85. Поняття культури.

Загальне визначення культури — це все те, що створено людиною. Тому в широкому аспекті культуру розглядають як сукупність результатів людської діяльності. Вони розуміють культуру як сукупність духовних символів Вебер, форму розумової діяльності Кассірер, систему знаків, комунікацію Леві-Стросс, інтелектуальний аспект штучного середовища Люнь.

Культура є органічною єдністю матеріального та духовного. В літературі прийнято розрізняти матеріальну і духовну культуру. Матеріальна культура охоплює всю сферу матеріальної діяльності людей та її результати. Духовна культура насамперед охоплює сферу духовного виробництва.

Визначається певна типологія культур. національну; регіональну; культуру певних соціальних субєктів. Виділяють також певні культурні епохи: антична культура, культура середньовіччя, культура епохи Відродження; певні форми культури: політична, соціальна, правова, економічна, екологічна, етнічна, фізична, моральна і т.д. Ознаки: 1. культура є суспільним явищем. 2. Культура є явищем історичним. . 3. Культура має ціннісну природу. 4. Культура завжди має безліч різноманітних проявів, хоча і є єдиним цілим.

В літературі виділяють певні соціальні функції духовної культури. Серед основних таких функцій — пізнавальна, комунікативна, регулятивна, прогностична, ціннісно-орієнтаційна, які органічно взаємопо-вязані

між собою. Але, на думку багатьох культурологів, філософів, інте-груючою функцією духовної культури є людинотворча функція.

86. Масова культура, контркультура і антикультура.

Перші десятиліття XX ст. позначені дедалі посилюваним крахом моральних норм і принципів.

Масова культура — ств. професійними авторами і розповсюджується за доп. електронних носіїв. Величезний вплив на всю культуру в цілому, орієнтується в своєму впливі на стереотипи свідомості, стандартні штампи, псевдореалістична, ґрунтується на створенні ілюзій. ЗАТЕ має найбільшу аудиторію.

Контркультура=антикультура — протистоїть домінуючій культурі, протиставляє їй свої стандарти поведінки, моральні норми. напр., бандитські шайки

87. Поняття цивілізації.

Подібно суспільно-економічній формації і культурі, цивілізація являє собою одну з найбільш загальних і найбільш важливих форм людської дійсності. Найчастіше цивілізація розглядається як синонім культури. Багато які дослідники дотримуються точки зору, згідно з якою цивілізація охоплює лише матеріально-технічні цінності і блага, тоді як культура охоплює духовну сферу, творчі процеси. Під цивілізацією розуміється також сукупність форм існування людства, його діяльності, духовного світу, взаємовідношення з природою.

організаційно-регулятивний аспект людської дійсності. Субстанціональною основою цивілізації є суть людини.

Термін цивілізація від лати. civil — цивільний, державний зявився в XVIII віці. Він був вжитий Мірабо в роботі Друг людей або трактат про народонаселення 1757р..

Важливу думку відносно специфіки цивілізації висловив І.Кант. Він зазначив, що цивілізація безжалісна до окремої людини, але одночасно представляє безперечний прогрес по відношенню до всього людського роду.

Але цивілізація — це не тільки система організації і управління, це і показник міри забезпечення можливостей здійснення індивідом, групою, класом своїх прав і свобод, а також умов виконання ними своїх обовязків.

Цивілізація характеризується рівнем розвитку демократії, залучення індивідів, маси до участі в рішенні насущних задач суспільного розвитку.

Міра цивілізованості суспільства виявляється не тільки в рівні розвитку виробництва, суспільних відносин, духовного життя суспільства, але і в мірі шанобливого відношення людини до людини, до суспільства, суспільства до людини особливо до жінки, до дітей, стариків, в забезпеченні захисту і реалізації особистих прав і свобод громадян. З сказаного можна зробити висновок, що цивілізація виникає на певному рівні розвитку суспільства на основі розвитку виробництва, суспільного розподілу праці, ускладнення соціальної структури суспільства і взаємовідносин між соціальними субєктами, розширення і поглиблення обміну між індивідами,

соціальними групами, класами, між суспільством і особистістю, між людиною і природою, тобто на основі диференціації у всіх сферах життя суспільства.