософії.
- •2. Філософське мислення і його специфіка.
- •3. Своєрідність предмету філософії.
- •10. Особливості розвитку та функціонування системи філософських категорій.
- •11. Особливості філософської думки у Стародавній Індії та Стародавньому Китаї.
- •15. Філософія Нового часу.
- •16. Класична німецька філософія.
- •17. Своєрідність філософії українського духу.
- •18. Марксистська філософія: сучасне осмислення основних положень.
- •19. Філософська антропологія як напрямок сучасної філософії.
- •22. Філософські ідеї психоаналізу.
- •23. Герменевтика як напрям сучасної філософії.
- •24. Філософські ідеї структуралізму.
- •31. Рух як спосіб, простір і час як форми існування матерії.
- •32. Некласична онтологія: загальна характеристика.
- •33. Визначальні категоріальні характеристики світу.
- •34. Поняття природи.
- •35. Народонаселення як природне явище.
- •37. Поняття глобалізації та форми її існування.
- •40. Інтелект, почуття, память і воля як здатності людини.
- •48. Евристична і творча функції інтуїції.
- •49. Рівні і форми суспільної свідомості.
- •50. Несвідоме, свідоме і надсвідоме.
- •51. Основні складові пізнавальної діяльності: субєкт і обєкт, мета і ціль, засоби та результат.
- •52. Гносеологія та епістемологія.
- •53. Можливості та межі пізнавального процесу.
- •54. Проблема істини в теорії пізнання.
- •55. Абсолютність і відносність як властивості істини.
- •56. Проблема критеріїв істини. Жопа!!! о_о
- •57. Істина і правда.
- •58. Поняття методу і методології.
- •59. Основні форми наукового пізнання.
- •60. Мова як засіб комунікації та пізнання.
- •61. Функції мови.
- •64. Обєкт і предмет філософії історії.
- •65. Періодизація історії та її критерії.
- •68. Основні характеристики суспільства.
- •71. Нація як соціокультурний феномен.
- •72. Ідеологія та утопія як форми організації суспільства.
- •75. Цінності як ядро духовного світу.
- •76. Гуманізм філософії.
- •77. Поняття філософії економіки.
- •78. Поняття суспільного виробництва та його різновиди.
- •79. Поняття власності і її форм.
- •80. Нтр: сутність, закономірності та соціальні наслідки.
- •81. Поняття політики.
- •82. Поняття політичної системи та її структури.
- •83. Держава — складова політичної організації
- •85. Поняття культури.
- •88. Традиції і новаторство в культурі.
- •89. Співвідношення національного і загальнолюдського у культурі.
- •90. Поняття міжкультурної комунікації.
22. Філософські ідеї психоаналізу.
Засновником теорїї психоаналізу є австрійський вчений кінця 19 — початку 20
століття Зиґмунд Фрейд
Спирається на кліничні спостереження та дослідження, а також на ідеї щодо структури психічного апарату, динаміки ментальних процесів, придушення, супротив, перенесення, тощо.
Особистість розглядається як машина, що приводиться в рух енергією лібідо. Людина перебуває у стані неперервного конфлікту, джерела якого лежать у сфері неусвідомлюваних статевих та агресивних спрямувань.
Започаткував — Броєр, Фрейд працював з ним. Працюючи окремо, Фрейд визначив, що пацієнт може наблизитися до розкриття забутих подій не тільки під час гіпнозу, але й при використанні техніки вільних асоціацій.
Фрейдизм в кожній людині закладені потяги до інцесту, канібалізму та жага вбивства. Два глобальних космічних інстинкти: Ерос сексуальний інстинкт, інстинкт життя, самозбереження і Танатос інстинкт смерті, агресії, деструкції. Людська життєдіяльність — це боротьба цих двох вічних сил, і саме вони є двигунами прогресу.
Несвідомі в першу чергу, сексуальні прагнення особистості складають її потенціал і основне джерело активності, дають мотивацію для дій.
Структурна модель психіки
нижній шар Воно, найбільш примітивна інстанція.
середній шар Я відповідає принципу реальності.
верхній шар Над-Я служить джерелом моральних і релігійних почуттів,
Воно та Над-Я з двох боків атакують Я, породжуючи невротичний тип поведінки. + Комплекс Едипа
Механізми захисту людини: сублімація — перетворення і переадресування сексуальної енергії; витиснення — несвідоме усунення індивідом мотивів своїх дій зі сфери свідомого; регресія — перехід на більш примітивний рівень мислення і поведінки; проекція — неусвідомлене перенесення,своїх власних відчуттів іншим людям; раціоналізація — несвідоме прагнення індивіда до раціонального обґрунтування своїх ідей і поведінки; реактивна формація — зміна неприємної для свідомості тенденції на більш прийнятну або ж протилежну; фіксація поведінки — тенденція Я до збереження апробованих, ефективних стереотипів поведінки.
23. Герменевтика як напрям сучасної філософії.
Герменевтика — мистецтво тлумачення різних текстів, символів, змістів социокультуры., теорія й методологія інтерпретації. Мета — виявити зміст тексту, виходячи з його обєктивних граматичні значення слів і їх історично обумовлені варіації і субєктивних наміру авторів підстав. Філософська проблематика герменевтики вперше стала розроблятися Фрідріхом Шлейермахером 1768-1834, вплив И.Канта й особливо Г.Фихте. Головна функція герменевтики — у виявленні способу вираження думки, що визначає індивідуальність, своєрідність тексту. Протиставляв герменевтику діалектиці й граматиці. Для розуміння цілого необхідно зрозуміти його окремі частини, але для понимния окремих частин уже необхідно мати
подання про зміст цілого.
ВІЛЬГЕЛЬМ ДИЛЬТЕЙ — представник філософії життя. Герменевтика ж виступає як метод розуміння культури. Герменевтика перетворюється в специфічний метод спілкування наук. Герменевтика — це сполучна ланка між філософією й історичними науками. відповідної епохи, що, у свою чергу, припускає розуміння залишених цією епохою объективаций життя.
В XX в. герменевтика поступово оформляється у філософію герменевтики.
М.Хайдеггер у якості життєвого миру розглядає мовну реальність. Мова — будинок буття. Тому герменевтика не тільки мистецтво тлумачення текстів, але й здійснення буття, що найбільше повно проявляється в багатозначній творчості поетів. Тлумачення поетичного слова — головна мета й функція герменевтической філософії.
ХАНС ГЕОРГ ГАДАМЕР 1900. Розглядає герменевтику не тільки як метод розуміння текстів, але як особливу філософію розуміння розуміння — процедура виведення в контекст. Її предметом є поряд з історико-гуманітарними науками й всією сукупністю знань про світ і людське буття.