64. Обєкт і предмет філософії історії.

Термін філософія історії запровадив Вольтер,реальне формування філософії історії започатковується ще у стародавньому суспільстві.

Філософський підхід прагне показати саме цілісність історичного процесу. Обєкт — історичний процеса саме — з точки зору дослідника Предмет — суспільство в його темпоральних трансформаціях ф модифікаціях. Особливості: 1. історія звернута до локалізованих у часі і просторі окремих постатей і подійсубєктів, а філософія історії звертається до цілісних соціокультурних утворень. 2. історія

розглядає дієвий і фактографічний аспекти., а філософію історії цікавить тенденції та закономірності у розвитку історичного процесу — ключовий саме взаємозвязок. Основні проблеми, що постають перед філософією історії:1 єдність та багатоманітність історичного процесу 2проблема спрямованості історичного процесу, проблема субєкту та рушійної сили історії, проблема сенсу історії ці критерії розкривають сутність та специфіку історичного процесу.

65. Періодизація історії та її критерії.

Два підходи до типології суспільства:

Формаційний підхід: історія є прогресивним розвитком, лінійним процесом сходження від менш досконалої формації до більш розвиненої. Вирішальна роль відводиться економічному фактору. Розробка поняття суспільно-економічна формація належить К.Марксу. Суспільно-економічні формації — це конкретно-історичні типи суспільства, послідовні сходинки історичної еволюції, що обумовлені певним способом виробництва і специфічною формою виробничих відносин, насамперед — формою відносин власності. Первіснообщинне, рабовласницьке, феодальне, капіталістичне, комуністичне суспільство — такі ступені розвитку соціуму. Поділ історії на період традиційної аграрної, техногенної індустріальної цивілізації і нової.

Цивілізаційний підхід заперечує наявність єдиної закономірності історії. цивілізація фіксує увагу не лише на економічній стороні, а на сукупності всіх форм життєдіяльності суспільства — матеріально-економічній, політичній, культурній, моральній.

Традиційна цивілізація охоплює періоди стародавності і середньовіччя. Для традиційної цивілізації притаманні такі риси і ознаки: аграрна спрямованість економіки; екстенсивний і циклічний типи соціального розвитку; високий рівень залежності від природних умов буття.

Техногенна цивілізація сформувалась на руїнах середньовічного суспільства. Зростання, оновлення, розвиток. Цінність свободи, принцип вихідної рівності людей, незалежно від соціального походження, автономія індивіда. Техногенна цивілізація агресивна.

66. Проблема спрямованості, сенсу історії та її цінностей.

Вчені мали три підходи до історичного процесу:

1 історія не має смислу

2 Історія має смисл, але люди повинні самі його віднайти

3 Смисл історії люди творять самі

Платон, Аристотель — історія — це замкнутий цикл; Гегель, Маркс — історія — це циклічне коло; Шпенглер — історія — це ряд різних культурних цивілізацій

Проблема спрямованості ІП:

лінійний ІП спрямований або до макс розвитку, або до занепаду

циклічний проведення аналогій між історичним процесом та природою

не лінійний універсальне утворення, без будь-яких закономірностей

Проблема сенсу історії та її цінностей.

1 історія наділена обєктивним змістом, оскільки вона є

засобом для досягнення певних цінностей

2 в історії обєктивно є зміст, тому що вона є цінною сама по собі, в кожен момент її існування, причому ця внутрішня цінність зовсім на залежить від людей й їхніх груп

3 історія має субєктивний сенс як засіб досягнення тих ідеалів, які виробляє саме людство і які воно прагне поступово втілити в життя в ході своєї діяльності

4 в історії є субєктивний зміст, оскільки вона позитивно цінна сама по собі, і ця її цінність надається їй не ззовні, а самими людьми, що живуть в історії, що роблять її й одержують задоволення від самого процесу життя.

Про перші дві позиції можна сказати, що історія наділена змістом, незалежним ні від людини, ні від людства в цілому. Відповідно до двох останніх позицій, сама людина надає історії зміст, роблячи її засобом досягнення якихось своїх ідеалів або вважаючи цінністю сам по собі процес історичного існування.

67. Поняття суспільного і соціального у філософії.

Суспільство — це природно-соціальна самодостатня спільність людей. суспільство — це природно-духовне буття, її існування в предметно-соціальному середовищі.

Суспільне — це реальність відносин, які створені людьми в суспільстві. Ця реальність виникає природно, обєктивно, незалежно від волі і свідомості окремого індивіда. Люди прагнуть задовольнити свої основні інстинкти. Люди природно хочуть їсти, пити, одягатись, мати житло тощо.

Соціальне — це реальність відносин, які створені особистостями в суспільстві, виникає завдяки соціалізації людини. Тобто природний процес розвитку людини набуває у системі суспільних відносин свого вищого рівня — соціального. Соціальне — те штучне, чим людина намагається виділитись у середовищі собі подібних. Це не тільки те, що людина хоче їсти, пити, одягатись тощо, а й насамперед, що їсти-пити, як і для кого одягатись, яке мати житло і т. ін.

Таким чином, поняття суспільне і соціальне показують, що суспільство обовязково трансформується у своєму розвитку в певну форму свого соціального існування, що й позначається поняттям соціум.